DSpace Собрание:http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/124082024-03-29T09:03:04Z2024-03-29T09:03:04ZОбгрунтування шляхів оптимізації природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освітиБілик, Валентинаhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/124282019-04-03T07:34:02Z2018-01-01T00:00:00ZНазвание: Обгрунтування шляхів оптимізації природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти
Авторы: Білик, Валентина
Краткий осмотр (реферат): Обґрунтовано провідну роль природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у реформуванні системи психологічної освіти та задоволенні потреб ринку праці у різнобічно розвинених, ерудованих, творчих, громадянсько зрілих, здатних до новаторської діяльності, самовдосконалення і саморозвитку фахівцях. Уточнено зміст поняття «природничо-наукова підготовка майбутніх психологів». За результатами анкетування студентів визначено, що майбутні психологи, незалежно від року навчання у ЗВО, не володіють глибоким розумінням значущості природничо-наукової підготовки та мають недостатній рівень мотивації щодо вивчення природничо-наукових дисциплін. Акцентовано увагу на основних чинниках, які заважають покращенню якості природничо-наукової підготовки таких студентів: невизначеність професійної спрямованості природничих дисциплін; неактуальність предмета вивчення; відсутність у навчальному матеріалі результатів сучасних наукових досліджень; недостатність необхідної навчально-методичної літератури; застарілість методики викладання природничих дисциплін; обмаль вільного часу. Окреслено шляхи оптимізації природничо-наукової підготовки у ЗВО, серед яких: вивчення закордонного досвіду; оновлення змісту природничих дисциплін; покращення методичного та матеріально-технічного забезпечення процесу природничо-наукової підготовки; встановлення взаємозалежності між природничо-науковою та професійною підготовкою майбутніх психологів; впровадження інтерактивних технологій навчання; розроблення електронних інформаційних ресурсів.; Обоснованно ведущую роль естественно-научной подготовки будущих психологов в реформировании системы психологического образования и удовлетворении потребностей рынка труда во разносторонне развитых, эрудированных, социально зрелых, творческих, способных к новаторской деятельности, самосовершенствованию и саморазвитию специалистах. Уточнено содержание понятия «естественно-научная подготовка будущих психологов». По результатам анкетирования студентов определено, что будущие психологи, независимо от года обучения в учреждениях высшего образования, не владеют глубоким пониманием значимости естественно-научной подготовки и имеют недостаточный уровень мотивации к изучению естественно-научных дисциплин. Акцентировано внимание на основных факторах, которые мешают улучшению качества естественно-научной подготовки таких студентов: неопределенность профессиональной направленности естественных дисциплин; неактуальность предмета изучения; отсутствие в учебном материале результатов современных научных исследований; недостаточность необходимой учебно-методической литературы; устаревшие методики преподавания естественных дисциплин; мало свободного времени. Определены пути оптимизации естественно-научной подготовки в учреждениях высшего образования, среди которых: изучение зарубежного опыта; обновление содержания естественных дисциплин; улучшение методического и материально-технического обеспечения процесса естественно-научной подготовки; установление взаимозависимости между естественно-научной и профессиональной подготовкой будущих психологов; внедрение интерактивных технологий обучения; разработка электронных информационных ресурсов.; The leading role of natural and scientific training of future psychologists in reforming the system of psychological education was substantiated. It was noted that the urgency of optimization of natural and scientific training, on the one hand, is due to the processes of national education integration into the European educational space and global changes in the labor market, which create the demand in a fully developed, creative, capable for innovative activity, self-developed specialists, and on the other hand, it is the basis for professional competencies formation, the justification for professional activities, and thus guarantee high competitiveness on both national and world markets. Guided by such statements and little attention in scientific and pedagogical literature to the problems of future psychologist natural and scientific training, the purpose of the article was outlined. It is in defining and substantiating options for future psychologist natural and scientific training optimization in national higher education institutions. Using theoretical and empirical methods of research, namely analysis of scientific and methodological literature, comparison, generalization, mathematical calculation of the results of a pedagogical experiment and qualitative pedagogical analysis of quantitative statistical parameters, the task of the study was fulfilled. The content of the concept «natural and scientific training of future psychologists» was specified. According to the results of the survey, it was determined that students psychologists, regardless the year of study in higher education institutions, do not have a deep understanding of significance of science education and have insufficient level of motivation to study science. Attention was focused on the main factors that impede the improvement of quality of natural and scientific training of future psychologists, among which are: lack of professional orientation science disciplines, irrelevance of the subject of study, absence of the results of modern scientific research in educational material, lack of necessary educational and methodological literature, outdated methods of teaching sciences, lack of free time. The following ways to optimize the natural and scientific training in higher education institutions as studying foreign experience; updating of the content of science; improvement of methodological and logistical support of the process of natural and scientific training; establishment of interdependence between sciences and professional training of future psychologists; introduction of interactive learning technologies; development of electronic information resources were outlined.2018-01-01T00:00:00ZОрганізаційні структури фізкультурно-спортивногоруху в Україні (1920–1939 рр.)Винничук, Олег Теофіловичhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/124272021-06-10T13:57:46Z2018-01-01T00:00:00ZНазвание: Організаційні структури фізкультурно-спортивногоруху в Україні (1920–1939 рр.)
Авторы: Винничук, Олег Теофілович
Краткий осмотр (реферат): З позиції критичного аналізу охарактеризовано розбудову організаційної структури системи фізичного виховання, яка формувалась на ідеологічній основі з орієнтацією молоді на масову військово-прикладну підготовку. Визначено й охарактеризовано специфіку становлення організаційної структури фізкультурно-спортивного руху в Україні. Показано роль державного апарату в розбудові системи фізичного виховання, зокрема, її узалежнення від ідеологічно-політичної доктрини. Здійснено історико-педагогічний аналіз поетапних рішень та постанов органів влади з точки зору формування структурної цілісності фізкультурно-спортивного руху. Акцентовано увагу на зусиллях та прагненнях радянського керівництва у використанні фізичної культури як засобу популяризації комуністичних ідей. Проаналізовано процес формування вертикалі управління у сфері спорту. Розглянуто процес зародження науково-методичної думки в галузі фізичного виховання.; С позиции критического анализа охарактеризовано развитие организационной структуры системы физического воспитания, которая формировалась на идеологической основе с ориентацией молодежи на массовую военно-прикладную подготовку. Определены и охарактеризованы специфику становления организационной структуры физкультурно-спортивного движения в советской Украине. Показана роль государственного аппарата в развитии системы физического воспитания, в частности, ее зависимость от идеологически политической доктрины. Осуществлен историко-педагогический анализ поэтапных решений и постановления органов власти с точки зрения формирования структурной целостности физкультурно-спортивного движения. Акцентировано внимание на усилиях и стремлениях советского руководства в использовании физической культуры как средства популяризации коммунистических идей. Проанализирован процесс формирования вертикали управления в сфере спорта. Рассмотрен процесс зарождения научно-методической мысли в области физического воспитания.; From the standpoint of critical analysis, the development of the organizational structure of the system of physical education, which was formed on an ideological basis, with the orientation of young people to mass military-applied training, was characterized. The specificity of the formation of the organizational structure of physical culture and sports movement in Ukraine has been determined and characterized. The role of the state apparatus in the development of the system of physical education, in particular, its dependence on ideological and political doctrine is shown. The historical and pedagogical analysis of step-by-step decisions and decisions of the authorities in terms of forming the structural integrity of the physical culture and sports movement is carried out. The attention is focused on the efforts and aspirations of the Soviet leadership to use physical culture as a means of popularizing communist ideas. The process of formation of the vertical of management in the field of sports is analyzed, systems of formation of encouraging awards depending on gender and age of athletes. These honors include: the badge «Ready for work and defense», III, II, and I sports category, the title «Candidate to the master of sports», «Master of Sports», «Honored Master of Sports». It is noted that the introduction of sports classification contributed to the development of mass sports, the growth of sports achievements, increased the level of training work and increased the role of sports competitions in the system of physical education. It was found out that the physical culture and sports movement in 1920s-1930s has become an element of the organization of citizens for the realization of the tasks of industrialization of the country. Physical culture was used not only as a means of physical training of workers, but also for involving people in public and political activities. There is no doubt about the assertion that the militaristic paradigm dominates in the system of physical training of the masses, as evidenced by the introduction in educational institutions of educational programs focusing on the military training of youth and the introduction of the GPO complex. The process of the origin of scientific methodological thought in the field of physical education is considered.2018-01-01T00:00:00ZTHE ROLE OF PSYCHOLINGUISTIC SEGMENT IN THE ORGANIZATION OF THE EDUCATIONAL PROCESS OF FUTURE TRANSLATORSMorska, LiliyaSabat, Nataliahttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/124262019-04-02T11:47:30Z2018-01-01T00:00:00ZНазвание: THE ROLE OF PSYCHOLINGUISTIC SEGMENT IN THE ORGANIZATION OF THE EDUCATIONAL PROCESS OF FUTURE TRANSLATORS
Авторы: Morska, Liliya; Sabat, Natalia
Краткий осмотр (реферат): The article reveals the essence of the psycholinguistic segment which systematizes the psychological mechanisms of translation, including general psychological mechanisms (perception, memory, comprehension), specific-activity mechanisms (level regulation of activity, attention, a proactive reflection of reality (probable forecasting), and specific mechanisms of translation activity (mechanisms of transcoding of external language codes into internal speech codes, mechanism of switching from one language to another, mechanisms of compression and decompression). The process of formation of modern translation theory in socio-historical and psycholinguistic aspects has been observed. It has been concluded that there is a distinct interrelation between language, speech and thinking. The leading parameters that are used as differentiation factors of categories expressed in the language form, are interpreted as universals of human thinking, that is, psycholinguistic universals. The peculiarities of the educational process of future translators have been analyzed. The main aspects of successful preparation of future translators have been substantiated. With respect to psycholinguistic segment in professional education of translators, there have been defined two types of components of preparation of a future translator: the psychological components include the components of the creative potential of the translator's personality, the psycholinguistic ones presuppose the characteristics of the target text and its adequacy as a result of translation activity. The role of the psycholinguistic segment in the organization of the educational process of future translators in higher educational institutions has been shown and the model of creative potential realization of a translator has been projected and developed.; Розкрито сутність психолінгвістичного сегмента, який систематизує психологічні механізми процесу перекладу, до яких у дослідженні віднесено загальні психологічні (сприймання, пам’ять, розуміння), специфічні діяльнісні психологічні (рівень регуляції діяльності, увага, випереджаюче відображення дійсності (ймовірнісне прогнозування)) та специфічні (механізми перекодувань зовнішніх кодів мови у внутрішні коди мовлення, механізм переключення з однієї мови на іншу, механізми компресії і декомпресії) механізми діяльності перекладача. Простежено формування сучасної перекладацької теорії з точки зору соціо-історичного та психолінгвістичного підходів. Зроблено висновок про чітку взаємозалежність у процесі перекладу між мовою, мовленням і мисленням. Психолінгвістичний аспект дослідження перекладу дає змогу трактувати міжмовну комунікацію як мовленнєву мисленнєву діяльність майбутнього перекладача, із унікальною можливістю простежити й проаналізувати специфіку мозкових процесів під час цієї діяльності. Основні параметри, за якими різняться виражені в мовній формі категорії, можна трактувати як універсалії людського мислення, тобто психолінгвістичні універсалії. Переклад визначено як складний процес, що потребує багаторівневого аналізу семантичних полів, синтаксичних структур, культурних відмінностей носіїв двох мов, задіяних у мовленнєвій інтеракції. Проаналізовано особливості процесу підготовки майбутніх перекладачів до професійної діяльності. Обґрунтовано ключові аспекти успішної професійної підготовки. З урахуванням психолінгвістичного сегмента у професійній підготовці майбутніх перекладачів визначено два типи складових у цьому процесі: до психологічних належать складові творчого потенціалу особистості перекладача, а до психолінгвістичних – характеристики тексту перекладу та його адекватності як результату перекладацької діяльності. Визначено роль психолінгвістичного сегмента в організації навчального процесу, спрямованого на підготовку майбутніх перекладачів до професійної діяльності, спроектовано та розроблено модель реалізації творчого потенціалу майбутнього перекладача. Доведено, що для реалізації творчого потенціалу перекладача його творчі задатки відіграють важливу роль, тобто здібності перекладача є певним винятковим способом адаптації до світу предметів, соціального світу. Вказано, що творчі здібності як спосіб адаптації до фізичного світу уможливлюють збагачення фонду енциклопедичних знань перекладача.; Раскрыта сущность психолингвистического сегмента, который систематизирует психологические механизмы процесса перевода, к которым в исследовании отнесены общие психологические (восприятие, память, понимание), специфические деятельностные психологические (уровень регуляции деятельности, внимание, опережающее отражение действительности (вероятностное прогнозирование) и специфические (механизмы перекодировок внешних кодов во внутренние коды речи, механизм переключения с одного языка на другой, механизмы компрессии и декомпрессии) механизмы деятельности переводчика. Отслежено формирование современной переводческой теории с точки зрения социо-исторического и психолингвистического подходов. Сделан вывод о четкой взаимозависимости в процессе перевода между языком, речью и мышлением. Психолингвистический аспект исследования перевода позволяет трактовать межъязыковую коммуникацию как речевую умственную деятельность будущего переводчика, с уникальной возможностью проследить и проанализировать специфику мозговых процессов во время этой деятельности. Ведущие параметры, по которым различаются выражены в языковой форме категории, можно толковать как универсалии человеческого мышления, то есть психолингвистические универсалии. Перевод понимается как сложный процесс, требующий многоуровневого анализа семантических полей, синтаксических структур, культурных различий носителей двух языков, задействованных в речевой интеракции.Проанализированы особенности процесса подготовки будущих переводчиков к профессиональной деятельности. Обосновано ключевые аспекты успешной профессиональной подготовки. С учетом психолингвистического сегмента в профессиональной подготовке будущих переводчиков определены два типа составляющих в этом процессе: к психологическим относятся составляющие творческого потенциала личности переводчика, а к психолингвистическим – характеристики текста перевода и его адекватности как результата переводческой деятельности. Определена роль психолингвистического сегмента в организации учебного процесса, направленного на подготовку будущих переводчиков к профессиональной деятельности, спроектировано и разработано модель реализации творческого потенциала будущего переводчика. Доказано, что для реализации творческого потенциала переводчика его творческие задатки играют важную роль, то есть способности переводчика являются определенным исключительным способом адаптации к миру предметов, к социальному миру. Отмечено,что творческие способности как способ адаптации к физическому миру обогащают фонд энциклопедических знаний переводчика.2018-01-01T00:00:00ZКомпонентний склад професійно орієнтованої англомовної компетентності в говорінні у майбутніх інженерів програмного забезпеченняНазаренко, Іринаhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/124252019-04-02T11:41:31Z2018-01-01T00:00:00ZНазвание: Компонентний склад професійно орієнтованої англомовної компетентності в говорінні у майбутніх інженерів програмного забезпечення
Авторы: Назаренко, Ірина
Краткий осмотр (реферат): Розглянуто сучасний стан навчання англійської мови майбутніх фахівців технічних спеціальностей тагалом та інженерів програмного забезпечення зокрема. Окреслено основні іншомовні потреби майбутніх фахівців з програмування, у т. ч. здатність вести перемовини з замовниками програмного забезпечення, колегами-програмістами і кінцевими користувачами програмних продуктів, виступати з доповідями на конференціях. Відзначено, що тенденцією сьогодення у навчанні англійської мови майбутніх інженерів програмного забезпечення є врахування компетентністного підходу, який означає практичну спрямованість навчання у вузі. У зв’язку з цим розглянуто погляди науковців на визначення професійної іншомовної комунікативної компетентності, здійснено аналіз її складників. Зазначено, що більшість науковців визначають компетентності лінгвістичну (або мовну), соціолінгвістичну (або лінгвосоціокультурну), професійну (або предметну), а також стратегічну (навчально-стратегічну). Представлено визначення поняття «професійно орієнтована англомовна компетентність в говорінні у майбутніх інженерів програмного забезпечення». Виокремлено складники цієї компетентності. Розглянуто і наведено приклади формування у майбутніх інженерів програмного забезпечення лінгвістичної, соціокультурної, предметної, психологічної і навчально-стратегічної компетентностей.; Рассматривается современное состояние обучения английскому языку специалистов технических специальностей в общем и будущих инженеров программного обеспечения в частности. Описаны основные потребности будущих инженеров программного обеспечения в иностранном языке, в том числе способность вести переговоры с заказчиками программного обеспечения, коллегами-программистами и конечными пользователями программных продуктов, выступать с докладами на конференциях. Отмечено, что современной тенденцией в обучении английскому языку будущих инженеров программного обеспечения есть учет компетентностного подхода, который обозначает практическую направленность обучения в вузе. В связи с этим рассмотрены точки зрения ученых на определение профессиональной иноязычной коммуникативной компетентности, проанализированы ее компоненты. Указано, что большинство ученых выделяют компетентности лингвистическую (или языковую), социолингвистическую (или лингвосоциокультурную), профессиональную (или предметную), а также стратегическую (учебно-стратегическую). Представлено определение понятия «профессионально-ориентированная англоязычная компетентность в говорении у будущих инженеров программного обеспечения». Выделены компоненты этой компетентности. Рассмотрены примеры формирования у будущих инженеров программного обеспечения лингвистической, социокультурной, предметной, психологической и учебно-стратегической компетентностей.; The article deals with the present state of the English language teaching of technical students. The author states some of the principal differences between the language learning processes at technical universities to compare them with the ones in other types of universities. In particular, the lack of learning hours is mentioned. The author draws special attention to teaching speaking in English of future software engineers. The article describes future software engineers’ needs for the English language including their ability to carry on negotiations with software clients, to lead discussions with colleagues and software users, to give presentations at the conferences. It is noticed that the present tendency in teaching English of future software engineers is represented in competence approach which, in its turn, means practically-centered learning. The main purpose of this approach is to make students gain a set of competences, which will allow them to fulfill professional tasks using foreign language. In this connection, the article draws attention to several points of view of different scientists on the definition of professional English language competence; its components are being discussed. It is stated that the majority of scientists agree on pointing out linguistic (language) competence, sociolinguistic (linguosociocultural) competence, professional (or subject matter) competence and strategic (educational strategic) competence. The author provides her own definition of «professional English language speaking competence of future software engineers». The author highlights the following components of professional English language speaking competence of future software engineers: linguistic competence, sociolinguistic competence, subject matter competence, psychological competence and strategic competence. Some examples of linguistic, sociolinguistic, subject matter, psychological and strategic (educational strategic) competences are described by the author. It is specified that linguistic competence is formed as the integrity of phonetic, lexical and grammatical aspects. It is noted that students of technical universities don’t have the course of phonetics. Lexical aspect is rather significant for future software engineers namely because of the knowledge of terms. The use of grammar can be described as the use of generally Simple tenses in Active or Passive Voice, while Participial and Gerundial Constructions are also numerous.2018-01-01T00:00:00Z