DSpace Собрание:http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/166302024-03-28T21:47:52Z2024-03-28T21:47:52ZАналіз ціннісно-мотиваційних факторів соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професійАверіна, Катеринаhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/166592021-02-03T09:40:15Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Аналіз ціннісно-мотиваційних факторів соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій
Авторы: Аверіна, Катерина
Краткий осмотр (реферат): Проведено теоретико-методологічний аналіз видозмін ціннісно-мотиваційних чинників розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій. Окреслено проблемні позиції розвитку соціально-значимих якостей і характеристик особистості майбутнього фахівця. Визначено структурно-функціональні компоненти соціальної компетентності майбутніх фахівців: соціальна спрямованість рефлексії, здатність до прогнозування соціальних результатів своєї поведінки, своєї активності (наслідків своїх дій); просоціальна мотивація активності; здатність протистояти тиску середовища, самостійно вирішувати проблеми; усвідомлення мотивів поведінки, вчинків, аргументована самостійність особистості; вираженість просоціальної мотивації та ініціативності в позитивній комунікативності.
За результатами досліджень цінностей та ціннісних орієнтацій студентської молоді визначено репрезентативні ознаки потреби просоціальності в громадянській, трудовій, соціокультурній, побутовій сферах життєдіяльності та маркери орієнтації майбутніх фахівців соціономічних професій на реалізацію соціальних інтересів. Обґрунтовано використання заданих системою соціальних компетентностей параметрів розвитку соціальної активності згідно фахових вимог та потреба кваліфікованого супроводу процесу розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій в контекстах компетентісно-орієнтованої професійної освіти. У соціолого-педагогічному дослідженні соціальної активності взяли участь 610 студентів чотирьох ЗВО. Цінності студентів соціономічних професій діагностувалися за допомогою скороченої версії "Портретного опитувальника цінностей –PVQ-Revised. Зміни цінностей в процесі розвитку соціальної активності майбутніх фахівців соціономічних професій, що насамперед пов’язується зі змінами мотиваційних аспектів на різних рівнях узагальненості та складності, включають такі конструкти, як цінності, цілі, плани поведінки.; Проведен теоретико-методологический анализ видоизменений ценностно-мотивационных факторов развития социальной активности будущих специалистов социономических профессий. Определены проблемные позиции развития социально-значимых качеств и характеристик личности будущего специалиста. Определены структурно-функциональные компоненты социальной компетентности будущих специалистов: социальная направленность рефлексии, способность к прогнозированию социальных результатов своего поведения, своей активности (последствий своих действий); просоциальная мотивация активности; способность противостоять давлению среды, самостоятельно решать проблемы; осознание мотивов поведения, поступков, аргументированная самостоятельность личности; выраженность о социальной мотивации и инициативности в положительной коммуникативности.
По результатам исследований ценностей и ценностных ориентаций студенческой молодежи определено репрезентативные признаки потребности просоциальности в гражданской, трудовой, социокультурной, бытовой сферах жизнедеятельности и маркеры ориентации будущих специалистов социономических профессий на реализацию социальных интересов. Обосновано использование заданных системой социальных компетентностей параметров развития социальной активности согласно профессиональных требований и потребность квалифицированного сопровождения процесса развития социальной активности будущих специалистов социономических профессий в контекстах компетентный-ориентированной профессионального образования. В социолого-педагогическом исследовании социальной активности приняли участие 610 студентов четырех ЗВО. Ценности студентов социономических профессий диагностику с помощью сокращенной версии "Портретного опросника ценностей -PVQ-Revised. Изменения ценностей в процессе развития социальной активности будущих специалистов социономических профессий, прежде всего связывается с изменениями мотивационных аспектов на разных уровнях обобщенности и сложности, включая такие конструкты, как ценности, цели, планы поведения.Ключевые слова: будущий специалист социономической профессии, ценности и ценностные ориентации, социальная активность, социальная компетентность, развитие социальной активности.; Theoretical and methodological analysis of changes in value and motivational factors for the development of social activity of future specialists in socionomic professions have been conducted. The problematic positions of socially significant qualities and personality characteristics development of the future specialist are outlined. The structural and functional components of social competence of future specialists are determined: social orientation of reflection, the ability to predict the social results of their behavior, their activity (the consequences of their actions); ability to withstand the pressure of the environment, to solve problems independently; awareness of motives for behavior, actions, reasoned independence of the individual; the expression of prosocial motivation and initiative in positive communication.
According to the research results of values and value orientations of student youth, representative signs of the need for prosociality in civic, labor, sociocultural, household spheres of life and markers of orientation of future specialists of socionomic professions on the realization of social interests are determined. The use of the parameters of social activity development set by the system of social competencies according to professional requirements and the need for qualified support of the process of social activity development of future specialists of socionomic professions in the contexts of competence-oriented professional education is substantiated. 610 students from four higher educational institutions took part in the sociological and pedagogical research of social activity. The values of students of socionomic professions were diagnosed using a short version of Portrait Values Questionnaire-Revised – PVQ-Revised. The multiple regression equation has the following form: Extracurricular activity (composite) = 6,576 +1,469 (Social activity) + 0.507 (Power – Domination) – 0.630 (Safety - Personal) – 0,411 (Modesty). Changes in values in the process of development of social activity of future specialists of socionomic professions, which is primarily connected with changes in motivational aspects at different levels of generalization and complexity, include such constructs as values, goals, behavioral plans, which requires clarification of the characteristics of the research by qualitative analysis of social factors and identification of relevant patterns of student involvement in socially significant activities.
Описание: DOI : 10.25128/2415-3605.20.2.292020-01-01T00:00:00ZАналіз наукових підходів до сутності соціальної активності студентської молодіБазиленко, Анастасіяhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/166582021-02-03T09:31:33Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Аналіз наукових підходів до сутності соціальної активності студентської молоді
Авторы: Базиленко, Анастасія
Краткий осмотр (реферат): На основі виокремлення основних підходів до розуміння змісту активності особистості проаналізовано основні наукові підходи до тлумачення сутності соціальної активності особистості: діяльнісний, акмеологічний, системний, суб’єктний, аксіологічний, генетико-моделюючий. Визначено, що найбільш доцільним у трактуванні сутності соціальної активності студентської молоді є запропонований авторкою суб’єктно-діяльнісний підхід. Встановлено, що суб’єктність особистості є важливою передумовою та одночасно результатом соціальної активності студентів, яка реалізується через діяльне і відповідальне ставлення до себе, різних об’єктів, іншої людини, навчальної та майбутньої фахової діяльності. В основі активної діяльності людини вбачається готовність і вміння реалізувати свої інтереси й інтереси суспільства, постійне прагнення впливати на соціальні процеси і реальна участь в суспільних і громадських справах, прагнення вдосконалювати соціальний лад на основі соціальних, моральних і правових цінностей. Відзначено, що згідно з суб’єктно-діяльнісним підходом соціальна активність студентської молоді є особистісним утворенням просоціальної спрямованості, внутрішньо детермінованим індивідуальними потребами, ціннісними орієнтаціями, вольовими характеристиками та особливостями людини і назовні проявляється у перетворенні особистості і соціуму.; На основе выделения основных подходов к пониманию сути активности личности проанализированы основные научные подходы к толкованию сути социальной активности личности: деятельностный, акмеологический, системный, субъектный, аксиологический, генетико-моделирующий. Определено, что наиболее подходящим есть субъектно-деятельностный подход к трактованию сущности социальной активности студенческой молодежи. Субъектность личности является важным предисловием и одновременно результатом социальной активности студентов, которая реализуется через активное и ответственное отношение к себе, разным объектам, другим людям, учебной и будущей профессиональной деятельности. В основе активной деятельности самостоятельного субъекта жизнедеятельности есть: готовность и умение реализовать свои интересы и интересы общества; постоянное желание влиять на социальные процессы и реальное участие в общественных делах; стремление укрепить и усовершенствовать существующий социальный порядок на основе усвоения социальных, нравственных и правовых ценностей. Согласно субъектно-деятельностному подходу социальная активность личности рассматривается как личностное образование просоциальной направленности, которое внутренне детерминировано индивидуальными потребностями, ценностными ориентациями, волевыми характеристиками и особенностями человека и внешне проявляется в превращении личности и социума.; Based on the identification of the main approaches to understanding the content of personality activity in general, the article highlights the main scientific approaches to interpreting of the essence of social activity of the individual: activity, acmeological, systemic, subjective, axiological, genetic modeling. It is determined that the most appropriate is the author’s proposed subject-activity approach to the interpretation of the essence of social activity of student youth. We consider the subjectivity of the individual as an important prerequisite and, at the same time, the result of social activity of students, which is realized through an active and responsible attitude to themselves, to various objects, to another person, to educational and future professional activities. At the heart of the activity of the independent subject of life we see: readiness and ability to realize their interests and the interests of society; constant and strong desire to influence social processes and real participation in public affairs; the desire to strengthen and improve the existing social order, based on the assimilation of social values and the realization of their goals, taking into account the interests of society. According to the subject-activity approach, social activity of the individual is considered by us as a personal formation of prosocial orientation, internally determined by individual needs, values, volitional characteristics and characteristics of person, and outwardly manifested in the transformation of society and personality, that is in social activity.
Описание: DOI : 10.25128/2415-3605.20.282020-01-01T00:00:00ZStrategies of the Effective Conflict Management in the Educational EnvironmentPapoutsi, Vasilikihttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/166572023-12-29T10:56:54Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Strategies of the Effective Conflict Management in the Educational Environment
Авторы: Papoutsi, Vasiliki
Краткий осмотр (реферат): The problem of communication among the participants of the educational environment occupies one of the leading places in modern pedagogical science. A natural possibility in an educational organization is the existence of conflict. This article presents the essential role of effective communication in the proper management of conflict within the school environment. It has been proved that dealing with conflicts in educational organizations executives tend to apply different styles of administrative behavior. These mainly include the integration of objectives, concession, enforcement, avoidance and compromise. The choice of conflict management-settlement style depends on organizational communication, the interdependence of individual objectives and the ability of individuals and groups to work together. The article analyses the specific type of communication the educational managers must rely on in order to achieve the collection of information, rational decision making and even the control of the expected results. Organizational communication is an important tool of effective management as executives manage to persuade, motivate and do what their subordinates want. It has been grounded that the crucial factor in effective conflict management through organizational communication is decision making. The article highlights the fact that the value of a conflict is assessed as favorable or not, depending on the participants in the conflict, the means used and the subjective criteria of the participants. The positive causes or constructive actions for the rational management of the conflict phenomenon must arise as a result of the dialectical way of dealing with disagreements, crises and conflicts. Their effective resolution is a positive potential for experience, as it provides an opportunity for stakeholders to get to know the problem, plan and implement positive changes in challenge outdated ways of thinking and develop new ways of working effectively together.; Проблема спілкування між учасниками освітнього середовища займає одне з провідних місць в сучасній педагогічній науці. Природно, що в освітніх організаціях поширені конфліктні ситуації. Метою статті є аналіз сутності ефективної комунікації у врегулюванні конфліктної ситуації в шкільному середовищі. Доведено, що для вирішення конфлікту в освітніх організаціях керівники, як правило, застосовують різні стилі адміністративної поведінки. Сюди входять об’єднання цілей, поступка працівникові, настоювання на виконанні вказівки керівника, уникнення реакції та досягнення компромісу. Вибір стилю управління конфліктною ситуацією та її врегулювання залежить від організаційного спілкування, взаємозалежності індивідуальних цілей, здатності окремих людей і груп співпрацювати разом. Проаналізовано конкретний тип спілкування, на який повинні покладатися освітні керівники, щоб досягти збору інформації, раціонального прийняття рішень і навіть контролю очікуваних результатів. Організаційне спілкування є важливим інструментом ефективного управління, оскільки керівникам вдається переконувати, мотивувати чи йти назустріч бажанням підлеглих. Обґрунтовано, що вирішальним фактором ефективного управління конфліктними ситуаціями є прийняття рішень у процесі організаційного спілкування. Цей демократичний прийом доводить, що працівники беруть активну участь у прийнятті рішень. Успіх рішення, прийнятого за допомогою цієї стратегії, значною мірою залежить від того, чи виконавчий директор враховує якомога більше точок зору, спокійно контролюючи будь-які суперечки, і не настоює на прийнятті рішення заздалегідь, починаючи обговорення зі свого власного бачення вирішення проблеми. Відзначено, що позитивні наслідки раціонального виходу з конфліктної ситуації закладені у вирішенні розбіжностей, кризових ситуацій та конфліктів. Їх ефективне вирішення має позитивний потенціал для майбутньої роботи освітнього закладу, оскільки це дає можливість зацікавленим сторонам виявити проблему, спланувати і здійснити позитивні зміни у підході до її вирішення, що, відповідно, вимагатиме боротьби зі застарілим способом мислення і розробки нових способів ефективної співпраці в освітньому колективі.; Проблема общения между участниками образовательного процесса занимает одно из ведущих мест в современной педагогической науке. Распространенным явлением в образовательной организации бывает наличие конфликтных ситуаций. Целью статьи является анализ сущности эффективной коммуникации в урегулировании конфликтной ситуации в школьной среде. Доказано, что для разрешения конфликта в образовательных организациях руководители, как правило, применяют разные стили административного поведения. Сюда входят объединение вокруг целей, уступка противоположной стороне, настаивание на выполнении указания руководителя, отсутствие реакции руководителя на конфликт или достижение компромисса между участниками конфликта. Выбор стиля управления конфликтной ситуацией и ее урегулирования зависит от организационного общения, взаимозависимости индивидуальных целей и способности отдельных людей и групп сотрудничать вместе. Проанализирован тип общения, на который должны полагаться образовательные руководители, чтобы достичь сбора информации, рационального принятия решений а также контроль ожидаемых результатов. Организационное общение является важным инструментом эффективного управления, поскольку руководителям удается убеждать, мотивировать, идти навстречу желанию подчиненных. Обосновано, что решающим фактором эффективного управления конфликтными ситуациями является принятие решений в процессе организационного общения. Этот демократический прием доказывает, что работники принимают активное участие в принятии решений. Успех решения, принятого с. помощью этой стратегии, в значительной степени зависит от того, учитывает ли исполнительный директор как можно больше точек зрения его подчиненных, спокойно контролируя любые споры и не настаивает на принятии решения заранее, начиная обсуждение со своего собственного видения решения проблемы. Отмечается, что положительные последствия рационального выхода из конфликтной ситуации заложены в решении разногласий, кризисных ситуаций и конфликтов. Их эффективное решение имеет положительный потенциал для будущей работы образовательного учреждения, поскольку это дает возможность заинтересованным сторонам выявить проблему, спланировать и осуществить позитивные изменения в подходе к ее решению, что, соответственно, потребует борьбы с. устаревшим способом мышления и разработки новых способов эффективного сотрудничества в образовательном коллективе.
Описание: DOI : 10.25128/2415-3605.20.272020-01-01T00:00:00ZФактори впливу на професійне вигоряння фахівців соціальної сфериПарфанович, Іванна Іванівнаhttp://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/166562022-02-09T13:17:22Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Фактори впливу на професійне вигоряння фахівців соціальної сфери
Авторы: Парфанович, Іванна Іванівна
Краткий осмотр (реферат): Розглянуто професійне вигоряння, що трактується як неспроможність виконувати професійні обов’язки на належному рівні внаслідок тривалого фізичного та/чи психічного перевантаження. Основний зміст дослідження полягає у визначенні можливостей профілактики професійного вигоряння фахівця соціальної сфери задля забезпечення його фізичного й психічного здоров’я. Представлено думки науковців щодо актуальності, мети, поліаспектності, змісту, об’єктивного і суб’єктивного чинників, відмінностей організаційного і психолого-педагогічних складових профілактики. Обґрунтовано вплив на професійну діяльність суспільних норм, цінностей, особистої відповідальності. Визначено показники колективного неблагополуччя, що мають значення у професійному вигорянні індивіда як члена колективу. До експериментального дослідження залучено осіб, котрі не зазнали професійного вигоряння, та осіб, котрі пережили стан професійного вигоряння – для порівняння. Доведено статистичними показниками, що особи, які пережили стан професійного вигоряння, мають значно глибші психоемоційні порушення, зміщення у мотивації професійної діяльності, деформацію ставлення до виконання професійних обов’язків. Наведено оцінювання наявних ризиків професійного вигоряння фахівцями різних соціальних структур. На основі статистичних показників виділено віктимні групи, підхід у профілактичній роботі до кожної з яких застосовується диференційовано. З’ясовано, що професійне вигоряння зумовлене різними факторами, серед яких основні: соціально-економічні загальносуспільні детермінанти; законодавче й нормативно-організаційне забезпечення процесу праці; соціальні й організаційні умови функціонування колективу; індивідуальні та особистісні якості особистості; стресостійкість; мотивація діяльності; відповідність якостей і рис особистості вимогам обраної професії, професійна компетентність; здатність працювати у колективі, вміння враховувати думки і позиції інших, комунікабельність; наявність життєвого, професійного досвіду; психологічна сумісність окремих членів колективу; вміння контролювати ситуацією в колективі з боку керівництва; корпоративна культура, наявність спільних інтересів і заходів, зацікавленість у розвитку й процвітанні колективу. Теоретичним аналізом й експериментальним дослідженням проблеми професійного вигоряння засвідчено наявність ризиків у професійній діяльності фахівців різних соціальних структур.; Рассмотрено профессиональное выгорание, которое рассматривается как неспособность выполнять профессиональные обязанности на должном уровне вследствие длительного физического и/или психического утомления. Основное содержание исследования заключается в определении возможностей профилактики профессионального выгорания специалиста социальной сферы для обеспечения его физического и психического здоровья. Представлены мнения ученых относительно актуальности, цели, полиаспектности, содержания, объективного и субъективного факторов, различий организационного и психолого-педагогических составляющих профилактики. Обосновано влияние на профессиональную деятельность общественных норм, ценностей, личной ответственности. Проведенным анкетированием специалистов социальной сферы установлены статистические данные, касающиеся факторов влияния на профессиональное выгорание, а также их динамику. Определены показатели коллективного неблагополучия, имеющие значение в профессиональном выгорании индивида как члена коллектива. К экспериментальному исследованию привлечены лица, которые не испытали профессионального выгорания и лиц, переживших состояние профессионального выгорания для сравнения. Доказано статистическими показателями, что лица, пережившие состояние профессионального выгорания, имеют более глубокие психоэмоциональные нарушения, смещение в мотивации профессиональной деятельности, деформацию отношения к выполнению профессиональных обязанностей. Проведена оценка имеющихся рисков профессионального выгорания среди специалистов различных социальных структур. На основе статистических показателей выделены виктимные группы, подход в профилактической работе к каждой из которых применяется дифференцированно. Выяснено, что профессиональное выгорание обусловлено различными факторами, среди которых основные: социальные и организационные условия функционирования коллектива, законодательное и нормативно-организационное обеспечение процесса труда; индивидуальные и личностные качества индивида, стрессоустойчивость, мотивация деятельности; соответствие качеств и черт личности требованиям выбранной профессии, профессиональная компетентность; способность работать в коллективе, умение учитывать мнения и позиции других, коммуникабельность; наличие жизненного, профессионального опыта; психологическая совместимость отдельных членов коллектива; умение контролировать ситуацией в коллективе со стороны руководства; корпоративная культура, наличие общих интересов и мероприятий, заинтересованность в развитии и процветании коллектива. Теоретическим анализом и экспериментальным исследованием проблемы профессионального выгорания засвидетельствовано наличие рисков в профессиональной деятельности специалистов различных социальных структур.; The article is devoted to the study of burnout, which is interpreted as the inability to perform professional duties at the proper level due to prolonged physical and/or mental overload. The main content of the study is to determine the possibilities of prevention of professional burnout of a social worker in order to ensure his physical and mental health.Scientific opinions and positions on the relevance, purpose, multifaceted nature, content of prevention, objective and subjective factors of prevention, differences in organizational and psychological and pedagogical influences of prevention, the specifics of social prevention and prevention. As well as the impact on the professional activities of social norms and deviations from norms, values, responsibilities. The causes of burnout can be differentiated by the nature of the determination. Among the main groups of determinants – social, medical, biological, psychological. The conducted survey among social specialists on the state of professional burnout revealed certain tendencies and regularities among them. This was evidenced by statistics relating to the factors influencing the professional burnout of the specialist, as well as their dynamics. The basis of professional activity should be to provide conditions for this.
However, collective life, in addition to having advantages, is also endowed with negative features. Indicators of collective distress that have a direct impact on the professional burnout of an individual member of the team are identified. These include problems and / or lack of corporate culture; dissatisfaction with the psychological atmosphere prevailing in the team; presence of conflict situations, quarrels, intrigue; absence or problems of interpersonal communication in the team, division into groups; low level of mutual assistance and support, unwillingness to maintain friendly relations; no punishment for guilt, reaction to negative behavior of colleagues, control over subjective factors; lack of prospects for team development; lack of conditions for personal development and formation; lack of measures to prevent occupational burnout. For comparison, the experimental study involved people who did not suffer from burnout and people who survived the state of burnout.
Thus, people who have experienced a state of burnout have much deeper psycho-emotional disorders. Their professional experience is characterized by significant negative experiences and beliefs. Positive corporate social ties have been disrupted in their lives, which can lead to disruption in other areas: family, personal, spiritual and emotional. That is, it causes a number of other shifts. Certain trends are evidenced by statistics on the assessment of the existing risks of burnout, which concern specialists in various fields: almost all recognized the fact of burnout to varying degrees; the vast majority of respondents assess the ability to perform professional duties generally well, but the lack of an absolute answer also indicates the risks involved; mostly the presence of risks of burnout is assessed indirectly. On the basis of statistical indicators of occupational burnout, their dynamics can be distinguished victim groups. Given the classification of propensity to burnout, prevention technologies can be used. In each of the three cases, the approach will be different. It is established that a special place is occupied by the subjective factor of professional activity.
Professional burnout is caused by various factors: social and organizational conditions of functioning of collective, legislative and normative-organizational maintenance of process of work; individual and personal qualities of personality, stress resistance, motivation of activity; compliance of qualities and personality traits with the requirements of the chosen profession, professional competence; ability to work in a team, ability to take into account the opinions and positions of others, sociability; availability of life, professional experience; psychological compatibility of individual team members; ability to control the situation in the team by management; corporate culture, the presence of common interests and activities, interest in the development and prosperity of the team. Theoretical analysis and experimental study of problems related to burnout indicate the presence of risks in the professional activities of professionals from different social structures. That is, it depends not so much on objective factors as on the subjective attitude of the individual to himself and his mental and physical health. And the problem looks not so much psychological as psychological and pedagogical.
Описание: DOI : 10.25128/2415-3605.20.2.262020-01-01T00:00:00Z