DSpace Собрание:http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/83682024-03-28T15:58:48Z2024-03-28T15:58:48ZКонцепт багатства в українському фольклоріТрачук, Катерина ВасилівнаTrachuk, K. V.http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/316062023-12-22T11:10:44Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Концепт багатства в українському фольклорі
Авторы: Трачук, Катерина Василівна; Trachuk, K. V.
Краткий осмотр (реферат): У дисертації досліджено концепт «багатство» та форми його втілення в народній культурі, ритуальних практиках і повсякденному житті українців; відстежено динаміку змін у смисловому навантаженні зазначеного концепту, що відбулися під впливом сучасних соціокультурних процесів. Виявлено та описано корпус текстів повсякдення та ритуальних практик, релевантних для втілення концепту «багатство». Проведено польові дослідження методом структурованого наративного інтерв’ю, увести в науковий обіг новий і маловідомий матеріал, що є релевантним для роботи.
У роботі окреслено ефективні стратегії вивчення концепту «багатство» в українській традиційній і сучасній культурі, виокремлено низку мікроконцептів, за допомогою яких реалізується концепт «багатство» в календарних, родинно-побутових та оказіональних обрядах, прослідковано характер реалізації концепту «багатство» у вербальних, акціональних та атрибутивних формах, з’ясовано динаміку змін у смисловому навантаженні концепту «багатство», які відбулися у фольклорній традиції протягом ХХ–ХХІ століть. Емпіричну базу дослідження становлять 193 наративних структурованих інтерв’ю, записаних у 2020–2023 роках на теренах Західної України, з них 117 інтерв’ю – власні записи автора дисертації; записи обрядів і обрядового фольклору, текстів неказкової прози, уміщених у публікаціях ХІХ–ХХ століття: Олени Боряк, Олекси Воропая, Степана Килимника, Валентини Борисенко, Івана Франка, Павла Чубинського, Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, Філарета Колесси, Тетяни Пархоменко, Опанаса Марковича, Лідії Артюх, Олександра Курочкіна, Віктора Давидюка, Михайла Шмайди, Марії Горбаль та інших.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання роботи, сформульовано об’єкт та предмет дослідження, зазначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі «Концепт «багатство»: історіографія та методологія дослідження» проаналізовано матеріальну базу і теоретико-методологічні засади дослідження. Встановлено, що найбільш релевантним для нашого дослідження є застосування терміну «концепт», який дає можливість різнобічно поглянути на тексти фольклору.
У підрозділі «Джерельна база дослідження» з’ясовано, що зразки усної народної творчості українців, фольклору, є невід’ємним складником української культури, які відображають різноманітну інформацію про народне життя, повсякденність, традиції, вірування та сподівання. Виокоремлено збірники фольклору, які є надзвичайно цінним джерелом для нашої роботи, у яких знаходимо записи обрядів та обрядового фольклору кінця ХІХ – середини ХХ століття, що містять інформацію про багатство й добробут. Виокремлено метод, прийнятий в сучасній фольклористиці та етнологічній науці – записи фольклорного матеріалу, здійснених особисто здобувачем. Виділено основні риси такого методу, а також здійснена характеристика респондентів за місцем проживання, статтю та віком. У підрозділі «Концепт у гуманітарних дослідженнях: від лінгвістики до антропології та фольклористики» проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних праць дослідників на встановлення терміну «концепт». Встановлено, що вагомим для фольклористики є концептуальний підхід. Важливість такого методу визначено тим, що концепт є водночас ментальною одиницею, яка виявляється є конкретній ситуації виконання у вербальній, акціональній та атрибутивній формах.
У межах другого розділу «Концепт «багатство» в календарній та родинній обрядовості українців» досліджено, що традиція забезпечення багатства в контексті календарної та родинно-побутової обрядовості зазнала значних змін, однак не згасла, а продовжує активно розвиватися.
У підрозділі «Календарна обрядовість» здійснено аналіз прикладів обрядодій зимового, весняного та літньо-осіннього циклів. Встановлено, що джерелом багатства в традиційному суспільстві виступає врожай зерна та інших сільськогосподарських культур, кількість молока, яку дала худоба, яйця, які знесли кури, важливим було забезпечення саме цих аспектів діяльності. У календарно-обрядових текстах виділено мікроконцепти «плідність», «врожай», «достаток», також виділено такі атрибути реалізації концепту «багатство» як «земля», «зерно», «вербова гілка», «яйце», «рушник», «свічка», «хліб», «плід», «врожай», «монети», «червона стрічка».
У підрозділі «Родинно-побутова обрядовість» проаналізовано родинно-побутові обряди спрямовані на індивідуальне: родильно-хрестильний, весільний та поховально-поминальний обряди. Встановлено, що атрибутами, за допомогою яких у родильнно-побутовій обрядовості реалізується концепт «багатство», є вода, дощ, хліб, каша, солодощі, кожух, монета, паперова купюра, коровай, яйце, курка, стрічки, вогонь, свічка, рушник, вінок з мирту, гроші, кожух, «монета», «сіль», «зерно», а також акціональна форма – купання, дарування, обсипання. Проаналізований матеріал засвідчує, що традиція забезпечення багатства в контексті календарної та родинно-побутової обрядовості зазнала значних змін, однак не згасла, а продовжує активно розвиватися. З’ясовано, що поява обрядових інновацій свідчить про живучість концепту «багатство» в народній свідомості.
У третьому розділі «Концепт «багатство» в сучасній оказіональній усній традиції» здійснено аналіз матеріалу, записаного від респондентів різного віку, професій і сфери праці. Такий матеріал засвідчив, що обряди, повір’я та примовки в сучасній усній традиції перебувають у сфері активного побутування. Застосування методу структурованого наративного інтерв’ю дозволило зібрати обширний матеріал, який засвідчує надзвичайно активне поширення концепту «багатство» в оказіональних ситуаціях. Встановлено, що на формування концепту «багатство» в оказіональних ситуаціях впливає насамперед традиційна культура українського селянства. Чимало прикмет і повір’їв побудовані на основі бінарних опозицій міфологічного типу. Простежено амбівалентність символів в обрядодіях, що підтверджують активне побутування та динамічний розвивиток традиції забезпечення багатства в сучасному українському суспільстві.
Зроблено висновок, що проведене дослідження фольклорних текстів, етнографічного контексту та ментальних констант українського народу засвідчує, що концепт найбільш органічно відображає характер побутування фольклорного матеріалу. Дослідження цієї теми є певним інтелектуальним викликом, адже розуміння глибинних механізмів, закодованих у народній культурі, дасть змогу робити припущення, як українцям «подолати бідність», модернізуватися, стати успішним європейським народом. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі актуалізовано й систематизовано записи фольклорних та етнографічних текстів, у яких реалізується концепт «багатство»; виокремлено мікроконцепти «гроші», «хліб», «плідність», «урожай», «достаток», які формують концепт «багатство» в українській традиційній і сучасній культурі; з’ясовано, що, порівняно з початком ХХ століття, на початку ХХІ століття в смисловому навантаженні концепту «багатство» відбулися зміни, пов’язані із соціальними та культурними процесами в українському суспільстві.
Вперше уведено в науковий обіг матеріали, зібрані методом структурованого наративного інтерв’ю, які побутують у сучасній українській усній традиції та відображають уявлення про багатство та способи його забезпечення.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріал і результати може бути використано викладачами закладів вищої освіти в процесі підготовки курсу українського фольклору та спецкурсів відповідної тематики. Здобуті результати можуть прислужитися в подальших фольклористичних дослідженнях, для створення монографічних праць відповідної проблематики, підручників і посібників з фольклору. Дослідження сучасного фольклору та форм реалізації концепту «багатство» дає змогу осмислити актуальні соціальні та культурні тенденції. Це може бути корисним для аналізу та розуміння сучасного українського суспільства, його цінностей та пріоритетів.; This dissertation explores the idea of "wealth" and how it is expressed in Ukrainian folk culture, daily life, and rituals. It also tracks the changes in the meaning of the concept over time due to societal and cultural influences. The research involved identifying and describing a collection of texts related to the embodiment of "wealth" in everyday and ritual practices. Field research was conducted using the structured narrative interview method to uncover new and lesser-known information for academic purposes.
This work presents helpful strategies for studying the concept of "wealth" in both traditional and modern Ukrainian culture. It identifies several micro-concepts that are used to express the concept of "wealth" in calendars, family households, and occasional rites. Additionally, the text explores how the concept of "wealth" is expressed through verbal, action, and attributive forms. Finally, it clarifies the changes in the meaning of "wealth" that occurred in the folklore tradition during the 20th and 21st centuries.
The research is based on 193 narrative-structured interviews that were recorded between 2020-2023 in Western Ukraine. Out of these, 117 interviews were recorded by the author. The empirical data also includes records of rites and ritual folklore as well as non-fairy prose texts that were published in the 19th and 20th centuries. Olena Boryak, Oleksa Voropai, Stepan Kilimnyk, Valentina Borysenko, Ivan Franko, Pavel Chubynskyi, Volodymyr Hnatyuk, Volodymyr Shukhevich, Filaret Kolessa, Tetyana Parkhomenko, Opanas Markovych , Lydia Artyukh, Oleksandr Kurochkin, Viktor Davidyuk, Mykhailo Shmayda, Maria Horbal and others. The introduction establishes the relevance of the dissertation topic, defines its purpose and tasks, formulates the research object and subject, and indicates the scientific novelty and practical significance of the obtained results.
The first chapter, titled "The Concept of Wealth: Historiography and Research Methodology," examines the material base, as well as theoretical and methodological foundations, of our research. Through our analysis, we have determined that the term "concept" is particularly pertinent to our study, allowing us to view folklore texts in a fresh light.
In the research subsection titled "Source Base of Research," it was discovered that samples of oral folk creativity from Ukrainians, known as folklore, are an essential aspect of Ukrainian culture. These samples provide valuable insight into national life, everyday life, traditions, beliefs, and hopes. We have identified collections of folklore that serve as an extremely valuable source for our work. These collections contain records of rites and ritual folklore from the end of the 19th century to the mid-20th century, providing information on wealth and well-being. We have also highlighted the method adopted in modern folkloristics and ethnological science, which involves recording folklore material personally by the collector. We have emphasized the main features of this method, as well as the characterization of respondents by their place of residence, gender, and age.
The subsection "Concept in Humanitarian Studies: From Linguistics to Anthropology and Folkloristics" analyses the works of both domestic and foreign researchers in establishing the term "concept." It is determined that the conceptual approach is vital for folkloristics because the concept is a mental unit that appears in a specific situation of implementation in verbal, action, and attributive forms.
In the second chapter, titled "The Concept of Wealth in Calendar and Family Rituals of Ukrainians," it was found that the tradition of providing wealth during calendar and family rituals has undergone significant changes but has not died out. Instead, it continues to develop actively.
In the "Calendar Rites" subsection, there is an analysis of various rites performed during the winter, spring, and summer-autumn cycles. The findings indicate that in traditional society, the main source of wealth comes from the harvest of crops such as grain and other agricultural products, as well as the milk from cattle and eggs from chickens. It was crucial to prioritize these aspects of activity to ensure their success. The calendar and ritual texts emphasize micro-concepts such as "fertility", "harvest", and "prosperity". Additionally, attributes related to the realization of the concept of "wealth" such as "land", "grain", "willow branch", "egg", "towel", "candle", "bread", "fruit", "harvest", "coins", and "red ribbon" are highlighted.
The subsection "Family and Household Rites" analyzes individual-focused family and household rituals such as birth and christening, wedding, and funeral and memorial rites. The study has identified various attributes that represent the concept of "wealth" in these rituals. These include water, rain, bread, porridge, sweets, a coat, a coin, a paper bill, a loaf of bread, an egg, a chicken, ribbons, fire, a candle, a towel, a myrtle wreath, money, coat, "coin", "salt", "grain", and actions like bathing, giving, and sprinkling.
After analyzing the material, it was discovered that the tradition of giving wealth during calendar and family rituals has evolved significantly, but persists and is actively growing. This is evidenced by the emergence of new ritual practices that demonstrate the ongoing importance of the concept of "wealth" in society's collective mindset.
In chapter three, titled "The Occasional Modern Oral Tradition's Interpretation of Wealth," we conducted an analysis of data collected from individuals of varying ages, professions, and fields of work. The data revealed that modern oral traditions, such as rites, beliefs, and proverbs, are actively integrated into daily life. By using the structured narrative interview method, we were able to gather a substantial amount of material that demonstrated the widespread use of the concept of "wealth" in occasional situations. Our findings indicate that the traditional culture of Ukrainian peasants has a significant impact on the formation of the concept of "wealth" in these situations. Many omens and beliefs are based on binary oppositions of the mythological type. Additionally, the ambivalence of symbols present in rituals confirms the active and dynamic development of the tradition of securing wealth in modern Ukrainian society.
After conducting research on Ukrainian folklore texts, ethnographic context, and mental constants, it was determined that the concept that best reflects the character of folklore material is the most organic. Studying this topic presents an intellectual challenge, as it requires understanding the deep mechanisms encoded in folk culture. By doing so, we can make assumptions about how Ukrainians can overcome poverty, modernize, and become a successful European nation.
The dissertation research has updated and systematized records of folklore and ethnographic texts that implement the concept of "wealth". It has identified micro-concepts such as "money", "bread", "fertility", "harvest", and "prosperity", which together form the concept of "wealth" in both traditional and modern Ukrainian culture. This scientific endeavour represents a novel contribution to the field; it was found that, compared to the beginning of the 20th century, at the beginning of the 21st century, there were changes in the semantic load of the concept "wealth" related to social and cultural processes in Ukrainian society.
For the first time, materials collected through structured narrative interviews have been introduced into scientific circulation. These materials are part of the modern Ukrainian oral tradition and reflect ideas about wealth and ways to ensure it.
The research has practical importance for teachers in higher education institutions who are preparing courses on Ukrainian folklore or related subjects. The research findings can be used in future folkloristic studies, as well as for the creation of monographs, textbooks, and guides on folklore. By studying modern folklore and the different ways the concept of "wealth" is expressed, one can gain insight into current social and cultural trends. This knowledge can help analyse and understand modern Ukrainian society, its values, and its priorities.
Описание: Захист відбувся 7 грудня 2023 р. об 11:00, 24 аудиторія (головний корпус).2023-01-01T00:00:00ZОномастикон української прози про період національно-визвольного руху першої половини ХХ ст.Бачун, Лілія ІгорівнаBachun, L. I.http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/309922023-11-22T10:43:29Z2021-01-01T00:00:00ZНазвание: Ономастикон української прози про період національно-визвольного руху першої половини ХХ ст.
Авторы: Бачун, Лілія Ігорівна; Bachun, L. I.
Краткий осмотр (реферат): Дисертаційну розвідку присвячено аналізу пропріативних назв у творах
про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття через цілісний
зв’язок із соціокультурними чинниками впливу на формування варіантів онімів.
Установлено кількісні і структурні ознаки власних назв, виявлено їхні
асоціативно зумовлені значеннєві нашарування та мотиваційні передумови
функціонального навантаження. Джерельна база дисертації охоплює художні
твори і спогади про національно-визвольний рух України першої половини ХХ
століття, що діляться на два хронологічних періоди: 1917‒1921 і 1942‒1954 рр.
Визначено нормативну основу використання різних термінологічних
одиниць для позначення функціонування онімів у текстах художніх творів;
висвітлено синонімічну варіативність позиціонування термінів вітчизняними й
зарубіжними науковцями, їхні погляди на це явище. Установлено значеннєвофункціональні особливості використання оніма в текстах художніх творів та
його позатекстові зв’язки й семантичні нашарування. Висвітлено історичні
передумови появи й розвитку таких мовознавчих наук, як соціолінгвістика і
соціоономастика, що досліджують функціонування власної назви цілісно із
впливами на неї чинників суспільного характеру.
Схарактеризовано місце конотонімії в історичній і мовознавчій науковій
парадигмі, хронологію досліджень об’єкта конотонімії в українській і
зарубіжній науці, значення конотонімів у загальній онімній системі тексту та
його сприйняття реципієнтом.
Установлено термінологічну диференціацію між смисловими поняттями псевдоніма і псевда, що позначають назви історичних осіб, і літературнохудожніх антропонімів у текстах аналізованих творів задля приховування
справжнього імені. Аналіз показав кількісну і структурну варіативність
псевдонімних назв і псевд, їхню чисельну повторюваність в аналізованих
текстах і відповідність реальних назв-денотатів (персонажів), що безпосередньо
брали участь у визвольних змаганнях 1917‒1921 і 1942‒1954 років. Історично
зумовлені антропоніми поділені згідно з ідеологічними і хронологічними
чинниками, що підтверджують власне правдивість зображуваних
письменниками подій. Мотиваційно автори аналізованих творів
використовують назви історичних осіб для підтвердження фактів і подій та для
порівняння персонажів аналізованих творів із зовнішніми особливостями
вигляду певних державних діячів.
Виявлено конотативні, мотиваційні і кількісні категорії використання
письменниками інформаційно-оцінних літературно-художніх антропонімів,
діяльність денотатів яких була пов’язана з культурними і богословськими
напрямами. Визначено, що найбільш уживаним інформаційно-оцінним
літературно-художнім антропонімом є ім᾿я українського поета Тараса
Шевченка.
Проаналізовано структурні особливості назв імен персонажів, кількісну
різницю у використанні таких мовних одиниць у творах про два історичних
періоди (1917‒1921 і 1942‒1954 років). Схарактеризовано функціонування
прізвищ літературно-художніх антропонімів афіксального й семантичного
способу творення, їхні кількісні і структурні ознаки. Завдяки суфіксальним
формантам -єв-, -ов-, -ин-, -ів-, -їн- та флексії -а зафіксовано факт побутування
соціально вмотивованих антропоназв, що мають у складі посесивний
антропонім або присвійну семантику належності до роду. Використання
соціально зумовлених літературно-художніх антропонімів відображає вплив
соціуму на формування антропоназв і підтверджує нерозривний зв᾿язок
антропонімів та суспільних стандартів. Побутування апелятивів, що позначають родинні відносини чи
соціальний статус літературно-художніх антропонімів у текстах творів про
визвольний рух 1917‒1921 і 1942‒1954 рр., підтверджує пріоритетність
громадсько-орієнтованих маркерів. Використання апелятивів чи
характеризувальних прикметників для позначення вікової категорії персонажа є
кількісно вищим в аналізованих художніх текстах, аніж у творах-спогадах, що
пояснює детальнішу сконцентрованість перших на історичних фактах і подіях.
Установлено, що найбільш уживаними апелятивами, які автори
аналізованих творів використовували для номінації назв професій персонажів, є
варіативні назви для позначення діяльності священнослужителів, учителів і
лікарів. Функціонування апелятивної лексики для ідентифікації професійної
діяльності персонажів у творах про національно-визвольний рух підтверджує
важливість суспільно-орієнтованої діяльнісної реалізації осіб.
Схарактеризовано мотиваційні передумови присвоєння назв-прізвиськ
персонажам аналізованих творів та висвітлено їхню кількісну і семантичну
співвіднесеність. Вплив соціальних чинників на життя персонажів детермінує
функціонування в аналізованих текстах обох періодів (1917‒1921 і
1942‒1954 рр.) практично однакової кількості прізвиськ. Установлено, що
використання багатокомпонентних назв-прізвиськ у творах про визвольний рух
1917‒1921 років із збереженням первинного найменування персонажа та власне
лексеми прізвисько підтверджує соціальний характер утворення онімних
конструкцій. Семантичну зумовленість прізвиськ у творах про визвольний рух
1917‒1921 років визначають назви, надані за видимі зовнішні ознаки
персонажа, звичку, діяльність або родинні стосунки. Назви-прізвиська, що
функціонують у творах про повстанський рух 1942‒1954 років мотивуються
утворенням через звичну поведінкову модель або діяльність особи, яскраво
виражені риси характеру або зовнішні ознаки особи та прізвиська, які повністю
заміняють ім’я та прізвище без очевидної мотивації. У текстах творів про
визвольний рух України першої половини ХХ століття встановлено функціонування трьох категорій назв-андронімів згідно з моделями способу
творення та їхньої мотиваційної зумовленості: модель із формантом -их(а),
формантом -к(а), формантом -ов(а).
Виявлено, що сакральні назви займають чільне місце в антропосистемі
текстів творів про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття.
З᾿ясовано кількісні показники функціонування однокомпонентного варіанта
назви Бог. Семантичним ядром сакрального начала в текстах аналізованих
творів є власне назва Бог, що позначає єдиного Бога у трьох іпостасях: БогаОтця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого, номінованого ще Пресвятою Трійцею.
Подано варіативність використання теоніма Бог у десятьох синонімічних
назвах, що дає змогу простежити різнобічну характеристичну атрибутивність
назви Господа в текстах аналізованих творів. Для розмежування християнських
і язичницьких назв богів письменники назви останніх подають із малої літери.
Досліджено функціональне навантаження варіативних назв, що
позначають Бога у сталих висловах, словосполученнях, мовленнєвих
конструкціях. Фонетичну специфіку загальної характеристики лексеми Бог
формує використання письменниками зменшено-пестливих суфіксальних
афіксів для вираження трепетного ставлення до Господа.
Виявлено назви конотативно забарвлених топонімів в аналізованих
творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. Завдяки
особистісно-психологічним особливостям мислення та світосприйняття
письменники в текстах показали вплив соціального середовища на формування
загальнопонятійного семантичного кола топоніма Україна та його семи
варіантів. З᾿ясовано, що автори творів послуговуються антропоназвами
однокомпонентного варіанта хороніма Україна, а також шляхом використання
характеризувальних прикметників і відіменникових атрибутів наголошують на
її територіальних ознаках, політичних режимах країни і передають суб’єктивні
переживання письменників щодо становлення незалежності України.
Розглянуто варіанти можливих найменувань, що позначають назву України (зокрема, Батьківщина, Вітчизна, Вкраїна, Держава, Земля, Край,
Ненька), з’ясовано їхні кількісні, конотативні характеристики й місце в
загальній системі конотативно орієнтованих топонімів.
В аналізованих текстах художніх творів схарактеризовано поетоніми як
одиниці пропріативної лексики, що сприяють відтворенню самобутності
міфокультурних поглядів, традицій і вірувань певного народу. На прикладах
інтернаціональних і власне українських поетонімів простежено
співфункціональність мовної, реальної картини світу і міфопоетичної.
Закцентовано на подальшому дослідженні взаємодії пропріативної
лексики із соціальним середовищем, а саме ‒ його впливу на формування
конспіративних найменувань, конотонімів, літературно-художніх антропонімів
та сакральних назв у творах про визвольний рух України не тільки першої
половини ХХ, але й початку ХХІ століття.; The dissertation is devoted to the analysis of the proper names in works about
the national liberation movement of the first half of the twentieth century through an
integral connection with socio-cultural factors influencing the formation of onyms′
variants. It is established the quantitative and structural features of proper names;
their associatively conditioned semantic layers and motivational preconditions of
functional loading are revealed. The source base of the dissertation covers the novels and memoirs about the national liberation movement of Ukraine in the first half of
the twentieth century, which are divided into two chronological periods (1917‒1921
and 1942‒1954).
The normative basis of using different terminological units for denoting
functioning of the onyms in the texts of analyzed works is clarified and it is also
shown the synonymous variability of the scientists′ terms positioning and their
substantiation by the Ukrainian and foreign linguists. The semantic and functional
features of the onym are established in the analyzed texts of works and its non-textual
connections and semantic layers. The historical preconditions for the occurrence and
development of such linguistic sciences as sociolinguistics and socioonomastics are
highlighted, which integrally study the functioning of proper name with the
influences of social factors on it.
The place of conotonymy in the historical and linguistic scientific paradigm,
the chronology of research of the object of conotonymy in Ukrainian and foreign
science, the meaning of conotonyms in the general onymic system in the analyzed
texts and its perception by the recipient are characterized.
The terminological differentiation between the semantic concepts of
pseudonym and pseudo denoting the names of historical figures and literary
anthroponyms in order to hide the real name is established in the texts of the analyzed
works. The analysis shows the quantitative and structural variability of
pseudonymous names and pseudo, their numerical repeatability in the analyzed texts
and the congruence of real denotation names (characters) that directly participated in
the liberation struggles of 1917‒1921 and 1942‒1954.
Historically determined anthroponymic names are divided according to
ideological and chronological factors, that confirm the actual truthfulness of the
writers′ represented events. Motivationally, the authors of the analyzed works use the
names of historical figures to confirm the facts and events described and to compare
the characters in the analyzed works with the external features of the appearance of
certain statesmen. Connotative, motivational and quantitative categories of the writers′ usage of
the historical informative-evaluative literary anthroponyms, the denotations′ activity
connected with cultural and theological directions are also characterized. The name
of the Ukrainian poet Taras Shevchenko is qualified as the most widely used
informative-evaluation literary anthroponym.
The structural features of the names of the characters, the quantitative
difference of its usage in the texts of works about two historical periods (1917‒1921
and 1942‒1954) are analyzed. The literary anthroponyms′ surnames functioning of
the affix and semantic way of creation, their quantitative and structural components
are characterized. Due to the suffixes -yev-, -ov-, -yn-, -in-, -yiv- and the ending -а, it
is recorded a functioning of the socially motivated anthroponyms, which contain a
possessive anthroponym or have the possessive semantics of belonging to the genus.
The usage of socially conditioned literary anthroponyms represents the influence of
society on the formation of anthroponyms and confirms the inseparable connection
between anthroponyms and social standards. It is considered the quantitative
difference in functioning of appellatives that denote family relations or social status
of literary anthroponyms in the texts of analyzed works about the liberation
movement of 1917‒1921 and 1942‒1954. The usage of appellatives or characteristic
adjectives in order to denote the age category of a character is quantitatively higher in
the analyzed novels than in memoirs, which is explained by more detailed focus on
the historical facts and events.
It is found that the most frequently used appellatives, which the authors of the
analyzed works use to nominate the names of professions, are variable names of
priests, teachers and doctors. The appellative vocabulary is used in order to identify
the professional activities and the names of the characters′ professions in the analyzed
works about the national liberation movement and confirms the importance of the
social influence on its formation.
The motivational preconditions of assigning nicknames to the characters of the
analyzed works and their quantitative and semantic correlation are also highlighted. The importance of the social factors′ influence on the characters′ lives determines the
functioning in the analyzed texts of both periods (1917‒1921 and 1942‒1954) with
almost the same number of nicknames. It is established that the usage of
multicomponent nicknames in the works about the liberation movement of
1917‒1921 with the saving of the character’s original name and actually the lexeme
nickname confirms the social nature of the formation of onyms′ constructions. The
nicknames′ semantic categories in the works about the liberation movement of
1917‒1921 determine the names given because of the visible external features of the
character; habit, activity or family relationship; anthroponymic constructions;
nicknames that function in the analyzed works about the rebel movement of
1942‒1954 are formed and motivated by the usual behavioral model or a person’s
activity, brightly pronounced character traits or a person’s external features;
nicknames that completely replace the nameor surname without obvious motivation.
The functioning of three names-andronyms′ categories are clarified according to the
models of the methods′ creation: a model with the formant -ych(a), the formant -k(a)
and the formant -ov(a) іn the texts of analyzed works about the liberation movement
of Ukraine in the first half of the twentieth century.
It is established that the sacred names occupy a prominent place in the
anthroposystem in the texts of analyzed works about the national liberation
movement of the first half of the twentieth century. It is clarified the quantitative
functioning of the one-lexeme variant of the name God. The name God is the
semantic central part of the sacred origin in the texts of the analyzed works, which
means that there is the one God in three guises: God the Father, God the Son, God the
Holy Spirit, nominated by the Holy Trinity. It іs given the variability of the
theonym᾿s God use that is realized in ten synonymous names, which allows finding
the origins of the various characteristic attributes of the Lord in the texts of the
analyzed works. To distinguish the Christian and heathen names of gods the writers
write the names of the last ones in a lowercase letter.
It is shown the functional load of the alternative names that denote God in the constant expressions, phrases, verbal constructions. The phonetic component of the
general characteristics of the name God is formed by the writers′ use of the suffixes
that express affectionate reverence to the Lord.
It is revealed the names of associative-connotative toponyms in the analyzed
texts about the national liberation movement of the first half of the XX century in
Ukraine. Due to the personal and psychological features, experience and writers'
world’s perceptions, the writers in the texts show the influence of the social
environment on the general semantic circle’s formation of the toponym Ukraine and
its seven variants. It is found that the writers use the names of the one-lexeme variant
of the choronym Ukraine and due to the characteristic adjectives and noun attributes
emphasize its territorial features, political regimes of the country and the subjective
feelings about the formation of Ukraine’s independence.
Seven variants (Motherland, Region, Ukraine, State, Vkraina, Homeland,
Nanny) of possible names denoting the name Ukraine are charactarised in the
analyzed texts; and it is clarified their quantitative, connotative characteristics and a
place in the general system of the associative-connotative toponyms.
The units of propriative lexicon, which contribute to the reproduction of the
mythocultural views′ identity, traditions and beliefs of a certain people, also called
the category of poetonyms, are considered in the analyzed texts of works. The cofunctionality of the linguistic worldview, real world’s perception and the mythopoetic
one is directly traced on the examples of international and Ukrainian poetonyms.
It is emphasized on further research of the onym’s interaction with the social
environment, namely its influence on the formation of conspiratorial names,
conotonyms, literary anthroponyms and sacred names in works about the liberation
movement of Ukraine not only in the first half of XX, but also in the XXI century.
Описание: Захист відбувся 23.09.2022 р. за адресою: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, освітній хаб.2021-01-01T00:00:00ZКраєзнавчий наратив районної преси Тернопільщини початку ХХІ століттяПелешок, Ольга ОлексіївнаPeleshok, O. O.http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/264822022-09-08T10:19:56Z2022-01-01T00:00:00ZНазвание: Краєзнавчий наратив районної преси Тернопільщини початку ХХІ століття
Авторы: Пелешок, Ольга Олексіївна; Peleshok, O. O.
Краткий осмотр (реферат): У дисертації сформовано цілісне уявлення про основні тенденції краєзнавчих процесів у наративній рецепції районної друкованої періодики Тернопільщини початку ХХІ ст., проведено комплексний аналіз її організаційних засад, проблемно-тематичного та жанрового спрямування, особливостей краєзнавчої наповненості у контексті функціонування регіональних видань України. Наголошено, що регіональна преса є унікальним масовокомунікаційним і соціокультурним феноменом, посідає важливе місце в духовному, громадсько-політичному, історичному та культурному житті України. Районна періодика як один із її сегментів належить до інформаційних джерел, які сьогодні набувають особливого значення і потребують усебічного вивчення.
У роботі теоретично обґрунтовано та емпірично підтверджено функціонування та жанрово-тематичну специфіку краєзнавчого наративу районної періодики Тернопільщини початку ХХІ ст.: окреслено основні науково-методологічні проблеми, схарактеризовано поняттєво-категоріальний апарат і проінтерпретовано поняття «краєзнавчий наратив», встановлено кореляцію між особливостями краєзнавчих матеріалів на сторінках районної періодики Тернопільщини і знаковими суспільно-політичними подіями в Україні, визначено етапи її становлення та досвід у медіації краєзнавчого контенту, виокремлено й проаналізовано краєзнавчі наративи, з’ясовано їх жанрову своєрідність, виявлено особливості рубрикації та персоналізації краєзнавчих публікацій, окреслено їх проблемно-тематичне наповнення. Емпіричну базу дослідження становлять 14 169 номерів районних газет
Тернопільської області («Бережанське віче», «Галицький вісник», «Нова доба», «Вісник Надзбруччя», «Колос», «Народне слово», «Зборівська дзвіниця», «Вільне слово», «Діалог», «Голос Лановеччини», «Вісті Придністровʼя», «Гомін волі», «Земля Підгаєцька», «Воля», «Подільське слово», «Голос народу»,
«Новини Шумщини»), які вийшли впродовж 2000‒2015 рр. Виокремлено із загального масиву публікації на краєзнавчу тематику, досліджено їх наративну специфіку, а також сформульовано основні тематичні категорії досліджуваної групи та жанрові форми їх реалізації. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання роботи, сформульовано об’єкт та предмет дослідження, зазначено
наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження краєзнавчого наративу у контексті соціальних комунікацій» проаналізовано стан наукової розробленості проблеми, її джерельну базу і теоретикометодологічні засади дослідження. У підрозділі «Районна преса як обʼєкт наукового вивчення» проаналізовано журналістикознавчі праці, присвячені районній пресі, систематизовано інші джерела, пов’язані з історією наукового вивчення районної преси, а також узагальнювальні дослідження з історії журналістикознавства України, праці вітчизняних і зарубіжних науковців про значення місцевих масмедіа в контексті інших ЗМІ, монографічні та дисертаційні студії з історії періодики, дослідження про діяльність українських
друкованих видань на теренах галицького краю. У результаті історіографічного аналізу, викладеного у підрозділі «Теоретико-методологічні аспекти дослідження», визначено розуміння, смислове поле значень, місце та роль поняття «наратив» у системі соціальних комунікацій і журналістики. Вказано, що наратив ‒ це текстова актуалізація історії, що включає три базові виміри: семантичний (історія), ментальний (репрезентація світу історії) і дискурсивний (форма і стиль комунікації). На основі праць сучасних зарубіжних та вітчизняних науковців уточнено його контекстуальну спорідненість із поняттями «розповідь», «історія», «дискурс», «інтерпретація», «сюжет».
З’ясовано, що ключовим терміном понятійно-категоріальної парадигми краєзнавчого медіанаративу є краєзнавчий контент, який виявляється у звʼязку між минулим, теперішнім і майбутнім. Визначено, що краєзнавчий контент – це тематично-змістове наповнення певного локального тексту, яке передбачає репрезентацію інформації різних напрямків: історії, географії, літератури, археології, етнографії, культури тощо.
У підрозділі «Медійна репрезентація краєзнавства» проаналізовано спеціалізовані видання, діяльність організацій та установ, які посприяли медійній репрезентації краєзнавства на сторінках районної преси області. Встановлено, що результати їх діяльності виявилися у виданні ґрунтовних історико-краєзнавчих праць, які тією чи іншою мірою демонструють громадсько-політичні, наукові та медійні витоки краєзнавчих досліджень тернопільського краю.
У другому розділі дисертації «Районна періодика Тернопільщини в інформаційному просторі» з’ясовано, що історіографія вивчення преси Тернопільщии в історико-краєзнавчому контексті веде відлік з кінця ХІХ ст., що періодика регіону перебувала у тісному зв’язку з рядом чинників: економічною, політичною ситуацією, законодавчою базою Австро-Угорської імперії та Польщі, інформаційними запитами суспільства, соціальними та культурними аспектами.
У підрозділі «Тернопільська преса в історичній ретроспективі» подано загальну історико-краєзнавчу характеристику друкованого інформаційного простору області, визначено типологічні особливості й динаміку розвитку районних друкованих видань. Проаналізовано суспільно-політичні чинники, що впливали на становлення краєзнавчого наративу в інформаційному просторі Тернопільщини. Це дало можливість визначити основні шляхи реалізації медіакраєзнавства в країні загалом та соціокультурні аспекти становлення тернопільської преси в історично-культурному контексті зокрема.
У підрозділі «Районна преса як краєзнавча інформаційна платформа» здійснено аналіз тернопільських видань державотворчого періоду ‒ початку 90-х років ХХ ст. З’ясовано, що з часу проголошення незалежності України на сторінках тернопільської преси краєзнавча тематика почала набирати нового розмаху й позбуватися комуністично-партійного ідеологічного забарвлення. Краєзнавчі наративи були присутні практично в усіх обласних та районних виданнях.
У межах другого підрозділу запропоновано умовний поділ території Тернопільської області на три медіарайони: північний, центральний і південний. Північний медіарайон ‒ це територія Зборівського, Збаразького, Лановецького, Шумського, Кременецького адміністративних районів. До складу центрального входять Бережанський, Козівський, Підгаєцький, Теребовлянський, Тернопільський, Підволочиський, Гусятинський райони. Південний включає територію Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Монастириського та Чортківського районів. Зазначено, що у межах кожної адміністративної території є власні районні газети, які доповнюють інформаційний простір області загалом. На основі їх моніторингу проаналізовано комунікативний потенціал районної преси Тернопільщини, висвітлено динаміку історичного розвитку кожного видання та схарактеризовано структуру. Це дало змогу простежити, як у сучасний період ці газети продовжують краєзнавчо-державотворчі традиції, започатковані у 90-і роки ХХ ст.
Наголошено також на особливостях редакційної політики щодо персоналізації авторів краєзнавчих публікацій. З’ясовано, що авторський вимір краєзнавчого медіаконтенту районних видань є відверто персоніфікованим, за ним яскраво прочитується авторська позиція, авторське «я», а журналісти активно «корелюють» між окремими вузькими темами. медіакраєзнавства в країні загалом та соціокультурні аспекти становлення тернопільської преси в історично-культурному контексті зокрема. У підрозділі «Районна преса як краєзнавча інформаційна платформа» здійснено аналіз тернопільських видань державотворчого періоду ‒ початку 90-х років ХХ ст. З’ясовано, що з часу проголошення незалежності України на сторінках тернопільської преси краєзнавча тематика почала набирати нового розмаху й позбуватися комуністично-партійного ідеологічного забарвлення. Краєзнавчі наративи були присутні практично в усіх обласних та районних виданнях. У межах другого підрозділу запропоновано умовний поділ території Тернопільської області на три медіарайони: північний, центральний і південний. Північний медіарайон ‒ це територія Зборівського, Збаразького, Лановецького, Шумського, Кременецького адміністративних районів. До складу центрального входять Бережанський, Козівський, Підгаєцький, Теребовлянський, Тернопільський, Підволочиський, Гусятинський райони. Південний включає
територію Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Монастириського та Чортківського районів. Зазначено, що у межах кожної адміністративної території є власні районні газети, які доповнюють інформаційний простір області загалом. На основі їх моніторингу проаналізовано комунікативний потенціал районної преси Тернопільщини, висвітлено динаміку історичного розвитку кожного видання та схарактеризовано структуру. Це дало змогу простежити, як у сучасний період ці газети продовжують краєзнавчо-державотворчі традиції, започатковані у 90-і роки ХХ ст. Наголошено також на особливостях редакційної політики щодо персоналізації авторів краєзнавчих публікацій. З’ясовано, що авторський вимір краєзнавчого медіаконтенту районних видань є відверто персоніфікованим, за ним яскраво прочитується авторська позиція, авторське «я», а журналісти активно «корелюють» між окремими вузькими темами. У підрозділі «Рубрикаційно-візуальна специфіка краєзнавчих наративів» проаналізовано композиційно-архітектонічну інтерпретацію краєзнавчих; The dissertation comprises a comprehensive picture of the key tendencies in local processes of narrative reception of the Ternopil Region district print media of the early 21st century, accompanied by a detailed analysis of their organizational basis, problem and thematic and genre preferences, the peculiarities of local-based components in the context of local press functioning in Ukraine. It is emphasized that local press is a unique mass communication and socio-cultural phenomenon that occupies an important part in the spiritual, social and political, historical and cultural life of Ukraine.
District press, being a segment of local media, belongs to the sources of information that are gaining extra importance nowadays, thus requiring a comprehensive study.
The functioning, genre, and thematic peculiarities of local narrative of the Ternopil Region district press of the early 21st century have been theoretically proven and empirically confirmed in this paper. The author has defined the scientific and methodological problems, characterized the notions and categories and explained the definitions «local narrative» in this paper. The correlation between the peculiarities of local press materials and top social and political events in Ukraine, as well as the stages of this correlation and the practice of local content mediation have been established in this scientific work. We have defined and analyzed the local narratives, identified their genre features, the peculiarities of rubrication and personalization of local publications, described their problematic and thematic content.
The empirical basis of this research is represented by 14 169 issues of local Ternopil region newspapers («Berezhanske viche», «Halytskyi visnyk», «Nova dzvinytsya», «Vilne slovo», «Dialog», «Holos Lanovechchyny», «Visti Prydnistrovya», «Homin voli», «Zemlya Pidhayetska», «Volia», «Podilske slovo», «Holos narodu», «Novyny Shumshchyny») published in 2000‒2015. We have singled out the local-themed publications, studied their narrative nature, and classified them according to the key thematic categories and genre forms of their presentation.
The introduction comprises the thematic justification of this research, its aim and tasks, the object and subject of research, its novelty and practical relevance of results.
Chapter I «Theoretical and methodological fundamentals of studying local narrative in the context of social communications» deals with the analysis of available scientific findings in this field, its sources and theoretical and methodological basis of research.
In the sub-chapter «District press as an object of scientific research» we have analyzed journalism studies dealing with district press, classified other sources dedicated to the history of district press studies, as well as comprehensive works on the history of journalism studies in Ukraine; Ukrainian and foreign researchers’ works on the role of local mass media in the context of other types of media, monographs and dissertations on the history of periodicals, researches on the activity of Ukrainian print press in the Halychyna area.
As a result of historiographical analysis, presented in the subchapter «Theoretical and methodological aspects of research» the notion, the semantic field of notions the place and role of the term “narrative” in the system of social communications and journalism have been identified. It is stated that narrative is the textual actualization of history that comprises three basis dimensions: semantic (history); mental (the representation of the world of history) and discourse dimension (the form and style of communication). Based on the modern Ukrainian and foreign researchers’ works we have clarified that the term «narrative» is contextually related to the notions «story», «history», «discourse», «interpretation», «plot». It has been established that the key term of the conceptual and categorical paradigm of local media narrative is the local content, represented by the connection between the past, the present and the future. Local content is the thematic and topical content of a certain local text that presupposes the representation of different sorts of information: history, geography, literature, archaeology, ethnography, culture, etc.
The subchapter «Media representation of local studies» contains the analysis of specialized editions, the activities of organizations and establishments facilitating the media representation of local studies in the Ternopil region district press. It is stated that their research resulted in the publication of deep historical and local lore studies reflecting in one way or another social, political and media sources of local history studies of Ternopil region.
In Chapter II of the dissertation «District periodicals of Ternopil region in the media landscape», it is stated that the historiography of media studies of Ternopil region dates back to the late 19th century. The periodicals of the region were closely related to many factors including economic and political situation, legislative basis of the Austrо-Hungarian Empire and Poland, informational needs of the society, social and cultural aspects.
The subchapter «Ternopil press in historical retrospective» comprises general historical and local characteristics of print media landscape of the region, the description of typological peculiarities and the dynamics of development of district print media. We have analyzed social and political factors influencing the development of local narrative on the media landscape of Ternopil region. This, in its turn, resulted in the description of the development of media local history studies in the country in general, and social and cultural aspects of Ternopil press functioning in historical and cultural context in particular.
The subchapter «District press as a local history informational platform» deals with the analysis of Ternopil newspapers of the state-building period – early 90s of the 20th century. Since the proclamation of the independence of Ukraine the role of local history topics had been constantly increasing in regional newspapers losing its communist party ideological impact. Local narratives were present is almost all of the regional and district newspapers.
In this subchapter the division of Ternopil region into three media districts (northern, central and southern) is rationalized too. The Northern media district includes the territory of Zboriv, Zbarazh, Lanivtsi, Shumsk and Kremenets administrative districts. The Central media district includes Berezhany, Kozova, Pidhaytsi, Terebovlia, Ternopil, Pidvolochysk and Husiatyn districts. The Southern media district includes Borshchiv, Buchach, Zalishchyky, Monastyryska and Chortkiv districts. Every administrative territory has its own district newspaper, which contributes to the general media landscape of Ternopil region. Due to the monitoring of the latter, we have analyzed the communicative potential of the district press of Ternopil region, described the dynamics of historical development and structure of every newspaper. Based on the result of this monitoring, it was possible to trace how local history and state-building traditions from the 90s evolved in the present period.
Special attention was paid to the peculiarities of editorial policy concerned with the personalization of the authors of local history studies. We have discovered that the author’s dimension of local media content is definitely personified; the author’s point of view is clearly stated, whereas journalists actively correlate among narrow themes.
The subchapter «The rubric and visual peculiarities of local narratives» is dedicated to the analysis of composition and architecture of interpreting local narratives in the district press of Ternopil region. Is has been established that such interpretation is achieved by means of creating special rubrics and visualization tools. The analysis of rubrics content showed that regular columns characterized by their duration, integral visual design and location in the newspaper, were the most commonly used rubrics. We have also classified and described a great number of temporary local history columns, which were not published regularly, had different titles, though were thematically similar. Also, a thematic page in the newspaper as a type of rubric is described in this subchapter. The main task of the thematic page is to «unite» the narratives. As a result of our analysis a unified classification of thematic categories of local history rubrics in Ternopil Region district press of the early 21st century was presented in this paper. In case of special editions (holiday, anniversary) the number of illustrations tends to increase. These illustrations complement the text, thus creating a visual background, appealing to readers’ knowledge on the suggested topic.
Chapter III «Genre content and problem- and theme-based dimension of Ternopil region district press» deals with journalistic genres in the context of mass media development in general and local press in particular.
The subchapter «The paradigmatics of thematic content» deals with the themes and interpretation of the content of local narratives. Local narratives were divided into geographical, economic, historical, artistic and ethnographic groups. The content core of the geographical group is the territorial description of the area; economic themes in the narrative form reflect the problems of modern social and economic life of the region; historical narratives uncover the past of the district; the artistic group represents literary and fine arts processes of the region; the ethnographic group promotes folk material and spiritual culture of the land. We have found out that historic themes are the most popular among local narratives (27.4%), other results: geographical group (24.4%), economic group (17.8%), artistic group (16%), and ethnographic group (14.5%).
The subchapter «Genre peculiarities of the local history content» represents the analysis of genres and themes of local narratives and describes corresponding tendencies. We have analyzed the prevalence of artistic and journalistic genres in the newspapers under study. It has been established that the dominant genre is a newspaper story (60%) serving as a tool of comprehensive representation of the narrative nature of local history themes. 37.4% of local narratives are represented by sketches, and 2.6% ‒ by life stories. It is emphasized that journalistic genres in the newspapers under study are to some extent modified, adjusting to the key functions development tendencies inter-related processes of genre creation can be traced. Thus, genre transformation takes place.
It is concluded that Ternopil region district newspapers of the early 20th century are an important segment of the media landscape of Ukraine, being the only documentary «follow-up» of the key events in the region and a significant source of information about the history, culture, ethnography of the region, the functioning of local authorities, etc. We can conclude that local history content of regional mass media constitute a new promising discourse of the journalism studies.2022-01-01T00:00:00ZСуспільно-політичний неолексикон української інтернет-комунікації у формально-семантичному та соціонормативному аспектахКостюк, Юлія МихайлівнаKostiuk Yu. M.http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/234932022-09-08T07:51:21Z2021-01-01T00:00:00ZНазвание: Суспільно-політичний неолексикон української інтернет-комунікації у формально-семантичному та соціонормативному аспектах
Авторы: Костюк, Юлія Михайлівна; Kostiuk Yu. M.
Краткий осмотр (реферат): Дисертаційну роботу присвячено суспільно-політичному неолексикону української інтернет-комунікації на синхронному зрізі 2014–2019 років. Виконано інтегральний аналіз семантичних, формальних і соціонормативних аспектів нових суспільно-політичних номінацій, з’ясовано особливості їх функціювання у мові інтернет-видань і соціальних мереж.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що уперше в лінгвоукраїністиці вмотивовано необхідність аналізу суспільно-політичного неолексикону у період гібридної війни; увиразнено роль інтернет-комунікації як майданчика для апробації новотворів, неосемантів і неозапозичень; реалізовано авторський алгоритм інтегрального аналізу суспільно-політичного неолексикону, що передбачає, з одного боку, урахування семантичних, формальних і соціонормативних ознак лексичних одиниць, а з іншого – специфіки сучасної інтернет-комунікації; доведено потужне функційне навантаження негативно оцінних суспільно-політичних одиниць, що слугують індикатором поляризації українського соціуму. Практична цінність роботи полягає в тому, що зібрані матеріали слугуватимуть поповненню й укладанню лексикографічних праць, уточненню критеріїв соціонормативної оцінки новотворів і запозичень, використанню автоматичних фільтрів для ідентифікації мови ворожнечі в інтернет-комунікації.; The dissertation is devoted to the new socio-political neolexicon in Ukrainian internet communication on the synchronous cut of 2014–2019. It conducts the integral analysis of semantic, formal and socio-normative aspects of the new socio-political nominations, and clarifies their functioning peculiarities in the language of online media and social networks.
The thesis scientific relevance is due to the first attempt in Ukrainian linguistics to provide evidence for the necessity of socio-political neolexicon permanent analysis in terms of hybrid warfare; emphasize the role of internet-communication as a platform for proper neologisms, neosemantisms, and new loanwords trial; implement the author’s socio-political neolexicon integrated analysis algorithm which allows to take into account the semantic, formal, and socio-normative features of lexical units, on the one hand, and the modern internet-communication specifics, on the other hand; prove the powerful functional load of new socio-political units with negative evaluative components that serve as an indicator of the Ukrainian society polarization. The practical value of the work is that the collected materials will serve to supplement and compile lexicographical works, clarify the criteria for socio-normative assessment of innovations and borrowings, and help to identify hate speech in internet-communication.2021-01-01T00:00:00Z