http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8618 2026-06-22T09:46:43Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41037 Назва: Музична стилістика західноукраїнських паралітургійних пісень, присвячених святому Димитрію, Архистратигу Михаїлу та Миколаю Чудотворцю Автори: Яценко, Галина Володимирівна Короткий огляд (реферат): У статті простежено історико-релігійний екскурс, що стосується зародження та розвитку свят, приурочених святому Димитрію, Архистратигу Михаїлу та Миколаю Чудотворцю в контексті їхньої адаптації в український духовний простір. Проаналізовано найпоширеніші паралітургійні пісні, які виконуються під час цих свят у церквах перед та після Богослужби, на рівні поетичного тексту, строфіки, ритміки, мелодики, музичної форми, ладозвукорядної будови, способів виконання. Звернено увагу на впливи середньовічної барокової пісенної творчості та української традиційної народнопісенної культури на формування паралітургійних пісень.; The article traces a historical and religious overview concerning the origin and development of feast days dedicated to Saint Demetrius of Thessaloniki, Michael the Archangel, and Saint Nicholas, focusing on their adaptation within the Ukrainian spiritual context. The most common paraliturgical songs performed during these feasts in churches before and after the Divine Liturgy are analyzed at the level of poetic text, strophic structure, rhythm, melody, musical form, modal and pitch organization, and performance practice. Special attention is drawn to the influence of both medieval Baroque song traditions and Ukrainian traditional folk song culture on the formation of paraliturgical repertoire. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41036 Назва: Церковні коляди у духовно-музичній спадщині українських священників Автори: Смоляк, Олег Степанович; Проців, Лілія Йосипівна Короткий огляд (реферат): У дослідженні висвітлено розвиток жанру церковних коляд у творчості українських священників, як складової духовнопісенної культури XVII–XIX століття. У процесі дослідження з’ясовано, що першими джерелами, в яких засвідчено використання церковних коляд були: шкільна драма, живий та ляльковий вертепи. Авторами перших різдвяних драм, які дійшли до наших днів, були Памво Беринда, Дмитро Туптало (Ростовський), Єпифаній Довгалевський та ряд невідомих сучасній науці авторів. Ймовірно, вони й були авторами церковних коляд, використаних у драмах. Підсумком творення церковних коляд став перший друкований збірник українських духовних пісень «Богогласник», виданий в Почаєві у 1773 році. Процес творення церковних коляд активізувався у ХIХ столітті. Їхніми авторами стали греко-католицькі священники Віктор Матюк, Максим Копко, Остап Нижанківський, Йосип Кишакевич та інші. В результаті дослідження здійснено періодизацію розвитку жанру церковних коляд у духовно-музичній творчості українських священників XVII–XIX століття. Перший період — «рукописний» (кінець XVI – 1773 рік), пов’язаний з першою фіксацією пісень на Різдво Христове без конкретизації назв пісень та їхніх авторів. Другий період — «едиційний» (1773 – початок ХIХ століття), пов’язаний з появою першого збірника українських духовних пісень, виданого в Почаєві у 1773 році, започаткуванням традиції друкування збірників духовних пісень, у тому числі коляд, із зазначеними назвами та частково іменами авторів. Третій період — «авторський» (середина ХIХ – кінець ХIХ століття), започаткований та розвинутий композиторами і священниками Іваном Біликовським, Віктором Матюком, Максимом Копко, Остапом Нижанківським, Йосипом Кишакевичем. У цей період церковна коляда зазнає стилістичних змін. Вона втрачає риси церковної гимнографії (урочистий, протяжний характер, літературну строфічну будову, урочисту мелодику, вишуканий та урочистий стиль виконання). Натомість набуває рис народнопісенної творчості, як у строфічній, так і в мелодичній будовах.; The study highlights the development of the genre of church carols in the works of Ukrainian priests as part of the spiritual song culture of the 17th–19th centuries. The research identifies that the original sources documenting the use of church carols were school dramas, as well as live and puppet nativity plays. Pamvo Berinda, Dmytro Tuptalo (Rostovsky), Epiphanius Dovhalevsky and a number of authors unknown to modern science were the authors of the first Christmas dramas that have survived till nowadays. They were probably also the authors of the church carols used in the dramas. The culmination of this creative period was the publication of “Bohohlasnyk” in Pochayiv in 1773, the first printed collection of Ukrainian spiritual songs. The process of composing church carols intensified in the 19th century, led by Greek Catholic priests such as Viktor Matiuk, Maksym Kopko, Ostap Nyzhankivsky, Yosyp Kyshakevych and others. As a result of this research, a periodization of the development of the church carol in the musical-spiritual works of Ukrainian priests o the 17th– 19th centuries has been established. The first period — «Manuscript» (late 16th – 1773) — is defined by the initial documentation of Christmas songs without specific titles or identified authors. The second period — «Editional» (1773 – early 19th century) – is marked by the publication of “Bohohlasnyk” in Pochaiv in 1773, which established the tradition of printing spiritual song collections and carols with designated titles and partially authors’ names. The third period, the ‘Authorial’ (mid-19th century — late 19th century), was initiated and developed by composers and priests Ivan Bilykovsky, Viktor Matyuk, Maksym Kopko, Ostap Nyzhankivsky, and Yosyp Kyshakevych. During this period, church carol underwent stylistic changes. It moved away from the characteristics of church hymnography (solemn, elongated phrasing, literary strophic structure, solemn melody, refined and solemn style of performance). Instead, it adopted the features of folk song creativity, both in its strophic and melodic structures. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40886 Назва: Біблійні музичні інструменти у музикознавчих курсах вищої школи Автори: Жулковський, Богдан Євгенович; Топорівська, Ярослава Володимирівна Короткий огляд (реферат): Обґрунтовано важливість заповнення лакун у музичній освіті через розширення фактологічного підґрунтя і наукову верифікацію архаїчного інструментарію. З’ясовано особливості конструкції й уточнено термінологію назв деяких старозавітних артефактів (такий підхід сприяє розвитку історично інформованого виконавства). Систематизовано знання про біблійну органологію як живий ключ до розуміння витоків українського та світового музичного мистецтва. Виявлено взаємозв’язки між інструментаріями народів Месопотамії, Єгипту та Іудеї й проаналізовано їх рецепцію в екзегетиці Середньовіччя, іконографії Ренесансу і музичному мисленні Нового часу. Доведено роль старозавітної символіки як семіотичного ресурсу. Адаптовано дані до освітніх програм бакалаврату і магістратури українських академій та університетів. Викладено класифікацію біблійних музичних інструментів за універсальною системою Горнбостеля-Закса й запропоновано нові підходи стосовно тлумачення орга-нологічної символіки від кантиляції та псалмодії до сучасних форм. Окреслено перспективи розробки цифрових платформ із науковими реконструкціями автентичного звучання давніх інструментів.; Relevance of the study. This article addresses critical gaps in Ukrainian higher music educa-tion regarding ancient musical cultures by expanding the factual database, providing scientific veri-fication of archaic instrumentation, and employing a multidisciplinary framework. By integrating theology, liturgics, archaeology, cultural studies, and musicology, the research clarifies the nomen-clature and structural features of biblical instruments while advancing the field of historically in-formed performance. Main objective of the study. The article aims to systematize data on biblical instruments and their historical reception, adapting these findings for core curricula at the Bachelor’s (History of Music, Organology) and Master’s (Musical Styles and Genres) levels within Ukraine's higher music education system. Methodological Framework. A comprehensive methodological approach is utilized, synthe-sizing general scientific methods (induction, deduction, analysis, and synthesis) with specialized musicological tools, including semiotic, historical-genetic, organological, and contextual analyses. Results. The study posits that biblical organology is not merely a static historical relic but a vital key to understanding the genesis and symbolism of European and Ukrainian musical traditions. Beyond Hebrew and Judean instruments, the Old Testament provides insights into their counter-parts in Mesopotamia and Egypt. These instruments, analyzed in the exegesis of Medieval church scholars and depicted in Renaissance religious iconography, served as a primary semiotic resource that shaped Western European musical thought in the Early Modern era. Practical Significance. The findings enhance the «History of Music» curriculum by refining terminology and academic rigor; contribute to «Organology» by reclassifying biblical instruments according to the Hornbostel-Sachs system; and aid the "Musical Styles and Genres" course by in-terpreting organological symbolism from ancient cantillation to modern liturgical forms. Research Prospects. Future directions include developing specialized courses based on Western pedagogical models and launching digital platforms that integrate organological descrip-tions with scientific acoustic reconstructions of authentic ancient sounds. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40099 Назва: Онлайн-формати музичного музикування: педагогічні можливості та обмеження Автори: Топорівська, Ярослава Володимирівна; Шевчук, Олександр Володимирович Короткий огляд (реферат): Онлайн-формати музичного музикування посідають дедалі важливіше місце в сучасній музично-освітній практиці, відображаючи глобальні тенденції цифровізації, зростання ролі дистанційної взаємодії та появу нових можливостей для творчого розвитку. Цифрові середовища, що інтегрують аудіо-, відео- та інтерактивні інструменти, створюють умови для розширення доступу до музичної освіти незалежно від географічних, соціальних чи фізичних обмежень. Онлайн-музикування охоплює широкий спектр форматів: відеозаняття, віртуальні репетиції, індивідуальні консуль-тації у синхронному режимі, асинхронний обмін творчими матеріалами, використання цифрових звукових станцій (DAW), симуляторів інстру-ментальної гри, інтерактивних нотних редакторів, колаборативних плат-форм для створення ансамблевих проєктів. Такі можливості сприяють індивідуалізації навчання, розвитку самостійності, формуванню цифрової компетентності, а також оволодінню новими видами музичної активності, що раніше були менш доступними в традиційному офлайн-форматі. Разом з тим онлайн-музикування виявляє низку суттєвих педагогічних обмежень, що впливають на якість навчального процесу та ефективність розвитку музичних здібностей. Насамперед це затримка та нестабільність передавання аудіосигналу, що ускладнює синхронне виконання та знижує якість зворотного зв’язку. Технічна нерівність між учасниками може створювати бар’єри для повноцінного музичного досвіду, а обмежена можливість педагогічного контролю над моторикою та фізичними параметрами виконання ускладнює корекцію помилок і відпрацювання технічних навичок. Крім того, частина студентів відчуває зниження емоційної залученості, оскільки віртуальне середовище не завжди забезпечує ті умови міжособистісної комунікації та спільного переживання, що притаманні традиційному музичному заняттю. Незважаючи на вказані труднощі, онлайн-формати створюють передумови для появи нових педагогічних моделей, де інноваційний цифровий інструментарій поєднується з класичними методиками музичної освіти. Їх ефективність значною мірою залежить від готовності викладачів адаптувати зміст навчання, оновлювати підходи до оцінювання, забезпе-чувати технологічну підтримку та створювати мотиваційне освітнє середовище. У підсумку онлайн-музикування постає як багатоаспектний феномен, що водночас розширює межі сучасної музичної педагогіки та потребує критичного осмислення, методичного удосконалення й систем-ного впровадження для гармонійного поєднання педагогічних можливостей і наявних обмежень.; Online formats of music-making occupy an increasingly important place in contemporary music education, reflecting global trends of digitalization, the growing role of remote interaction, and the emergence of new possibilities for creative development. Digital environments that integrate audio, video, and interactive tools create conditions for expanding access to music education regardless of geographical, social, or physical constraints. Online music-making encompasses a wide range of formats: video lessons, virtual rehearsals, synchronous individual consultations, asynchronous exchange of creative materials, the use of digital audio workstations (DAWs), instrument-playing simulators, interactive notation editors, and collaborative platforms for creating ensemble projects. These opportunities support individualized learning, foster autonomy, develop digital competence, and facilitate engagement with new forms of musical activity that were previously less accessible in traditional offline settings. At the same time, online music-making reveals a number of significant pedagogical limitations that affect the quality of the educational process and the effectiveness of musical skill development. The most critical issues include latency and instability of audio transmission, which complicate synchronous performance and reduce the quality of feedback. Technical inequality among participants may create barriers to a full musical experience, while limited pedagogical control over motor movements and physical aspects of performance complicates error correction and the development of technical skills. In addition, some students experience reduced emotional engagement, as the virtual environment does not always provide the interpersonal communication and shared emotional experience typical of traditional music lessons. Despite these challenges, online formats create preconditions for the emergence of new pedagogical models where innovative digital tools are combined with classical approaches to music education. Their effectiveness largely depends on teachers’ readiness to adapt learning content, update assessment approaches, provide technological support, and create a motivating educational environment. Ultimately, online music-making appears as a multifaceted phenomenon that simultaneously expands the boundaries of modern music pedagogy and requires critical reflection, methodological refinement, and systematic implementation to ensure a balanced integration of pedagogical possibilities and existing limitations. 2025-01-01T00:00:00Z