http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8618 2026-11-08T23:29:29Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/43068 Назва: Стильові особливості сучасних українських духовних пісень (на матеріалі діяльності хорового ансамблю молодіжного духовного театру-студії «Воскресіння») Автори: Яценко, Галина Володимирівна; Водяний, Богдан Остапович Короткий огляд (реферат): Метою статті є розкриття стильових особливостей сучасних українських духовних пісень, на прикладі репертуару хорового ансамблю Молодіжного духовного театру-студії «Воскресіння» Місійного центру Редемптористів міста Тернополя. Методи дослідження. У статті використано метод комплексного аналізу музичного тексту, а також ретроспективний та стильовий науково-дослідницькі методи. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у цій статті вперше здійснено стилістичний аналіз сучасних духовних пісень з оригінального репертуару хорового ансамблю МДТ «Воскресіння», на основі текстологічного та музично-теоретичного аналізу. Висновки. У статті висвітлено системну цілісність стильових ознак сучасних духовних пісень, які проявляються через сукупність мелодико-інтонаційних констант, характерних для виконання хорового ансамблю «Воскресіння» (поєднання інтонаційно-стильових особливостей традиційних духовних піснеспівів та сучасної пісні, стилістика музичного супроводу, використання характерних ритмічних побудов, хорових підголосків тощо). В авторських оригінальних духовних піснях хорового ансамблю органічно співіснують засоби сучасної музичної мови та глибокі філософсько-екзистенційні тексти. У розкритті образного змісту пісні, її ідеї і тематики, використовується онтологічний підхід, що характеризує ще одну особливість виконавського стилю цього колективу. Стилістичні особливості сучасних духовних пісень потребують подальшого вивчення з метою популяризації їх в контексті сучасного духовно-мистецького культурного простору.; The purpose of the scientific article is to reveal the stylistic features of contemporary Ukrainian sacred songs, on the example of the repertoire of the choral ensemble of the Youth Spiritual Theater-Studio „Voskresinnya” of the Redemptorist Mission Center in Ternopil. Research methods: the scientific characterized article uses methods of complex analysis of musical text, retrospective and stylistic methods. The scientific novelty of the represented study is that this article is the first to provide a stylistic analysis of contemporary sacred songs from the original repertoire of the „Voskresinnya” choral ensemble based on textual, musical, and theoretical analysis. Conclusions. The submitted scientific article highlights the systemic integrity of the stylistic features of modern sacred songs, which are manifested through a set of melodic and intonational constants characteristic of the performance of the „Voskresinnya” Choir Ensemble (a combination of intonational and stylistic features of traditional sacred chants and modern songs; stylistics of musical accompaniment; use of characteristic rhythmic constructions, choral sublimations, etc.) In the author's original spiritual songs of the choir ensemble, the means of modern musical language and deep philosophical and existential texts organically coexist. The ontological approach is used to reveal the figurative content of the song, its idea and theme, which characterizes another feature of the performance style of this ensemble. 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42941 Назва: Перформативне дослідження: шлях до інтелектуальних чеснот Автори: Кондрацька, Людмила Анатоліївна Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено проблемі інтелектуального преображення педагога як співучасника партисипативного перформативного дослідження. Її актуальність зумовлена кризовою ситуацією педагогічної науки в епоху когнітивного соліпсизму. Основою пропонованого проєкту обрано сучасну концепцію антропології науки. Змістовими компонентами її сотеріологічного виміру визначено концептуальні моделі наукового етосу, наукової совісті та інтелектуальних чеснот, яка включає в себе наступні імперативи: універсалізму, колективізму, спільної безкорисливості та організованого сумніву. Конкретизовано парадигму перформативності як когнітивної стратегії колективного дослідження в педагогіці і, відповідно, структуру самого конструкта (синестезії дії, сенсу й буття). Охарактеризовано особливості колективної інтелектуальної творчості у процесі перформативних дій-змін. Зважаючи на доцільність демістифікації педагогом-дослідником раціонально непізнаваних аспектів, розкрито тактичний прийом епістемологічної рандомізації – включення у траєкторію каузального міркування множинних випадкових версій. З погляду на особливості його реалізації, визначено умовну типологію колективу дослідників-перформерів, запропоновано принципи та показники їх інтелектуально-духовної згуртованості. Обгрунтовано доцільність стратегічного прийому колективної серендипності. Охарактеризовано його типологію, принципи і когнітивні техніки їх реалізації (розрізнення, уповільнення, сприяння, натхненності). Розкрито значення їх синергії у перформативній партисипації духовного подвижництва педагога-дослідника і детально описано його етапи. Доведено: синхронізація колективного перформативного долучення до Сяйва Істини постає ефективним чинником реалізації мети дослідника як художника колективної рандомізованої епістеми. Отож, подія співпричетності педагогів-дослідників до таємниці і співвіднесеності її з ноуменальними величинами – задля виправлення апріорних перцептивних аномалій любові як найвищого рівня знання – має очевидну перспективу.; The article presents the problem of intellectual transformation of the teacher as a co-participant of participatory performative research. For this purpose, the methodological characteristics of the study of the problem are determined. The concept of anthropology of science is determined as the substantive basis of human motivation for collective intellectual creativity. The conceptual model of scientific ethos is revealed, as well as the essence of scientific conscience and intellectual virtues as substantive components of the soteriological paradigm of research. The paradigm of performativity is specified as a cognitive strategy of collective research in pedagogy and, accordingly, the structure of the construct itself (synesthesia of action, meaning and being) is specified. The features of collective intellectual creativity in the process of performative actions-changes are determined. The tactical method of epistemological randomization is characterized, that is, the inclusion of several random versions in the trajectory of causal reasoning. The principles and indicators of intellectual and spiritual cohesion of teachers are proposed. The cognitive techniques of performative research are characterized. The feasibility of the strategic method of collective serendipity is substantiated, its typology, principles and cognitive techniques of their implementation are characterized. The significance of their synergy in the performative participation of the spiritual asceticism of the teacher-researcher is revealed and its stages are characterized in detail. It is proven that the synchronization of the collective performative existence of its participants in joining the Radiance of Truth becomes an effective factor of the initiative research action. In this way, the freedom of the human spirit is realized for the sake of the Meeting.Therefore, the organization of the event of the involvement of teachers-researchers in the spiritual mystery in order to correct the a priori perceptual anomalies of love as the highest level of knowledge has obvious prospects. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42673 Назва: Візантійські середньовічні невменні манускрипти як джерела для літургічно-музикознавчих студій кондакарного жанрового стилю Київської Русі Автори: Жулковський, Богдан Євгенович Короткий огляд (реферат): Метою дослідження є введення до українського музикознавчого та гуманітарного дискурсів візантійських невменних і ненотованих літургічних рукописів Х—XIV ст. які репрезентують кондакарний жанровий стиль. З-поміж них: Кондакарі (Ікіматарії), Псалтикони, Асматикони, Аколуфії, Тріодіони, Пентикостаріони, Октоїхи, Мінеї Службові та Святкові, Єрусалимські і Студійські Типікони (Устави). Методологія статті полягає в системному аналізі джерел, що поєднує низку кодикологічних, палеографічних, текстологічних, богословсько-літургічних та компаративно-музикознавчих підходів. Наукова новизна. Виявлено фотокопії візантійських невменних і ненотованих рукописів на офіційних сайтах провідних архівних установ світу — Бібліотеки Конгресу (США), Національної бібліотеки Франції та Ватиканської апостольської бібліотеки. Віднайдено раритетні факсимільні видання окремих середньовічних пергаменних кодексів і маловідому спеціалізовану наукову літературу з візантиністики й палеославістики. З’ясовано структуру моножанрових та поліжанрових літургічних співацьких книг, репертуар кондаків та інших гімнів тропарної групи. Обґрунтовано важливість залучення візантійських невменних та ненотованих рукописів до порівняльних літургічно-музикознавчих досліджень кондакарного жанрового стилю, питомого для культури Київської Русі. Висновки. Нотовані кодекси Х—XIV ст. з палеовізантійськими шартрськими і медіавізантійськими касторськими невмами доцільно вводити в якості паралельного тексту до палеославістичних студій. Такий підхід сприятиме пошуку достовірного ключа для дешифровки адіастематичної кондакарної нотації та реконструкції корпусу українських мелізматичних піснеспівів.; The goal of the research is to introduce Byzantine liturgical manuscripts of the 10th — 14th centuries with and without neumes, which represent the kondakarian genre style, into Ukrainian musicological and humanitarian discourses. Among them: Kondakaria (Oikima-taria), Psaltika, Asmatika, Akolouthia, Triodia, Pentecostaria, Octoecha, Service and Festal Menaia, Jerusalem and Studite Typika (Statutes). The methodology of the article consists in a 171 systematic analysis of sources, which combines a number of codicological, paleographic, tex-tological, theological-liturgical and comparative musicological approaches. Scientific novelty. Photocopies of Byzantine manuscripts with and without neumes were discovered on the official resources of the world’s leading archival institutions — the Library of Congress (USA), the National Library of France and the Vatican Apostolic Library. Rare facsimile editions of some medieval parchment codices and little-known specialized scientific literature on Byzan-tine and Paleoslavic studies were found. The structure of monogenre and polygenre liturgical hymn books, the repertoire of kontakia and other canticles of the troparion group were clari-fied. The importance of involving Byzantine manuscripts with and without neumes in com-parative liturgical and musicological studies of the kondakarian genre style, which was spe-cific to the culture of Kyivan Rus, was substantiated. Conclusions. The notated codices of the 10th — 14th centuries with Paleobyzantine Chartres and Medieval Byzantine Kastorian neu-mes should be introduced as a parallel text to Paleoslavic studies. Such an approach will contribute to the search for a reliable key for deciphering the adiastematic kondakarian notation and the reconstruction of the corpus of Ukrainian melismatic chants. 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41486 Назва: GENERAL PLAN, ORGANISATION AND RESULTS OF RESEARCH AND EXPERIMENTAL WORK ON THE FORMATION OF DIGITAL COMPETENCE OF FUTURE BACHELORS OF COMPUTER SCIENCE PROFILE IN PROFESSIONAL TRAINING Автори: Petliuk, Oleksandr Volodymyrovych Короткий огляд (реферат): The development of digital competence among future specialists in various professional fields has become a critical focus in contemporary higher education. This study investigates the effectiveness of a specially developed Technology for Developing the Digital Competence of Future Bachelors of Computer Science within the framework of professional training. The research was conducted as an experimental pedagogical study at three Ukrainian higher education institutions: Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Rivne State Humanities University, and Mykhailo Drahomanov Ukrainian State University. A total of 208 students participated in the research, with 113 students actively involved in the formative experiment. The study was carried out in four interrelated stages: the preparatory stage (2021), during which the technology and diagnostic tools were developed; the ascertaining stage (2022), which assessed the initial levels of digital competence among students; the formative stage (2022–2025), in which the technology was implemented in the experimental group while the control group followed traditional training methods; and the final stage (2025), which focused on systematization, statistical processing, and in-depth analysis of the results. Diagnostic tools were designed to evaluate multiple components of digital competence, including value-motivational, cognitive-informational, procedural-activity, and personal-develop-mental dimensions. The findings indicate that students in the experimental group demonstrated a significant increase in digital competence compared to the control group. The technology facilitated the acquisition of essential digital knowledge and skills, enhanced professional competencies, and improved students’ ability to apply digital tools effectively in educational and professional contexts. The study also highlighted the feasibility of integrating innovative digital competence development methods within the existing higher education system without additional financial resources or major adjustments to departmental curricula.; Розвиток цифрової компетентності майбутніх фахівців у різних професійних галузях став одним із ключових напрямів сучасної вищої освіти. У статті висвітлено ефективність впровадження розробленої Технології формування цифрової компетентності майбутніх бакалаврів комп’ютерного профілю в професійній підготовці. Дослідження проводилося як експеримен-тальне педагогічне дослідження у Тернопільському національному педагогіч-ному університеті імені Володимира Гнатюка, Рівненському державному гуманітарному університеті та Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова. Загалом у дослідженні взяли участь 208 студентів, з яких 113 студентів брали активну участь у формувальному експерименті. Дослідження здійснювалося у чотири взаємопов’язані етапи: підготовчий етап (2021 р.), під час якого були розроблені технологія та діагностичні інструменти; констатувальний етап (2022 р.), який передбачав оцінку початкового рівня цифрової компетентності студентів; формувальний етап (2022–2025 рр.), на якому Технологія впроваджувалася в освітній процес експериментальних груп, тоді як контрольна група навчалася за традиційними методами; та підсумковий етап (2025 р.), який спрямований на систематизацію, статистичну обробку та глибинний аналіз отриманих результатів. Результати дослідження показали, що студенти експериментальної групи продемонст-рували суттєве підвищення рівня цифрової компетентності порівняно з контрольною групою. Технологія сприяла засвоєнню основоположних цифро-вих знань та навичок, підвищенню професійної компетентності та покращенню здатності студентів ефективно застосовувати цифрові інструменти в освітньому та професійному контекстах. Дослідження також підкреслило можливість інтеграції інноваційних методів розвитку цифрової компетентності у сучасну систему вищої освіти без додаткових фінансових ресурсів та суттєвих змін у планах роботи кафедр. 2026-01-01T00:00:00Z