http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/13214 Wed, 07 Oct 2026 04:45:28 GMT 2026-10-07T04:45:28Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42867 Назва: Соціально-психологічні особливості стосунків батьків та вчителів у сучасній українській школі Автори: Сіткар, Віктор Ілліч; Сіткар, Степан Вікторович Короткий огляд (реферат): У статті висвітлено соціально-психологічні особливості стосунків батьків та вчителів у сучасній українській школі. Розглянуто моделі ефективної співпраці батьків і школи. Наголошено, що ідеальна співпраця батьків та вчителів – це співпраця з певними правилами, прийнятними як для освітян, так і для батьків, в рівних умовах. Наведено приклади, як «повертають повагу» до вчителя в італійських школах. Звертається увага на те, що доки в українському публічному просторі конфлікти між учнями й учителями часто вирішуються через соціальні мережі, у Британії їх зупиняє процедура. Без істерик, без публічного тиску, без «винних наперед».; The article highlights the socio-psychological features of parent-teacher relationships in modern Ukrainian schools. Models of effective cooperation between parents and schools are considered. It is emphasized that the ideal cooperation between parents and teachers is cooperation with certain rules acceptable to both educators and parents, on equal terms. Examples are given of how respect is «returned» to teachers in Italian schools. Attention is drawn to the fact that while in the Ukrainian public space conflicts between students and teachers are often resolved through social networks, in Britain they are stopped by procedure. Without tantrums, without public pressure, without «guilty in advance». Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42867 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42858 Назва: Інтерактивні методи навчання як інструмент розвитку рефлексії здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки Автори: Лещук, Галина Василівна; Сорока, Ольга Вікторівна; Жаркова, Ірина Іванівна Короткий огляд (реферат): У статті теоретично обгрунтоване використання інтерак­тивних методів навчання для стимулювання та розвитку рефлексії у студентів закладів вищої освіти. Актуальність теми зумовлена зміною освітньої парадигми, що вимагає підготовки фахівців, здатних до гнучкої самокорекції в умовах невизначеності та динамічних змін ринку праці. Досліджені фундаментальні моделі рефлексивної практики, зокрема підходи Д. Шона, циклічну модель Г. Гіббса, поетапну модель Д. Колба, структуровану модель К. Джонса, а також п’ятирівневу модель С. Еткінс та К. Мерфі. Виявлено, що рефлексія є активним процесом трансформації досвіду особистості, який потребує спеціально організованого середовища. Зазначено, що саме інтерактивні технології (дискусії, дебати, кейс-стаді, рольові ігри та інші) виступають зовнішнім каталізатором рефлексивних процесів. На прикладі методу кейс-стаді продемонстровано механізм проходження здобувачем освіти усіх етапів рефлексії за моделлю Еткінс та Мерфі: від первинного усвідомлення дефіциту знань до критичного аналізу та формування нових професійних стратегій. Простежено процес рефлексії на прикладі інтерактивного методу ділової гри. Визначено ключові механізми зв’язку інтерактивних методів та рефлексії: набуття досвіду «тут і зараз», взаємодія з альтернативними точками зору, отримання миттєвого зворотного зв’язку та створення безпечного простору для аналізу помилок. Виснувано, що інтеграція рефлексивних моделей у структуру інтерактивного заняття дозволяє студентам долати розрив між теорією та практикою, забезпечуючи перехід від репродуктивного навчання до свідомого професійного становлення.; The article provides a comprehensive theoretical substantiation for the implementation of interactive teaching methods as a complex, holistic system designed to stimulate and enhance professional reflection among higher education students. The profound relevance of this research is driven by a global shift in the educational paradigm, which increasingly prioritizes the development of specialists who are not merely repositories of information but are capable of flexible self-correction, critical thinking, and adaptation within the conditions of modem market uncertainty and dynamic professional challenges. The study meticulously examines fundamental models of reflective practice that form the pedagogical basis for modem training. Specifically, the research analyzes Donald Schon’s concept of «reflection-in-action» and «reflection-on- action,» Graham Gibbs’s reflective cycle, David Kolb’s experiential learning stages, Christopher Johns’s structured reflection model, and the comprehensive five-stage framework proposed by S. Atkins and K. Murphy. It is established that reflection should be viewed as an active, continuous process of personal experience transformation, which cannot occur spontaneously but requires a deliberately structured and supportive educational environment. The author substantiates that interactive technologies - such as structured discussions, academic debates, case studies, and role-playing simulations - function as essential external catalysts for internal reflective processes. Through the practical application of the case study method, the article demonstrates the precise mechanism of how a student progresses through the stages of the Atkins and Murphy model: moving from the initial awareness of a cognitive «gap» or knowledge deficit to deep critical analysis and, ultimately, the synthesis of new professional strategies and insights. The research identifies and details four key mechanisms that link interactive methods with the development of reflexivity: the acquisition of immediate experience in the «here and now» format; the confrontation with alternative perspectives during group collaboration; the reception of instant feedback from peers and mentors; and the provision of a psychologically safe academic space that encourages the analysis of errors without fear of failure. In conclusion, it is argued that the purposeful integration of these reflective models into the fabric of interactive classroom activities allows students to bridge the persistent gap between abstract theoretical knowledge and concrete professional practice. This approach ensures a qualitative transition from traditional, reproductive learning models to a state of conscious professional self- determination and continuous identity formation. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42858 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41382 Назва: Формування екологічної компетентності здобувачів ЗЗСО на умовах сталого розвитку Автори: Шевчик, Любов Омелянівна; Шевчик, Богдан; Грод, Інна Миколаївна Короткий огляд (реферат): В умовах війни та повоєнного відновлення в Україні зростає роль концепції сталого розвитку як вирішального фактору формування екологічної компетентності здобувачів освіти, здатних діяти усвідомлено задля збереження природного середовища та раціонального використання ресурсів. У статті розкрито вирішальну роль освіти у цьому процесі. Одним із ключових і пріоритетних напрямів розвитку системи загальної середньої освіти України обрано компетентнісний підхід, що є методологічною основою сучасного освітнього процесу. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності, структури та методологічних засад розвитку екологічної компетентності, а також визначення соціальних й педагогічних чинників її формування у здобувачів освіти в умовах сучасних викликів сталого розвитку. Визначено пріоритетну роль екологічної компетентності в якості інтегральної характеристики особистості. Основними структурними компонентами традиційно виокремлено взаємопов’язані між собою когнітивний, ціннісно-мотиваційний, діяльнісно-практичний та рефлексивний компоненти. Визначено загально-дидактичні (науковість, системність та послідовність, інтегративність, доступність й практична спрямованість) та спеціальні (еколого-педагогічні: сталий розвиток, міждисциплінарність, природо-відповідність, екологічна доцільність, випереджувальної освіти та регіональність) принципи розвитку сталого екологічного світогляду. Доведено, що формування екологічної компетентності є складним, багатоступеневим і тривалим процесом, який потребує цілісного підходу до навчання, виховання та особистісного розвитку здобувачів освіти і визначається впливом широкого спектру як соціальних, так і педагогічних чинників.; In the context of war and post-war recovery in Ukraine, sustainable development is increasingly recognized as a decisive factor in shaping the environmental competence of students capable of acting consciously to preserve the natural environment and use resources rationally. Education plays a crucial role in this process. A key direction in developing Ukraine’s general secondary education system is the competence-based approach, which serves as the methodological foundation of modern education. The purpose of the article is to theoretically substantiate the essence, structure, and methodological foundations of environmental competence, and to identify social and pedagogical factors influencing its formation under contemporary challenges of sustainable development. Research methods. The study used theoretical methods (analysis, synthesis, generalization, modeling), empirical methods (observation, interviews), and methods of processing results, ensuring a comprehensive examination of the problem of forming environmental competence in general secondary education students within the framework of sustainable development. Results. The priority role of environmental competence as an integral characteristic of personality is highlighted. Its main structural components are interrelated cognitive, value-motivational, activity-practical, and reflective components. General didactic principles (scientific validity, systematicity and consistency, integrativity, accessibility, practical orientation) and special environmental-pedagogical principles (sustainable development, interdisciplinarity, nature-conformity, environmental expediency, anticipatory education, regional orientation) for developing a sustainable environmental worldview are defined. It is shown that forming environmental competence is a complex, multi-stage, long-term process requiring a holistic approach to teaching, upbringing, and personal development, influenced by a wide range of social and pedagogical factors. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41382 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41225 Назва: Богослужбові практики Волинсько-Кременецької єпархії Православної Церкви в Польщі у 1920‑х рр. та їхній вплив на формування національної ідентичності українців Автори: Жулковський, Богдан Євгенович; Секо, Ярослав Петрович Короткий огляд (реферат): Реформування православного літургійного життя в міжвоєнній Польщі стало ключовим інструментом розриву з російською імперською спадщиною. Проблема дослідження полягає у суперечливості впровадження українізації на рівні парафій через опір консервативних церковних кіл і державний тиск. Гіпотеза ґрунтується на тому, що трансформація богослужбових практик Волинсько-Кременецької єпархії стала одним з визначальних чинників формування української національної ідентичності. Доводиться, що боротьба за рідну мову і збереження старого стилю літургійного життя була невід’ємним елементом протистояння асиміляційній політиці Другої Речі Посполитої.; The aim of the study is to examine the process of implementing the decisions of the ecclesiastical authorities of the Orthodox Church in Poland concerning liturgical practices at parish level in the Volyn-Kremenets Diocese and their influence on the formation of Ukrainian national consciousness. The methodology is based on both general scientific and specialised historical research methods, in particular the problem-chronological, comparative-historical, historical-genetic, and typological approaches. The scientific novelty of the article lies in its comprehensive analysis of changes in the liturgical practices of the Volyn-Kremenets Diocese in relation to the formation of Ukrainian national identity. This is achieved through the expansion of the source base by analysing documents of the Volyn Orthodox Spiritual Consistory and by supplementing existing knowledge of significant events, such as the diocesan assembly of 1921 and the struggle for Ukrainization within the parish of the cathedral church in Volodymyr-Volynskyi. Attention is also devoted to attempts to introduce chrism-making within the Orthodox Church in Poland. These new materials provide a deeper understanding of the complexities surrounding the formation of national identity among Orthodox Ukrainians in Volyn, highlighting the challenges created by ecclesiastical divisions and the policies of the Polish authorities. The study demonstrates that changes in liturgical practices reflected both the growing significance of the national factor in the life of the Orthodox Church in Poland and the substantial obstacles encountered in this process. This situation was largely determined by several factors that shaped the conditions for the institutionalisation of Orthodox believers in the Second Polish Republic: the break with the Russian Orthodox Church; the establishment of new state borders that disregarded the principle of national self-determination for Ukrainians and Belarusians; the assimilationist policy of the Polish state towards its minorities; and the emergence of Ukrainian national and ecclesiastical movements. The hierarchy’s lack of a coherent vision of its own autocephalous identity resulted in hesitation between accommodating the Polish authorities, aligning with the majority of the ordinary clergy, and responding to the initiatives of an active group of national leaders. The latter two positions reflected different dimensions of the sentiments and expectations of Ukrainians in Volyn within an environment characterised by dynamic processes of national identity formation. The promotion of the national narrative through liturgical practices encouraged the leaders of the Ukrainian church movement to adopt tactical flexibility. During the 1920s, they demonstrated an ability to engage in dialogue with the hierarchy, to take advantage of the clergy’s institutional inertia, and even to cooperate strategically with the Polish authorities. The article emphasises the complexity of implementing liturgical reforms at parish level, primarily owing to the persistence of imperial Russian narratives within the consciousness of the Ukrainian population of Volyn. For this reason, the pursuit of conciliarity in church life and the Ukrainization of divine services should be regarded as important instruments for strengthening Ukrainian national identity, complementing the educational and public activities of Ukrainian national organisations. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41225 2026-01-01T00:00:00Z