http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8372 Sun, 23 Aug 2026 11:53:50 GMT 2026-08-23T11:53:50Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42567 Назва: Комунікативні труднощі обдарованих підлітків та стратегії їх подолання Автори: Шпак, Марія Мирославівна Короткий огляд (реферат): У статті досліджено природу та механізми комунікативних труднощів, що виникають в обдарованих підлітків у процесі їх інтенсивного інтелектуального та емоційного розвитку в сучасних умовах. Теоретичний аналіз побудований на основі концепції дисинхронії розвитку, яка дозволяє обґрун-тувати суть невідповідності між інтелектуальною зрілістю та соціально-комунікативними навичками обдарованої підліткової групи. З урахуванням індивідуально-психологічного профілю обдарованих підлітків охарактеризовано такі ключові психологічні фактори, як інтелектуальний перфекціонізм, емоційна гіперчутливість, труднощі із саморегуляцією та схильність до соціальної ізоляції, які суттєво ускладнюють їх соціалізацію. Особливу увагу приділено захисним механізмам психіки – інтелектуалізації та мовному бар’єру, – які виникають в обдарованих підлітків у процесі взаємодії з однокласниками та адаптації до освітнього середовища. Обґрунтовано, що комунікативні труднощі обдарованих підлітків зумовлені, з одного боку, їх психологічною своєрідністю, а з іншого – недостатньою готовністю системи освіти та сімейного інституту до підтримки їх соціально-комунікативного розвитку. Визначено, що суттєвий чинник форму-вання комунікативної компетентності обдарованих підлітків – це взаємо-пов’язана діяльність школи, сім’ї та психологічної служби закладу освіти, що зумовлює необхідність спільних зусиль усіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Проаналізовано стратегії подолання комунікативних труднощів, які включають розвиток соціального інтелекту, адаптацію мовленнєвих стратегій, формування навичок соціально-компетентної поведінки та оновлення комуніка-тивних установок підлітків через психокорекційну та психопрофілактичну роботу. З’ясовано, що ефективними формами психологічного супроводу є індивідуальне консультування, груповий тренінг комунікативних навичок та просвітницька робота з педагогами і батьками. Результати дослідження підтверджують, що комплексний підхід до психологічної підтримки обдарованих підлітків дозволяє суттєво знизити інтенсивність їх комунікативних труднощів та сприяє їх успішній інтеграції в соціум і повноцінній реалізації творчого та інтелектуального потенціалу.; The article investigates the nature and mechanisms of communicative difficulties that arise in gifted adolescents in the process of their intensive intellectual and emotional development in modern conditions. The theoretical analysis is based on the concept of developmental dyssynchrony, which allows us to substantiate the essence of the discrepancy between intellectual maturity and socio-communicative skills of the gifted adolescent group. Taking into account the individual psychological profile of gifted adolescents, such key psychological factors as intellectual perfectionism, emotional hypersensitivity, difficulties with self-regulation and a tendency to social isolation are characterized, which significantly complicate their socialization. Particular attention is paid to the protective mechanisms of the psyche -intellectualization and language barrier - that arise in gifted adolescents in the process of interaction with classmates and adaptation to the educational environment. It is substantiated that the communicative difficulties of gifted adolescents are due, on the one hand, to their psychological uniqueness, and on the other hand, to the insufficient readiness of the educational system and the family institution to support their socio-communicative development. It is determined that a significant factor in the formation of communicative competence of gifted adolescents is the interconnected activities of the school, family and psychological service of the educational institution, which necessitates the joint efforts of all subjects of the educational process. Strategies for overcoming communicative difficulties were analyzed, which include the development of social intelligence, adaptation of speech strategies, formation of skills of socially competent behavior and updating of communicative attitudes of adolescents through psychocorrectional and psychoprophylactic work. It was found that effective forms of psychological support are individual counseling, group training of communicative skills and educational work with teachers and parents. The results of the study confirm that a comprehensive approach to psychological support of gifted adolescents allows to significantly reduce the intensity of their communicative difficulties and contributes to their successful integration into society and the full realization of their creative and intellectual potential. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42567 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42565 Назва: Вплив стилів конфліктної поведінки на психоемоційний стан та професійне вигорання працівників банківських установ Автори: Шпак, Марія Мирославівна; Каліцинський, В. С. Короткий огляд (реферат): У статті представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку між стилями конфліктної поведінки та проявами емоційного вигорання працівників банківських установ. Актуальність роботи зумовлена підвищенням психоемоційного навантаження в умовах економічної нестабільності, цифрової трансформації фінансового сектору та впливу воєнного стану на соціально-трудові процеси в Україні. Обґрунтовано положення про те, що стилі конфліктної поведінки впливають на психоемоційний стан працівників, особливості міжособистісної взаємодії та ефективність професійної діяльності в умовах інтенсивної комунікації з іншими людьми. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 85 працівників банківських установ різних регіонів України, професійна діяльність яких пов’язана з постійною взаємодією з клієнтами та високим рівнем емоційної напруги. Використано методику К. Томаса та Р. Кілмана (ТКІ) та опитувальник К. Маслач (МВІ). Установлено переважання використання кооперативних стратегій конфліктної поведінки за недостатньої вираженості компромісної тактики. Це вказує на загальну орієнтацію на конструктивне вирішення конфліктів із певними труднощами балансування інтересів у рутинних професійних ситуаціях. У структурі емоційного вигорання зафіксовано помірні прояви емоційного виснаження та деперсоналізації, а також тенденцію до зниження суб’єктивної оцінки професійних досягнень у частини респондентів. Кореляційний аналіз виявив зворотні зв’язки між кооперативними стилями конфліктної поведінки та окремими компонентами вигорання, що свідчить про їхню компенсаторну роль у збереженні професійної активності та психологічного благополуччя. Зроблено висновок про доцільність розвитку співпраці, компромісу та гнучкого профілю конфліктних стратегій як ефективного напряму профілактики емоційного вигорання працівників банківської сфери. Результати дослідження можуть бути використані у практиці HR-підрозділів, психологічних служб банківських установ для розроблення програм професійного розвитку та психологічної підтримки персоналу.; This article presents the findings of an empirical study investigating the relationship between conflict behaviour styles and the manifestations of emotional burnout among employees of banking institutions. The work is relevant due to the increase in psycho-emotional stress resulting from economic instability, the digital transformation of the financial sector and martial law’s impact on social and labour processes in Ukraine. The article substantiates the position that conflict behaviour styles perform regulatory and protective functions, mediating stress resistance levels, interpersonal interaction characteristics, and professional activity effectiveness in intensive communication conditions. An empirical study was conducted on a sample of 85 banking institution employees from different regions of Ukraine whose professional activities involve constant client interaction and high emotional stress levels. The T. Kilman methodology and the K. Maslach questionnaire were employed. The study found that cooperative conflict behaviour strategies prevailed, with compromise tactics being insufficiently pronounced. This indicates a general orientation towards constructive conflict resolution, though balancing interests in routine professional situations can be challenging. The emotional burnout structure shows moderate manifestations of emotional exhaustion and depersonalisation, as well as a tendency towards decreased subjective assessment of professional achievements among some respondents. Correlation analysis revealed inverse relationships between conflict behaviour styles and individual burnout components, indicating a compensatory role in maintaining professional activity and psychological well-being. The study concluded that developing cooperation, compromise, and flexible conflict strategies is an effective way to prevent professional burnout in the banking sector. The results of the study could inform the development of professional development and psychological support programmes for staff by HR departments and psychological services in banking institutions. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42565 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42564 Назва: Емпіричне дослідження особливостей взаємозв’язку резильєнтності та стратегій подолання стресу студентською молоддю в складних життєвих обставинах Автори: Шпак, Марія Мирославівна; Дзюнь, Христина Богданівна Короткий огляд (реферат): У статті розкрито теоретичні підходи науковців-психологів до розуміння феномена резильєнтності та його структурних компонентів. Емпірично визначено рівень розвитку резильєнтності у студентської молоді. Проаналізовано особливості поведінки студентів у контексті вирішення складних життєвих ситуацій. Охарактеризовано взаємозв’язок резильєнтності зі стратегіями подолання стресу студентською молоддю. В емпіричному дослідженні взяли участь 288 студентів. Для досягнення вищезазначених завдань було використано комплекс методів дослідження, зокрема для вимірювання резильєнтності застосовано «Шкалу резильєнтності» CD-RISC-10 (K. Connor, J. Davidson), для дослідження стратегій подолання стресу – методику «Стратегії подолання стресових ситуацій» SACS (S. Hobfoll). Для статистичної обробки результатів використано методи описової статистики, кореляційний аналіз за коефіцієнтом Пірсона та множинний регресійний аналіз. На нашу думку, резильєнтність – це інтегральна властивість особистості, яка забезпечує здатність чинити опір стресу, долати його та відновлюватися після нього. Резильєнтність сприяє ефективному подоланню складних життєвих обставин. Виявлено розподіл студентів за усіма рівнями розвитку резильєнт-ності. Встановлено, що соціальна взаємодія та обережність дій є домінуючими стратегіями поведінки студентів задля подолання складних життєвих обставин. Натомість асоціальні дії являють собою найменш представлену модель поведінки студентства в умовах подолання стресу. З’ясовано, що студентська молодь у процесі вирішення складних життєвих обставин може використовувати декілька стратегій поведінки для локалізації стресу. Встановлено, що у студентів серед стратегій подолання стресу переважають просоціальні моделі поведінки, зокрема вступ у соціальний контакт та пошук соціальної підтримки. Аналіз домінуючих стратегій показав, що просоціальні стратегії найчастіше виступають провідними (70,8%), тоді як асоціальні стратегії є найменш вираженими (53,8%). Кореляційний аналіз засвідчив наявність статистично значущих зв’язків між резильєнтністю та низкою стратегій подолання стресу студентською моло-ддю. Найсильніші позитивні зв’язки резильєнтності встановлено з асертивними діями, вступом у соціальний контакт та пошуком соціальної підтримки, тоді як уникнення має слабкий негативний зв’язок із резильєнтністю. Множинний регресійний аналіз показав, що значущими предикторами резильєнтності виступають асертивні дії, вступ у соціальний контакт та імпульсивні дії. Отримана модель є статистично значущою та пояснює 30,8% дисперсії показника резильєнтності.; This article explores the theoretical approaches of psychologists to understanding the phenomenon of resilience and its structural components. The level of resilience development among college students has been empirically determined. The article analyzes the behavioral characteristics of students in the context of coping with difficult life situations. It describes the relationship between resilience and stress coping strategies among university students. A total of 288 students participated in the empirical study. To achieve the above-mentioned objectives, a set of research methods was used; specifically, the CD-RISC-10 “Resilience Scale” (K. Connor, J. Davidson) was applied to measure resilience, and the SACS “Strategies for Coping with Stressful Situations” methodology (S. Hobfoll) was used to study stress coping strategies. Descriptive statistics, Pearson’s correlation analysis, and multiple regression analysis were used for statistical processing of the results. In our opinion, resilience is an integral personality trait that enables one to withstand stress, overcome it, and recover from it. Resilience facilitates the effective overcoming of difficult life circumstances. The distribution of students across all levels of resilience development was identified. It was found that cautious behavior and social interaction emerge as the dominant behavioral strategies students employ to cope with difficult life circumstances. In contrast, antisocial behavior represents the least common behavioral pattern among students when coping with stress. It was found that students, in the process of resolving difficult life circumstances, may use several behavioral strategies to manage stress. It was established that among students’ stress-coping strategies, prosocial behavioral models predominate, particularly engaging in social contact and seeking social support. An analysis of the dominant strategies showed that prosocial strategies are most often the leading ones (70.8%), while antisocial strategies are the least pronounced (53.8%). Correlation analysis revealed statistically significant associations between resilience and a range of stress-coping strategies among college students. The strongest positive associations of resilience were found with assertive actions, social engagement, and seeking social support, whereas avoidance has a weak negative association with resilience. Multiple regression analysis showed that assertive actions, social engagement, and impulsive actions are significant predictors of resilience. The resulting model is statistically significant and explains 30.8% of the variance in the resilience score. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42564 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42380 Назва: Концепція цілісної освіти Карла Орфа: реалізація ідей в українському дошкіллі та початкових школах Автори: Янкович, Олександра Іванівна Короткий огляд (реферат): Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні можливостей реалізації концепції цілісної освіти Карла Орфа в українському дошкіллі та початковій школі з урахуванням вимог Базового компонента дошкільної освіти, Державного стандарту початкової освіти та інтегрованого характеру мистецької освітньої галузі. У статті концепція Орфа розглядається не як набір окремих музичних вправ, а як антропологічно зорієнтована педагогічна система, у якій дитина пізнає світ через єдність мовлення, руху, ритму, співу, гри, танцю, елементарного інструментального музикування, імпровізації та співтворчості. Методи дослідження охоплювали аналіз нормативних документів, історико-педагогічний аналіз ідей Orff- Schulwerk, узагальнення сучасних українських і зарубіжних досліджень, порівняння освітніх можливостей дошкільного та початкового рівнів, педагогічне моделювання й систематизацію практичних прийомів. Результати дослідження дали змогу визначити принципи адаптації ідей Орфа до українського контексту: опору на дитячий фольклор і рідномовне ритмічне мовлення; пріоритет активної участі над репродуктивним виконанням; зв'язок музики з тілесним, емоційним, соціальним і мовленнєвим розвитком; наступність між старшим дошкільним віком і 1-4 класами; інклюзивність і безпечність творчої взаємодії. Запропоновано структурно-функціональну модель упровадження, що містить ціннісно- цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний, середовищний та оцінювально-рефлексивний блоки. Висновки підтверджують, що ідеї Карла Орфа мають значний потенціал для української освіти, якщо їх реалізовувати не формально, через придбання інструментів або копіювання іноземних вправ, а через органічне поєднання української народнопісенної, мовленнєвої та ігрової культури з принципами елементарного музикування, дитячої ініціативи та цілісного розвитку особистості.; The purpose of the article is to provide a scholarly justification for implementing Carl Orff's concept of holistic education in Ukrainian preschool and primary school, taking into account the requirements of the Basic Component of Preschool Education, the State Standard of Primary Education and the integrated nature of the arts educational field. The article interprets Orff's concept not as a set of isolated musical exercises but as an anthropologically oriented pedagogical system in which a child explores the world through the unity of speech, movement, rhythm, singing, play, dance, elementary instrumental music-making, improvisation and co-creation. The research methods included analysis of regulatory documents, historical and pedagogical analysis of Orff-Schulwerk ideas, generalisation of current Ukrainian and international studies, comparison of educational opportunities at preschool and primary levels, pedagogical modelling and systematisation of practical techniques. The results made it possible to identify principles for adapting Orff's ideas to the Ukrainian context: reliance on children's folklore and native-language rhythmic speech; priority of active participation over reproductive performance; connection of music with bodily, emotional, social and speech development; continuity between senior preschool age and Grades 1-4; inclusiveness and safety of creative interaction. A structural and functional model of implementation is proposed, comprising value-target, content, proceduralactivity, environmental and assessment-reflective blocks. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42380 2026-01-01T00:00:00Z