http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8618 Sat, 12 Sep 2026 05:10:10 GMT 2026-09-12T05:10:10Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42673 Назва: Візантійські середньовічні невменні манускрипти як джерела для літургічно-музикознавчих студій кондакарного жанрового стилю Київської Русі Автори: Жулковський, Богдан Євгенович Короткий огляд (реферат): Метою дослідження є введення до українського музикознавчого та гуманітарного дискурсів візантійських невменних і ненотованих літургічних рукописів Х—XIV ст. які репрезентують кондакарний жанровий стиль. З-поміж них: Кондакарі (Ікіматарії), Псалтикони, Асматикони, Аколуфії, Тріодіони, Пентикостаріони, Октоїхи, Мінеї Службові та Святкові, Єрусалимські і Студійські Типікони (Устави). Методологія статті полягає в системному аналізі джерел, що поєднує низку кодикологічних, палеографічних, текстологічних, богословсько-літургічних та компаративно-музикознавчих підходів. Наукова новизна. Виявлено фотокопії візантійських невменних і ненотованих рукописів на офіційних сайтах провідних архівних установ світу — Бібліотеки Конгресу (США), Національної бібліотеки Франції та Ватиканської апостольської бібліотеки. Віднайдено раритетні факсимільні видання окремих середньовічних пергаменних кодексів і маловідому спеціалізовану наукову літературу з візантиністики й палеославістики. З’ясовано структуру моножанрових та поліжанрових літургічних співацьких книг, репертуар кондаків та інших гімнів тропарної групи. Обґрунтовано важливість залучення візантійських невменних та ненотованих рукописів до порівняльних літургічно-музикознавчих досліджень кондакарного жанрового стилю, питомого для культури Київської Русі. Висновки. Нотовані кодекси Х—XIV ст. з палеовізантійськими шартрськими і медіавізантійськими касторськими невмами доцільно вводити в якості паралельного тексту до палеославістичних студій. Такий підхід сприятиме пошуку достовірного ключа для дешифровки адіастематичної кондакарної нотації та реконструкції корпусу українських мелізматичних піснеспівів.; The goal of the research is to introduce Byzantine liturgical manuscripts of the 10th — 14th centuries with and without neumes, which represent the kondakarian genre style, into Ukrainian musicological and humanitarian discourses. Among them: Kondakaria (Oikima-taria), Psaltika, Asmatika, Akolouthia, Triodia, Pentecostaria, Octoecha, Service and Festal Menaia, Jerusalem and Studite Typika (Statutes). The methodology of the article consists in a 171 systematic analysis of sources, which combines a number of codicological, paleographic, tex-tological, theological-liturgical and comparative musicological approaches. Scientific novelty. Photocopies of Byzantine manuscripts with and without neumes were discovered on the official resources of the world’s leading archival institutions — the Library of Congress (USA), the National Library of France and the Vatican Apostolic Library. Rare facsimile editions of some medieval parchment codices and little-known specialized scientific literature on Byzan-tine and Paleoslavic studies were found. The structure of monogenre and polygenre liturgical hymn books, the repertoire of kontakia and other canticles of the troparion group were clari-fied. The importance of involving Byzantine manuscripts with and without neumes in com-parative liturgical and musicological studies of the kondakarian genre style, which was spe-cific to the culture of Kyivan Rus, was substantiated. Conclusions. The notated codices of the 10th — 14th centuries with Paleobyzantine Chartres and Medieval Byzantine Kastorian neu-mes should be introduced as a parallel text to Paleoslavic studies. Such an approach will contribute to the search for a reliable key for deciphering the adiastematic kondakarian notation and the reconstruction of the corpus of Ukrainian melismatic chants. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42673 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41486 Назва: GENERAL PLAN, ORGANISATION AND RESULTS OF RESEARCH AND EXPERIMENTAL WORK ON THE FORMATION OF DIGITAL COMPETENCE OF FUTURE BACHELORS OF COMPUTER SCIENCE PROFILE IN PROFESSIONAL TRAINING Автори: Petliuk, Oleksandr Volodymyrovych Короткий огляд (реферат): The development of digital competence among future specialists in various professional fields has become a critical focus in contemporary higher education. This study investigates the effectiveness of a specially developed Technology for Developing the Digital Competence of Future Bachelors of Computer Science within the framework of professional training. The research was conducted as an experimental pedagogical study at three Ukrainian higher education institutions: Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Rivne State Humanities University, and Mykhailo Drahomanov Ukrainian State University. A total of 208 students participated in the research, with 113 students actively involved in the formative experiment. The study was carried out in four interrelated stages: the preparatory stage (2021), during which the technology and diagnostic tools were developed; the ascertaining stage (2022), which assessed the initial levels of digital competence among students; the formative stage (2022–2025), in which the technology was implemented in the experimental group while the control group followed traditional training methods; and the final stage (2025), which focused on systematization, statistical processing, and in-depth analysis of the results. Diagnostic tools were designed to evaluate multiple components of digital competence, including value-motivational, cognitive-informational, procedural-activity, and personal-develop-mental dimensions. The findings indicate that students in the experimental group demonstrated a significant increase in digital competence compared to the control group. The technology facilitated the acquisition of essential digital knowledge and skills, enhanced professional competencies, and improved students’ ability to apply digital tools effectively in educational and professional contexts. The study also highlighted the feasibility of integrating innovative digital competence development methods within the existing higher education system without additional financial resources or major adjustments to departmental curricula.; Розвиток цифрової компетентності майбутніх фахівців у різних професійних галузях став одним із ключових напрямів сучасної вищої освіти. У статті висвітлено ефективність впровадження розробленої Технології формування цифрової компетентності майбутніх бакалаврів комп’ютерного профілю в професійній підготовці. Дослідження проводилося як експеримен-тальне педагогічне дослідження у Тернопільському національному педагогіч-ному університеті імені Володимира Гнатюка, Рівненському державному гуманітарному університеті та Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова. Загалом у дослідженні взяли участь 208 студентів, з яких 113 студентів брали активну участь у формувальному експерименті. Дослідження здійснювалося у чотири взаємопов’язані етапи: підготовчий етап (2021 р.), під час якого були розроблені технологія та діагностичні інструменти; констатувальний етап (2022 р.), який передбачав оцінку початкового рівня цифрової компетентності студентів; формувальний етап (2022–2025 рр.), на якому Технологія впроваджувалася в освітній процес експериментальних груп, тоді як контрольна група навчалася за традиційними методами; та підсумковий етап (2025 р.), який спрямований на систематизацію, статистичну обробку та глибинний аналіз отриманих результатів. Результати дослідження показали, що студенти експериментальної групи продемонст-рували суттєве підвищення рівня цифрової компетентності порівняно з контрольною групою. Технологія сприяла засвоєнню основоположних цифро-вих знань та навичок, підвищенню професійної компетентності та покращенню здатності студентів ефективно застосовувати цифрові інструменти в освітньому та професійному контекстах. Дослідження також підкреслило можливість інтеграції інноваційних методів розвитку цифрової компетентності у сучасну систему вищої освіти без додаткових фінансових ресурсів та суттєвих змін у планах роботи кафедр. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41486 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40886 Назва: Біблійні музичні інструменти у музикознавчих курсах вищої школи Автори: Жулковський, Богдан Євгенович; Топорівська, Ярослава Володимирівна Короткий огляд (реферат): Обґрунтовано важливість заповнення лакун у музичній освіті через розширення фактологічного підґрунтя і наукову верифікацію архаїчного інструментарію. З’ясовано особливості конструкції й уточнено термінологію назв деяких старозавітних артефактів (такий підхід сприяє розвитку історично інформованого виконавства). Систематизовано знання про біблійну органологію як живий ключ до розуміння витоків українського та світового музичного мистецтва. Виявлено взаємозв’язки між інструментаріями народів Месопотамії, Єгипту та Іудеї й проаналізовано їх рецепцію в екзегетиці Середньовіччя, іконографії Ренесансу і музичному мисленні Нового часу. Доведено роль старозавітної символіки як семіотичного ресурсу. Адаптовано дані до освітніх програм бакалаврату і магістратури українських академій та університетів. Викладено класифікацію біблійних музичних інструментів за універсальною системою Горнбостеля-Закса й запропоновано нові підходи стосовно тлумачення орга-нологічної символіки від кантиляції та псалмодії до сучасних форм. Окреслено перспективи розробки цифрових платформ із науковими реконструкціями автентичного звучання давніх інструментів.; Relevance of the study. This article addresses critical gaps in Ukrainian higher music educa-tion regarding ancient musical cultures by expanding the factual database, providing scientific veri-fication of archaic instrumentation, and employing a multidisciplinary framework. By integrating theology, liturgics, archaeology, cultural studies, and musicology, the research clarifies the nomen-clature and structural features of biblical instruments while advancing the field of historically in-formed performance. Main objective of the study. The article aims to systematize data on biblical instruments and their historical reception, adapting these findings for core curricula at the Bachelor’s (History of Music, Organology) and Master’s (Musical Styles and Genres) levels within Ukraine's higher music education system. Methodological Framework. A comprehensive methodological approach is utilized, synthe-sizing general scientific methods (induction, deduction, analysis, and synthesis) with specialized musicological tools, including semiotic, historical-genetic, organological, and contextual analyses. Results. The study posits that biblical organology is not merely a static historical relic but a vital key to understanding the genesis and symbolism of European and Ukrainian musical traditions. Beyond Hebrew and Judean instruments, the Old Testament provides insights into their counter-parts in Mesopotamia and Egypt. These instruments, analyzed in the exegesis of Medieval church scholars and depicted in Renaissance religious iconography, served as a primary semiotic resource that shaped Western European musical thought in the Early Modern era. Practical Significance. The findings enhance the «History of Music» curriculum by refining terminology and academic rigor; contribute to «Organology» by reclassifying biblical instruments according to the Hornbostel-Sachs system; and aid the "Musical Styles and Genres" course by in-terpreting organological symbolism from ancient cantillation to modern liturgical forms. Research Prospects. Future directions include developing specialized courses based on Western pedagogical models and launching digital platforms that integrate organological descrip-tions with scientific acoustic reconstructions of authentic ancient sounds. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40886 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40099 Назва: Онлайн-формати музичного музикування: педагогічні можливості та обмеження Автори: Топорівська, Ярослава Володимирівна; Шевчук, Олександр Володимирович Короткий огляд (реферат): Онлайн-формати музичного музикування посідають дедалі важливіше місце в сучасній музично-освітній практиці, відображаючи глобальні тенденції цифровізації, зростання ролі дистанційної взаємодії та появу нових можливостей для творчого розвитку. Цифрові середовища, що інтегрують аудіо-, відео- та інтерактивні інструменти, створюють умови для розширення доступу до музичної освіти незалежно від географічних, соціальних чи фізичних обмежень. Онлайн-музикування охоплює широкий спектр форматів: відеозаняття, віртуальні репетиції, індивідуальні консуль-тації у синхронному режимі, асинхронний обмін творчими матеріалами, використання цифрових звукових станцій (DAW), симуляторів інстру-ментальної гри, інтерактивних нотних редакторів, колаборативних плат-форм для створення ансамблевих проєктів. Такі можливості сприяють індивідуалізації навчання, розвитку самостійності, формуванню цифрової компетентності, а також оволодінню новими видами музичної активності, що раніше були менш доступними в традиційному офлайн-форматі. Разом з тим онлайн-музикування виявляє низку суттєвих педагогічних обмежень, що впливають на якість навчального процесу та ефективність розвитку музичних здібностей. Насамперед це затримка та нестабільність передавання аудіосигналу, що ускладнює синхронне виконання та знижує якість зворотного зв’язку. Технічна нерівність між учасниками може створювати бар’єри для повноцінного музичного досвіду, а обмежена можливість педагогічного контролю над моторикою та фізичними параметрами виконання ускладнює корекцію помилок і відпрацювання технічних навичок. Крім того, частина студентів відчуває зниження емоційної залученості, оскільки віртуальне середовище не завжди забезпечує ті умови міжособистісної комунікації та спільного переживання, що притаманні традиційному музичному заняттю. Незважаючи на вказані труднощі, онлайн-формати створюють передумови для появи нових педагогічних моделей, де інноваційний цифровий інструментарій поєднується з класичними методиками музичної освіти. Їх ефективність значною мірою залежить від готовності викладачів адаптувати зміст навчання, оновлювати підходи до оцінювання, забезпе-чувати технологічну підтримку та створювати мотиваційне освітнє середовище. У підсумку онлайн-музикування постає як багатоаспектний феномен, що водночас розширює межі сучасної музичної педагогіки та потребує критичного осмислення, методичного удосконалення й систем-ного впровадження для гармонійного поєднання педагогічних можливостей і наявних обмежень.; Online formats of music-making occupy an increasingly important place in contemporary music education, reflecting global trends of digitalization, the growing role of remote interaction, and the emergence of new possibilities for creative development. Digital environments that integrate audio, video, and interactive tools create conditions for expanding access to music education regardless of geographical, social, or physical constraints. Online music-making encompasses a wide range of formats: video lessons, virtual rehearsals, synchronous individual consultations, asynchronous exchange of creative materials, the use of digital audio workstations (DAWs), instrument-playing simulators, interactive notation editors, and collaborative platforms for creating ensemble projects. These opportunities support individualized learning, foster autonomy, develop digital competence, and facilitate engagement with new forms of musical activity that were previously less accessible in traditional offline settings. At the same time, online music-making reveals a number of significant pedagogical limitations that affect the quality of the educational process and the effectiveness of musical skill development. The most critical issues include latency and instability of audio transmission, which complicate synchronous performance and reduce the quality of feedback. Technical inequality among participants may create barriers to a full musical experience, while limited pedagogical control over motor movements and physical aspects of performance complicates error correction and the development of technical skills. In addition, some students experience reduced emotional engagement, as the virtual environment does not always provide the interpersonal communication and shared emotional experience typical of traditional music lessons. Despite these challenges, online formats create preconditions for the emergence of new pedagogical models where innovative digital tools are combined with classical approaches to music education. Their effectiveness largely depends on teachers’ readiness to adapt learning content, update assessment approaches, provide technological support, and create a motivating educational environment. Ultimately, online music-making appears as a multifaceted phenomenon that simultaneously expands the boundaries of modern music pedagogy and requires critical reflection, methodological refinement, and systematic implementation to ensure a balanced integration of pedagogical possibilities and existing limitations. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40099 2025-01-01T00:00:00Z