http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8633 Wed, 14 Oct 2026 08:46:06 GMT 2026-10-14T08:46:06Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42876 Назва: Інформаційний текст як конституант цифрового дискурсу. Порівняльні особливості та стратегії Автори: Чорній, Раїса Петрівна; Святюк, Юлія Вікторівна; Могельницька, Людмила Францівна Короткий огляд (реферат): У статті доведено, що інформаційний текст як конституант цифрового дискурсу потребує вивчення та багатоаспектного дослідження. Зроблено припущення, що переклад інформаційного тексту в межах цифрового дискурсу вимагає не лише знання мовних відповідників, але й глибокого розуміння комунікативної інтенції автора, жанрових особливостей джерела, а також очікувань цільової аудиторії. Зроблено зауваження, що гібридна природа цифрового дискурсу проявляється практично у кожному зазначеній ознаці. Це дозволяє припустити, що усно-письмова форма мережі «Інтернет» – це новий феномен, а не варіація вже існуючих форм. Незважаючи на те, що багато дослідників поділяють цю тезу, більшість проявів усно-писемної форми досі розцінюються як відхилення від норм писемного мовлення. Смайли та емотикони розглядаються як унікальні феномени, а знижена лексика і сленг часто оцінюються негативно. Доведено, що в епоху цілковитої цифровізації відбувається зародження нової комп'ютерно-опосередкованої комунікації. Завдання статті – визначити природу цієї цифрової комунікації, зрозуміти, що це – особлива – гібридна – форма мови («усно-писемна») або різновид вже наявних форм («письмова розмовна мова», «письмова форма усного мовлення») та простежити особливості відтворення англомовного циф-рового дискурсу українською мовою. Зроблено висновок, що переклад сучасного інформаційного цифрового дискурсу вимагає від перекладача не лише володіння професійною термінологією, а й гнучкості під час виконання трансформації мовних структур. Співвідношення перекладаць-ких стратегій свідчить про прагнення до максимальної смислової точності, функціональної адаптації і стилістичної відповідності. Таким чином, найефективнішими виявляються ті прийоми, що дозволяють зберігати як змістову, так і емоційну цілісність тексту, перетворюючи переклад на повноцінний комунікативний продукт, релевантний до культурних і мовних очікувань українського читача. Переклад цифрового дискурсу демонструє високий ступінь адаптивності та точності, що вимагає від перекладача не механічного перенесення, а постійного балансування між змістом, стилем і функціональністю. Калькування та підбір еквівалента домінують у науковій частині, тоді як метафоричні блоки потребують описових стратегій і модуляції, аби зберегти експресивну складову оригіналу. Завдяки такому підходу, переклад не лише інформативний, а й естетично прийнятний для україномовного читача.; The article proves that the informational text as a constituent of digital discourse requires study and multi-faceted research. It is assumed that the translation of informational text within the framework of digital discourse requires not only knowledge of linguistic equivalents, but also a deep understanding of the author's communicative intention, genre features of the source, as well as the expectations of the target audience. It is noted that the hybrid nature of digital discourse is manifested in almost every mentioned feature. This suggests that the oral-written form of the Internet is a new phenomenon, and not a variation of already existing forms. Despite the fact that many researchers share this thesis, most manifestations of the oral-written form are still regarded as deviations from the norms of written speech. Smileys and emoticons are considered unique phenomena, and reduced vocabulary and slang are often evaluated negatively. It is proven that in the era of complete digitalization, a new computer-mediated communication is emerging. The task of the article is to determine the nature of this digital communication, to understand that it is a special - hybrid - form of language ("oral-written") or a variety of already existing forms ("written colloquial speech", "written form of oral speech") and to trace the features of the reproduction of English-language digital discourse in Ukrainian. It is concluded that the translation of modern information digital discourse requires the translator not only to possess professional terminology, but also flexibility when performing the transformation of language structures. The correlation of translation strategies indicates the desire for maximum semantic accuracy, functional adaptation and stylistic correspondence. Thus, the most effective are those techniques that allow preserving both the content and emotional integrity of the text, transforming the translation into a full-fledged communicative product relevant to the cultural and linguistic expectations of the Ukrainian reader. The translation of digital discourse demonstrates a high degree of adaptability and accuracy, which requires the translator not to mechanically transfer, but to constantly balance between content, style and functionality. Calcification and the selection of an equivalent dominate the scientific part, while metaphorical blocks require descriptive strategies and modulation in order to preserve the expressive component of the original. Thanks to this approach, the translation is not only informative, but also aesthetically acceptable for the Ukrainian-speaking reader. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42876 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42874 Назва: Етика сумніву: амбівалентність морального вибору в сучасній інтелектуальній драмі та прозі Автори: Соленко, Андрій; Кебало, Микола Степанович Короткий огляд (реферат): Сучасна інтелектуальна драма й проза фіксують відхід від нормативних етичних схем і посилення наративів моральної невизначеності, у яких свідома відмова від поділу світу на «чорне» та «біле» відповідає досвідові соціальних трансформацій, травматичної пам’яті та криз відповідальності в пізньомодерному суспільстві. Персонажі діють у полі тиску історичних зламів, інституційних обмежень і приватних зобов’язань, що зумовлює нестабільність ціннісних орієнтацій та потребу в аналітичних підходах без моралізаторського тону. Метою дослідження є окреслення «етики сумніву» як наративної стратегії сучасної інте-лектуальної драми та прози та виявлення того, як амбівалентність висловлювання підтримує етичну напругу без нормативних вердиктів на матеріалі прози Б. Шлінка, романів М. Уельбека і п’єс Т. Стоппарда. У роботі поєднано порівняльно-типологічний аналіз, наративно-поетикальний опис і етико-герменевтичну інтерпретацію художніх текстів із залученням міжжанрового зіставлення. У результаті дослідження встановлено, що стилістична дистанція між оповіддю й оцінкою, процесуальність провини, розщеплення соціального і приватного вимірів та епістемічна непевність у драмі формують антиморалізаторський ефект, який не нівелює етичного конфлікту, а переводить його у площину відповідального читання. Показано, що в сучасному французькому романі амбівалентність гуманістичних настанов співіснує з критикою прогресу, у драматургії Т. Стоппарда контингентність істини підважує дидактичний тон, а в прозі Б. Шлінка напруга між співчуттям і відповідальністю не редукується до остаточного судження. Доведено, що амбівалентність функціонує як поетикальний ресурс деморалізації авторського голосу без релятивізації етики, забезпечуючи продуктивну відкритість інтерпретації. Сформовано інтерпретаційні рекомендації для аналізу інтелектуальних текстів із урахуванням антиморалізаторського потенціалу амбівалентного висловлю-вання, що дозволяє уникати нормативного редукціонізму під час наукового прочитання. Запропонована аналітична рамка може бути використана в літературознавчих студіях, міжкультурних порівняльних дослідженнях та освітніх практиках роботи з етично складними художніми текстами, де моральний вибір постає як відкритий процес інтерпретації, а не як сукупність готових норм.; Modern intellectual drama and prose record a departure from normative ethical schemes and the strengthening of narratives of moral uncertainty, in which the conscious rejection of the division of the world into «black» and «white» corresponds to the experience of social transformations, traumatic memory and crises of responsibility in late modern society. The character’s act in the field of pressure of historical fractures, institutional restrictions and private obligations, which determines the instability of value orientations and the need for analytical approaches without a moralizing tone. The aim of the study is to outline the «ethics of doubt» as a narrative strategy of modern intellectual drama and prose and to reveal how the ambivalence of expression supports ethical tension without normative verdicts on the material of the prose of B. Schlink, the novels of M. Houellebecq and the plays of T. Stoppard. The work combines comparative typological analysis, narrative-poetic description and ethical-hermeneutic interpretation of literary texts with the involvement of intergenre comparison. As a result of the study, it was established that the stylistic distance between the narrative and the assessment, the procedural nature of guilt, the splitting of the social and private dimensions and epistemic uncertainty in the drama form an anti-moralizing effect that does not eliminate the ethical conflict, but translates it into the plane of responsible reading. It is shown that in the modern French novel the ambivalence of humanistic guidelines coexists with the criticism of progress, in the drama of T. Stoppard the contingency of truth undermines the didactic tone, and in the prose of B. Schlink the tension between compassion and responsibility is not reduced to a final judgment. It is proven that ambivalence functions as a poetic resource for demoralizing the author's voice without relativizing ethics, ensuring productive openness of interpretation. Interpretive recommendations for the analysis of intellectual texts are formulated, taking into account the anti-moralizing potential of ambivalent statements, which allows avoiding normative reductionism during scientific reading. The proposed analytical framework can be used in literary studies, cross-cultural comparative studies, and educational practices of working with ethically complex literary texts, where moral choice appears as an open process of interpretation, rather than as a set of ready-made norms. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42874 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42871 Назва: Основні чинники формування міжкультурної компетентності майбутніх магістрів з міжнародної економіки у закладі вищої освіти Автори: Пришляк, Оксана Юріївна; Оленчук, Петро Михайлович Короткий огляд (реферат): У статті обґрунтовано чинники формування міжкультурної компетентності майбутніх магістрів з міжнародної економіки у закладі вищої освіти. Визначено, що міжкультурна компетентність майбутніх магістрів з міжнародної економіки – складне утворення, що охоплює мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий, когнітивно-діяльнісний, рефлексивно-творчий компоненти. З’ясовано, що формування означеної компетентності зумов-люється необхідністю підготовки майбутніх фахівців до ефективної професійної діяльності в міжнародному економічному середовищі, яке передбачає взаємодію з представниками різних культур, урахування норм ділового етикету, ціннісних орієнтацій, комунікативних стилів, моделей поведінки та особливостей прийняття рішень у полікультурному просторі. Обґрунтовано, що до чинників формування міжкультурної компетентності майбутніх магістрів з міжнародної економіки належать мовна підготовка, культурологічна обізнаність, фахова економічна підготовка, комунікативні вміння, мотивація до міжкультурної взаємодії, повага до культурного різноманіття, практико-орієнтоване навчання, міжнародна академічна взаємодія, цифрова компетентність і рефлексивність. Акцентовано увагу, що ефективність формування міжкультурної компетентності майбутніх магістрів з міжнародної економіки підвищується за умови належної організації освітнього процесу, інтеграції міжкультурного компонента у фахові дисципліни, використання кейсів, ділових ігор, моделювання переговорів, проєктної роботи, міжнародних освітніх заходів та цифрових платформ для фахової комунікації. Показано, що практико-орієнтоване навчання і міжнародна академічна взаємодія створюють істотні можливості для набуття майбутніми магістрами з міжнародної економіки досвіду міжкультурного спілкування, співпраці з іноземними партнерами, аналізу міжнародних економічних ситуацій і формування здатності діяти в умовах культурного різноманіття.; The article substantiates the factors in the formation of intercultural competence of future masters in international economics in a higher education institution. It is determined that the intercultural competence of future masters in international economics is a complex construct that includes motivational-value, emotional-volitional, cognitive-activity, and reflective-creative components. It has been found that the formation of this competence is determined by the need to prepare future specialists for effective professional activity in the international economic environment, which involves interaction with representatives of different cultures, consideration of business etiquette norms, value orientations, communication styles, behavioral models, and specific features of decision-making in a multicultural space. It is substantiated that the factors in the formation of intercultural competence of future masters in international economics include language training, cultural awareness, professional economic training, communication skills, motivation for intercultural interaction, respect for cultural diversity, practice-oriented learning, international academic interaction, digital competence, and reflexivity. The article emphasizes that the effectiveness of forming intercultural competence of future masters in international economics increases under the condition of proper organization of the educational process, integration of the intercultural component into professional disciplines, use of case studies, business games, negotiation modelling, project work, international educational events, and digital platforms for professional communication. It is shown that practice-oriented learning and international academic interaction create significant opportunities for future masters in international economics to gain experience in intercultural communication, cooperation with foreign partners, analysis of international economic situations, and development of the ability to act in conditions of cultural diversity. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42871 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42716 Назва: Трагікомедія в системі драматичних жанрів: теоретичне осмислення в сучасному літературознавстві Автори: Стасюк, Тарас; Кебало, Микола Степанович Короткий огляд (реферат): У статті досліджується трагікомедія як важливий компонент української драматургії та водночас як актуальна форма сучасного художнього мислення. Показано, що в сучасному літерату-рознавстві трагікомедія виходить за межі традиційного розуміння як поєднання трагічного і комічного. Основну увагу зосереджено на специфіці трагікомічного конфлікту, який трактується як принципово нерозв’язаний і такий, що функціонує у стані постійної смислової напруги. Продемонстровано, що саме ця синкретичність зумовлює поліфоч-ність смислів і багаторівневість читацького сприйняття, відкриваючи можливості для неоднозначних інтерпретацій. Доведено, що комічне у межах трагікомедії не виконує функції розрядки, а ускладнює трагічне, підкреслюючи його внутрішню нестійкість. Розглянуто феномен абсурдності як важливий чинник формування трагікомічного світовідчуття, що відображає кризовість, фрагментарність і парадоксальність сучасної реальності. З’ясовано, що абсурд у структурі трагікомедії виконує не лише стилістичну, але й світоглядну функцію, підсилюючи драматизм ситуації через їхню зовнішню комічність. У статті враховано як новітні інтерпретації трагікомедії, що пов’я-зують її з процесами деконструкції наративів, так і підходи, зорієнтовані на виявлення історичної тяглості жанру в українській драматургії. Розглянуто трансформації сприйняття жанру трагікомедії в контексті сучасних гуманітарних студій (В. Атаманчук, Ж. Бортнік, Є. Васильєв, Т. Вірченко, Л. Мороз та інші), де він осмислюється як форма художнього реагування на складність і суперечливість буття. Показано, що трагікомедія як жанр зберігає свою актуальність і продуктивність, оскільки дозволяє репре-зентувати граничні стани людського існування через поєднання контрас-тних емоцій, формуючи нові моделі осмислення дійсності. Підкреслено значення трагікомедії для відтворення складності людського досвіду. Простежено, як невідповідність героя і ситуації стає ключовим механізмом створення трагікомічного ефекту, актуалізуючи напругу між внутрішніми уявленнями персонажа та логікою подій.; This article examines the tragicomedy as an important component of Ukrainian drama and, at the same time, as a relevant form of contemporary artistic thought. It has been shown that in contemporary literary studies, tragicomedy goes beyond the traditional understanding of it as a combination of the tragic and the comic. The focus is on the specific nature of the tragicomic conflict, which is interpreted as fundamentally irresolvable and operating in a state of constant semantic tension. It has been demonstrated that it is precisely this syncretism that gives rise to the multiplicity of meanings and the multi-layered nature of readers’ perceptions, opening up possibilities for ambiguous interpretations. It has been demonstrated that, within the context of tragicomedy, the comic element does not serve to provide comic relief but rather intensifies the tragic, highlighting its inherent instability. This paper examines the phenomenon of absurdity as a key factor in the formation of a tragicomic worldview that reflects the crisis-ridden, fragmented, and paradoxical nature of contemporary reality. It has been established that absurdity in the structure of tragicomedy serves not only a stylistic function but also a worldview function, heightening the drama of the situation through its apparent comicality. The article takes into account both the latest interpretations of tragicomedy, which link it to the processes of narrative deconstruction, and approaches aimed at identifying the historical continuity of the genre in Ukrainian drama. This paper examines shifts in the perception of the tragicomedy genre within the context of contemporary humanities studies (V. Atamanchuk, Zh. Bortnik, E. Vasilyev, T. Virchenko, L. Moroz, and others), where it is understood as a form of artistic response to the complexity and contradictions of existence. It has been shown that the tragicomedy, as a genre, remains relevant and effective because it allows for the representation of the extremes of human existence through the combination of contrasting emotions, thereby forming new models for understanding reality. The importance of tragicomedy in capturing the complexity of human experience is emphasized. The study examines how the mismatch between the protagonist and the situation serves as a key mechanism for creating a tragicomic effect, highlighting the tension between the character’s inner perceptions and the logic of events. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/42716 2026-01-01T00:00:00Z