Фізіолого-біохімічні реакції коропових риб на вплив новітніх біоризиків

Abstract

Протягом останніх десятиліть спостерігається зміщення акцентів у дослідженні характеру забруднення водного середовища, оскільки на зміну забруднювачам, що надходять із визначених джерел у відносно великих кількостях (мілімолярні концентрації) приходить спонтанне забруднення з розсіяних невизначених джерел, яке характеризується різноманітністю складу і мінливістю у часі та токсичним ефектом складових вже у мінімальних, наномолярних, концентраціях. Такі забруднювачі не піддаються ефективному видаленню традиційними методами очистки стічних вод і включають фармацевтичні препарати, засоби побутової хімії (косметичні, миючі засоби та ін.), пестициди та ціанотоксини. У наш час все актуальнішою стає проблема поширення ціанобактерій, насамперед представників ряду Nostocales, в поверхневих водах Європи і збільшення кількості випадків цвітіння води за їх участі (Taranu et al. 2015). Як було недавно показано, очікується експансія цієї групи організмів в нові місця проживання із наступною інтеграцією їх в екосистеми, а відтак – порушення стійкості останніх. Це підтверджується, наприклад, збільшенням частоти поширення Raphidiopsis raciborskii за останні десятиліття, особливо в зонах з помірним кліматом (Rzymski et al. 2018). Таке явище можна пояснити високою фенотиповою пластичністю, зміною клімату та антропогенною евтрофікацією (Cirés and Ballot 2016).

In recent decades, the structure of biohazards in the aquatic environment has undergone a radical change: pollutants coming from known sources in relatively large volumes (millimolar concentrations) have been replaced by spontaneous pollution from scattered sources. The latter is characterized by composition variability, temporal diversity, and toxic effects in minimal, nanomolar concentrations. Such contaminants cannot be effectively removed with traditional wastewater treatment methods and include pharmaceuticals, household chemicals (cosmetics, detergents, etc.), pesticides and cyanotoxins. Nowadays, there is an active spread of cyanobacteria, primarily of the Nostocales order, in the surface waters of Europe and an increase in the number of cases of water blooms with their involvement (Taranu et al. 2015). As recently shown, the Nostocales are expected to expand into new habitats and then integrate into ecosystems, thus disrupting their resilience. This is proven, for example, by the increase in the prevalence of Raphidiopsis raciborskii in recent decades, especially in temperate climates (Rzymski et al. 2018). This phenomenon can be explained by high phenotypic plasticity, climate change and anthropogenic eutrophication (Cirés and Ballot 2016). It is obvious that freshwater reservoirs with a steadily elevated temperature regime provide a favorable environment for the expansion of toxic species of cyanobacteria to new areas with their subsequent spread.