Стратегії реагування на булінг та конфлікти у закладах освіти: порівняльний аналіз ефективності підходів

Abstract

Дослідження орієнтоване на аналіз булінгу та конфліктів у закладах освіти різних рівнів, а також на вивчення стратегій їх подолання. Булінг та конфлікти є серйозними соціальними проблемами, які негативно впливають на психоемоційний стан учасників освітнього процесу, їх соціальну адаптацію та академічні результати. Булінг, як систематичне насильство, яке завдає фізичної або психологічної шкоди, вимагає невідкладної реакції з боку педагогічних працівників, батьків, органів державної влади та інших учасників освітнього процесу. Конфлікти ж, як складова міжособистісних взаємин, можуть бути конструктивними, якщо вирішуються через діалог і компроміс. Аналіз понять булінгу та конфлікту в освітньому середовищі допомагає виокремити їх ключові відмінності, що потребує застосування різних підходів у вирішенні цих явищ. Аналіз законодавчих актів, таких як Закони України «Про освіту» та «Про охорону дитинства», а також Закон Україн “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” підкреслює необхідність комплексного підходу до розв'язання проблем булінгу та конфлікту в освітньому середовищі. Важливою складовою цього підходу є реалізація профілактичних програм, організація освітніх тренінгів та створення безпечного освітнього середовища, заснованого на взаємоповазі та ненасильницькому спілкуванні. Проблема булінгу набуває особливої актуальності у сфері вищої освіти, оскільки розробка ефективних механізмів реагування на ситуації булінгу та насильства серед студентів потребує подальших досліджень. Впровадження відновного підходу для вирішення конфліктів є важливим елементом у зменшенні рівня агресії в освітньому середовищі. Використання цього підходу дозволяє не лише вирішити конфлікти, але й сприяти розвитку соціально-емоційних навичок учасників освітнього процесу. Подальші дослідження повинні зосередитися на вивченні ефективності різних профілактичних стратегій на різних етапах освіти, а також адаптації відновних практик до соціокультурних умов і їх застосування у вищій освіті.

This study focuses on analyzing bullying and conflicts in educational institutions at different levels, as well as examining strategies for their resolution. Bullying and conflicts are serious social issues that negatively affect the psychological and emotional well-being of participants in the educational process, their social adaptation, and academic performance. Bullying, as systematic violence causing physical or psychological harm, requires an immediate response from educators, parents, governmental authorities, and other stakeholders in the educational process. In contrast, conflicts, as an integral part of interpersonal relationships, can be constructive if resolved through dialogue and compromise. The analysis of the concepts of bullying and conflict in the educational environment helps distinguish their key differences, necessitating the application of different approaches to address these phenomena. An analysis of legislative acts, such as the Laws of Ukraine "On Education" and "On Child Protection", as well as the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Counteracting Bullying (Harassment)", highlights the need for a comprehensive approach to resolving issues of bullying and conflict in educational settings. A crucial component of this approach is the implementation of preventive programs, the organization of educational training sessions, and the creation of a safe educational environment based on mutual respect and non-violent communication. The problem of bullying is particularly relevant in higher education, as the development of effective mechanisms for responding to cases of bullying and violence among students requires further research. Implementing a restorative approach to conflict resolution is an essential element in reducing aggression levels in the educational environment. The use of this approach not only resolves conflicts but also promotes the development of participants' social and emotional skills. Further research should focus on examining the effectiveness of various preventive strategies at different stages of education, as well as adapting restorative practices to sociocultural conditions and their application in higher education.