Штучний інтелект для соціальної роботи: виміри трансформації практики

Abstract

У статті досліджується трансформаційний вплив штучного інтелекту (ШІ) на практику соціальної роботи в умовах цифрової епохи. Для системного осмислення інтеграції ШІ у сферу соціальної допомоги застосовано постфеноменологічний підхід, в основу аналізу покладено тріаду «людина – технологія – середовище». Проведений аналіз засвідчив, що людина (соціальний працівник і клієнт) залишається центральним елементом цифрової взаємодії. ШІ не замінює, а трансформує роль фахівця, вимагаючи від нього набуття нової цифрової та етичної компетентності. Наголошено, що соціальні працівники розглядають ШІ як допоміжний інструмент підтримки рішень, зберігаючи за собою відповідальність за їх інтерпретацію та прийняття, що підтверджує незмінну важливість людської емпатії та судження. Дослідження також акцентує увагу на необхідності подолання цифрового розриву для забезпечення інклюзивного доступу до технологій для всіх груп населення. Розглянуто багатогранний технологічний потенціал ШІ. Виявлено його ключові функції, такі як аналіз великих масивів даних для прогностичної аналітики, оптимізація віртуальної взаємодії з клієнтами через чат-боти, автоматизація рутинних завдань та підвищення ефективності адміністративної роботи, генерування нових ідей, що сприяють більш обґрунтованим та персоналізованим втручанням. З’ясовано, що впровадження ШІ відбувається в умовах складного соціально-організаційного та правового середовища. Це вимагає розробки професійних стандартів, протоколів та регуляторних механізмів для подолання етичних викликів, зокрема алгоритмічної упередженості, проблем конфіденційності та прозорості. У статті обгрунтовано думку, що інтеграція ШІ у соціальну роботу є соціотехнічною трансформацією, яка відкриває значні можливості для покращення послуг. Однак її успіх залежить від збереження гуманістичних засад професії, постійного етичного осмислення та формування адекватного правового й організаційного поля.

The analysis revealed that the human element (social worker and client) remains central to digital interaction. AI does not replace, but rather transforms, the professional's role, demanding new digital and ethical competencies. It's emphasized that social workers view AI as a supportive tool for decision-making, retaining responsibility for its interpretation and adoption, which underscores the enduring importance of human empathy and judgment. The study also highlights the necessity of bridging the digital divide to ensure inclusive access to technology for all population groups. The multifaceted technological potential of AI is explored. Key functions identified include: big data analysis for predictive analytics (e.g., early detection of social risks like verbal abuse or signs of mental health crisis), optimizing virtual client interaction through chatbots, automating routine tasks, and enhancing administrative efficiency. The article stresses AI's capacity to generate new knowledge that facilitates more informed and personalized interventions. It was determined that AI implementation occurs within a complex socio-organizational and legal environment. This necessitates the development of professional standards, protocols, and regulatory mechanisms to address ethical challenges, particularly algorithmic bias, confidentiality concerns, and transparency issues. Overall, the article underscores that AI integration into social work represents a sociotechnical transformation, opening significant opportunities for service improvement. However, its success hinges on preserving the humanistic foundations of the profession, continuous ethical reflection, and the establishment of an adequate legal and organizational framework.