Доступність послуг соціального спрямування в контексті адміністративної реформи: кейс Тернопільської області

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження просторової організації та функціонування соціаль-ної сфери дев’яти міських громад Тернопільської області в контексті адміністративної реформи та процесів децентралізації. Визначено, що конфігурація територій і статус населених пунктів є клю-човими чинниками, які впливають на доступність послуг соціального спрямування, рівень добробуту та економічну спроможність громад. Громади, розташовані поблизу міських центрів, мають кращу інфраструктуру, вищу якість надання послуг та демонструють вищі показники розвитку. Водночас периферійні громади часто перебувають у менш вигідному становищі через транспортну недоступ-ність, слабку соціальну інфраструктуру та обмежені фінансові ресурси. У результаті порівняльного аналізу виявлено значні відмінності між громадами за рівнем освіт-нього, медичного, культурного та підприємницького забезпечення. Найбільш збалансований доступ до соціальних послуг спостерігається у Шумській, Теребовлянській і Заліщицькій громадах. Лідерами в галузі освіти є Шумська та Лановецька громади; найвища медична забезпеченість – у Заліщицькій громаді. Найбільш розвинену культурну інфраструктуру мають Монастириська, Теребовлянська та Зборівська громади, хоча частина сільських закладів перебуває у занепаді. Шумська громада вирізня-ється активністю в наданні побутових послуг, торгівлі та транспорту, тоді як сфера спорту й мис-тецтва є слабо представленою в усіх громадах. Фінансові показники також варіюють: найвищі бюджети мають Теребовлянська, Лановецька, Підгаєцька та Заліщицька громади. У роботі наголошено на необхідності посилення інвестицій, стра-тегічного управління, розвитку логістики та партнерства задля ефективного використання соці-ального потенціалу. Визначено, що успішні громади характеризуються інноваційністю, громадською активністю, залученням грантів і цільовим управлінням, тоді як слабкі громади потерпають від демо-графічного спаду та нестачі фахових кадрів.

The article presents a comprehensive study of the spatial organization and functioning of the social sphere in nine urban communities of Ternopil Region within the context of administrative reform and decen-tralization processes. It is established that the territorial configuration and status of settlements are key factors influencing the accessibility of social services, the level of well-being, and the economic capacity of communities. Communities located near urban centers benefit from better infrastructure, higher quality of service provision, and overall stronger development indicators. In contrast, peripheral communities are often in a less favorable position due to limited transport accessibility, underdeveloped social infrastruc-ture, and constrained financial resources. The comparative analysis revealed significant differences among communities in terms of educational, healthcare, cultural, and entrepreneurial resources. The most balanced access to social services is observed in the Shumsk, Terebovlia, and Zalishchyky communities. Shumsk and Lanivtsi lead in educational infra-structure, while Zalishchyky demonstrates the highest level of healthcare coverage. The most developed cul-tural infrastructure is found in the Monastyryska, Terebovlia, and Zboriv communities, although many rural cultural institutions remain neglected. Shumsk stands out for its robust provision of household services, trade, and transport, while sports and arts infrastructure remains underdeveloped across all communities. Financial indicators also vary considerably: the highest budget revenues are recorded in the Terebovlia, Lanivtsi, Pidhaichyky, and Zalishchyky communities. The study emphasizes the need to enhance investment, strategic governance, logistical development, and intersectoral partnerships to effectively realize social potential. It concludes that successful communities are marked by innovation, civic engagement, grant attraction, and targeted management, whereas weaker communities suffer from demographic decline and shortages of qualified personnel.