Unveiling the Operational Model and Mechanism of Restorative Justice in Bangladesh

Abstract

The practice of restorative justice in Bangladesh represents a new dimension for addressing community-based disputes and injustices. The interventions employed by the restorative institution initiate various steps to resolve disputes and unlawful activities that harm social relationships and the sense of solidarity. This article aims to describe the functions of restorative justice in Bangladesh by including its practiced models and methods. Restorative justice practitioners (RJP) are trained to facilitate the justice process while maintaining a balance between the victim and the offender. The restorative justice agencies adhere to national guidelines for approaching community-based justice and interventions. National manuals guide the RJPs and flowcharts prepared for restorative functions. Relevant RJPs have been interviewed from selected areas where restorative services are available. Using a semi-structured interview schedule, the required interviews were conducted and organized. Ethical considerations and moral demands have been upheld while collecting field-level data. As a qualitative study, thematic analysis techniques were applied to present the collected data by synthesizing its different steps and templates. By showcasing the collected data and events, the article illustrates the functional strength and effectiveness in resolving community-based disputes, injustices, discrimination, violations of personal rights and reputation, and other community-related dysfunctions. As a new dimension of a global trend, restorative justice continues to gain acceptance and applicability among people, fostering trust and confidence by addressing all types of reconcilable disputes and criminal victimizations. By interpreting the presented data, policy-level interventions and initiatives can be developed by relevant personnel to implement restorative services with appropriate treatment and recognition.

Практика відновного правосуддя в Бангладеш являє собою новий вимір у вирішенні суперечок та несправедливості в громаді. Втручання, що застосовуються відновною установою, ініціюють різні кроки для вирішення суперечок та незаконної діяльності, що шкодить соціальним відносинам та почуттю солідарності. Ця стаття має на меті описати функції відновного правосуддя в Бангладеш, включивши його практикувані моделі та методи. Практики відновного правосуддя (ПВП) проходять навчання для сприяння процесу правосуддя, зберігаючи при цьому баланс між жертвою та правопорушником. Агентства відновного правосуддя дотримуються національних рекомендацій щодо підходу до правосуддя та втручань на рівні громади. У національних посібниках описано процес ПВП, а блок-схеми підготовлено для реалізації функцій відновного правосуддя. У статті подано ПВП, які були опитані з окремих вибраних районів, де доступні відновні функції. Для збору якісних даних були організовані та проведені напівструктуровані інтерв'ю. Під час збору даних на місцях були дотримані етичні міркування та моральні вимоги. Як якісне дослідження, для представлення зібраних даних шляхом синтезу різних кроків та шаблонів були застосовані методи тематичного аналізу. Демонструючи зібрані дані та події, стаття ілюструє функціональну силу та ефективність відновного правосуддя у вирішенні суперечок, несправедливості, дискримінації, порушень особистих прав та репутації, а також інших дисфункцій, пов'язаних з громадою. Як новий вимір глобальної тенденції, відновне правосуддя продовжує набувати визнання та застосування серед людей, сприяючи довірі та впевненості шляхом вирішення всіх типів спорів, що підлягають примиренню, та кримінальної віктимізації. Інтерпретуючи представлені дані, відповідний персонал може розробити втручання та ініціативи на рівні політики для впровадження відновного правосуддя з відповідним ставленням та визнанням.