Підготовка здобувачів фахової передвищої освіти до командної взаємодії засобами тренінгових технологій

Abstract

Роботу присвячено вивченню теоретичних, методичних і практичних аспектів підготовки здобувачів фахової передвищої освіти до командної взаємодії засобами тренінгових технологій. Проаналізовано становлення та розвиток командного менеджменту як напряму теорії й практики управління. Встановлено, що його формування припадає на кінець ХХ століття й зумовлене зростанням конкуренції, ускладненням бізнес-процесів і потребою підвищення ефективності діяльності організацій. Командний менеджмент розглядається як підхід, що ґрунтується на цілеспрямованому використанні командних ефектів для досягнення спільних результатів. З’ясовано, що командний підхід передбачає орієнтацію на спільні цінності, відкритість інформації, розвиток співробітництва й партнерства, колективну відповідальність за результати діяльності, а також активізацію творчого потенціалу учасників і здатність до адаптації в умовах змін. Серед методів формування команди важливе місце посідає тімбілдінг, який забезпечує розвиток як окремих робочих чи управлінських команд, так і організації загалом. Схарактеризовано «командну взаємодію» як інтегративний процес спільної діяльності членів команди, що передбачає узгодження цілей і дій, охоплює функціонально доцільний розподіл ролей та відповідальності, ефективну професійну комунікацію, взаємну підтримку й рефлексію результатів, і забезпечує досягнення спільної мети на основі відносної автономності команди. Шляхом аналізу наукових підходів, моделей і концепцій уточнено сутність понять «команда» та «командна взаємодія». Встановлено, що команда є особливою формою організації спільної діяльності, яка характеризується єдністю мети, узгодженістю дій, автономністю, взаємною відповідальністю та взаємодоповнюваністю ролей. Узагальнено ключові характеристики команди: наявність спільної соціально значущої мети, узгоджений розподіл ролей і функцій, автономність у прийнятті рішень, колективна відповідальність за результати діяльності. Визначено, що рівень взаємозв’язку між учасниками суттєво впливає на ефективність командної взаємодії.

The work is devoted to the study of theoretical, methodological, and practical aspects of training applicants for professional pre-higher education for team interaction by means of training technologies. The formation and development of team management as a direction of management theory and practice have been analyzed. It has been established that its formation dates back to the end of the 20th century and is determined by increasing competition, the increasing complexity of business processes, and the need to improve organizational efficiency. Team management is considered an approach based on the purposeful use of team effects to achieve common results. It has been found that the team approach involves orientation toward shared values, openness in information sharing, development of cooperation and partnership, collective responsibility for performance outcomes, as well as activation of participants’ creative potential and the ability to adapt to changing conditions. Among the methods of team formation, team building occupies an important place, ensuring the development of both individual working or managerial teams and the organization as a whole. “Team interaction” is characterized as an integrative process of joint activity of team members, which presupposes the coordination of goals and actions, includes a functionally appropriate distribution of roles and responsibilities, effective professional communication, mutual support, and reflection on results, and ensures the achievement of a common goal based on the relative autonomy of the team. Through the analysis of scientific approaches, models, and concepts, the essence of the notions “team” and “team interaction” has been clarified. It has been established that a team is a special form of organizing joint activity characterized by unity of purpose, coordination of actions, autonomy, mutual responsibility, and complementarity of roles. The key characteristics of a team have been generalized: the presence of a common socially significant goal, coordinated distribution of roles and functions, autonomy in decision-making, and collective responsibility for performance outcomes. It has been determined that the level of interconnectedness among participants significantly affects the effectiveness of team interaction.