Українська діаспора в Канаді: збереження мовної ідентичності в мультикультурному просторі

Abstract

У статті досліджено механізми збереження мовної ідентичності української діаспори в Канаді в умовах мультикультурного простору та новітніх міграційних процесів, спричинених повномасштабною російсько-українською війною. Актуальність розвідки зумовлена зростанням чисельності громади і трансформацією мовної ситуації внаслідок прибуття нової хвилі українців. Теоретичну основу розвідки становлять праці українських соціолінгвістів, у яких осмислено зовнішні й внутрішні чинники міжмовної взаємодії, функціонування мови як маркера ідентич-ності та роль освіти у трансмісії культурного досвіду від покоління до покоління. Емпіричну базу доповнюють результати опитування новопри-булих українців (2025), ініційованого Конґресом Українців Канади, які засвідчують високий пріоритет українськомовної освіти та активне залучення дітей до двомовних і суботніх шкіл. Показано, що білінгвальні програми виступають ключовим інструментом інтеграції, поєднуючи підтримку української мови з успішною соціалізацією в англомовному середовищі. Окрему увагу приділено інституційним чинникам мовної підтримки, зокрема діяльності Канадського інституту українських студій та Методичного центру української мови в його складі. Проаналізовано ініціативи у сфері дослідження українськомовного шкільництва, розробки цифрових ресурсів і впровадження сучасних лінгводидактичних моделей, що відповідають концепції української як мови спадщини у полілінгвальному просторі. Доведено, що ефективність збереження мовної ідентичності забезпечується синергією освітніх програм, науково-методичної підтримки та розвитку україномовного медіапростору. Канадський досвід засвідчує, що в умовах державної політики мультикультуралізму українська мова функціонує не лише як символічний етнокультурний ресурс, а як повноцінний інструмент освіти, соціальної мобільності та культурної тяглості.

The article examines the mechanisms of preserving the linguistic identity of the Ukrainian diaspora in Canada in a multicultural environment and in the context of recent migration processes caused by the full-scale Russian-Ukrainian war. The relevance of the study is determined by the growth of the community and the transformation of the linguistic situation due to the arrival of a new wave of Ukrainians. The theoretical basis of the study is formed by the works of Ukrainian sociolinguists that examine external and internal factors of interlingual interaction, the functioning of language as a marker of identity, and the role of education in the transmission of cultural experience from generation to generation. The empirical basis is supplemented by the results of a survey of newly arrived Ukrainians (2025), initiated by the Ukrainian Canadian Congress, which confirms the high priority of Ukrainian-language education and the active involvement of children in bilingual and Saturday schools. It is shown that bilingual programs are a key tool for integration, combining support for the Ukrainian language with successful socialization in an English-speaking environment.Special attention is paid to institutional factors of language support, in particular, the activities of the Canadian Institute of Ukrainian Studies and the Ukrainian Language Methodological Center within it. Initiatives in research on Ukrainian-language schooling, the development of digital resources, and the implementation of modern language-teaching models aligned with the concept of Ukrainian as a heritage language in a multilingual space are analyzed. The synergy of educational programs, scientific and methodological support, and the development of the Ukrainian-language media space ensures the effectiveness of preserving linguistic identity. The Canadian experience shows that, within a state policy of multiculturalism, the Ukrainian language serves not only as a symbolic ethnocultural resource but also as a full-fledged tool for education, social mobility, and cultural continuity.