http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/7399 2026-05-12T20:50:47Z 2026-05-12T20:50:47Z Ігнатенко, Наталія Віталіївна http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40800 2026-05-12T12:48:51Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Теоретико-методологічні засади проєктування індикаторів оцінювання результатів навчання майбутніх учителів історії та громадянської освіти Автори: Ігнатенко, Наталія Віталіївна Короткий огляд (реферат): У статті розкрито теоретико-методологічні засади проєктування індика-торів оцінювання результатів навчання здобувачів вищої освіти історичного факультету за предметними спеціальностями. Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями системи вищої освіти України в умовах європейської інтеграції, що передбачають перехід до компетентнісної моделі навчання та орієнтацію на досягнення вимірюваних результатів навчання. Обґрунтовано, що традиційні підходи до оцінювання не забезпечують належного рівня об’єктивності та валідності, особливо у сфері гуманітарної освіти, де результати навчання мають комплексний і діяльнісний характер. Визначено ключову проблему невідповідності між задекларованими результатами навчання та практиками їх оцінювання, що проявляється у збереженні знаннєво-орієнтованих підходів і недостатній операціоналізації складних компетентностей. Проаналізовано нормативно-правові засади проєктування індикаторів (Закон України «Про вищу освіту», Національна рамка кваліфікацій, професійний стандарт учителя, європейські стандарти забезпечення якості освіти) та окреслено методологічну основу їх розроблення, що включає компетентнісний, діяльнісний, результативний і систем-ний підходи. На основі узагальнення практичного досвіду розглянуто особливості проєктування індикаторів оцінювання на прикладі педагогічної практики, навчальної дисципліни історичного циклу та комплексного кваліфікаційного іспиту. Показано механізм трансформації результатів навчання у спостережувані дії здобувача, індикатори та критерії оцінювання. Обґрунтовано доцільність використання імітаційних (ситуаційних) завдань як ефективного інструменту перевірки сформованості інтегрованих професійних компетентностей майбутнього вчителя. Зроблено висновок, що впровадження індикаторів, орієнтованих на діяльність здобувача, сприяє підвищенню прозорості, об’єктивності та валідності оцінювання, а також забезпечує узгодженість між результатами навчання, змістом освіти та вимогами професійної діяльності. Ключові слова: результати навчання, індикатори оцінювання, компетентнісний підхід, діяльнісний підхід, вища освіта, історична освіта.; The article reveals the theoretical and methodological foundations for designing assessment indicators of learning outcomes of higher education students of the Faculty of History in subject specializations. The relevance of the study is обусловлена transformations in the system of higher education in Ukraine in the context of European integration, which involves a shift to a competency-based model of education and a focus on achieving measurable learning outcomes. It is substantiated that traditional approaches to assessment do not ensure a sufficient level of objectivity and validity, especially in the field of humanities, where learning outcomes are complex and activity-based in nature. The key problem of the mismatch between declared learning outcomes and assessment practices is identified, which manifests itself in the persistence of knowledge-oriented approaches and insufficient operationalization of complex competencies. The regulatory and legal framework for designing assessment indicators (the Law of Ukraine “On Higher Education,” the National Qualifications Framework, the Professional Standard for Teachers, and European Standards and Guidelines for Quality Assurance in Higher Education) is analyzed, and the methodological basis for their development is outlined, including competency-based, activity-based, outcome-based, and systemic approaches. Based on the generalization of practical experience, the peculiarities of designing assessment indicators are examined using the examples of pedagogical practice, a discipline from the historical cycle, and a comprehensive qualification exam. The mechanism of transforming learning outcomes into observable student actions, indicators, and assessment criteria is demonstrated. The expediency of using simulation (situational) tasks as an effective tool for assessing the formation of integrated professional competencies of future teachers is substantiated. It is concluded that the implementation of activity-oriented assessment indicators contributes to increasing the transparency, objectivity, and validity of assessment, as well as ensuring consistency between learning outcomes, educational content, and the requirements of professional activity.

2026-01-01T00:00:00Z Тимошик, Михайло Морозенкович Повстюк, Ольга Андріївна Москалюк, Микола Миколайович http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40733 2026-05-08T09:58:50Z 2025-01-01T00:00:00Z

Назва: Гордість і слава Тернопілля. Немарковані художні конверти недержавних випусків Автори: Тимошик, Михайло Морозенкович; Повстюк, Ольга Андріївна; Москалюк, Микола Миколайович Короткий огляд (реферат): Маленька Тернопільська область дала світу велику кількість Великих людей. Х-промені Івана Пулюя, які згодом стали називати «Рентгенівськими»; чарівний голос Соломії Крушельницької, яким захоплювався і не перестає захоплюватися весь культурний світ; новий, національний, стиль в мистецтві, започаткований Михайлом Бойчуком і названий його ім’ям; Нобелівська премія Шмуеля Йосефа Агнона і ще багато іншого, що «вилізло» з тернопільської землі і «врізалось» в тіло світової цивілізації, неймовірно покращивши її, показавши приклад гідного життя наступним поколінням. У виданні показана Тернопільщина, очима філателістів. Книга розрахована як на досвідчених колекціонерів, краєзнавців, науковців, так і на початківців-аматорів, студентів та звичайного пересічного читача, який цікавиться історією рідного краю.; A large number of Great People were born in a small region of Ternopil. Ivan Puluj's X-rays, which later were known as "Roentgen"; the magical voice of Solomiya Krushelnytska, whowas and still is admired by the entire cultural world; Mykhailo Boychuk, who is a founder of a new, national style in art, named after him as well; the Nobel Prize of Shmuel Yosef Agnon and much more that "came out" from the Ternopil land and became an integrative part of the world civilization, having improved it and setting an example of a decent life for future generations. The Ternopil region through the eyes of philatelists is presented in the publication. The book is designed for different groups of people - experienced collectors, local historians, scientists, novice amateurs, students and ordinary readers who are interested in the history of their native land.

2025-01-01T00:00:00Z Окаринський, Володимир Михайлович http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40646 2026-04-28T10:54:57Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Скоморохи — альтернативний стиль життя жонґлерівсередньовічної та ранньомодерної України Автори: Окаринський, Володимир Михайлович Короткий огляд (реферат): Анотація. У статті досліджується українська версія загальноєвропейської культури жонґлерів —мандрівних виконавців і артистів, — скомороство. Скоморохи (інші назви: глумці, гудці,ігрцітощо) виконували значущу функцію в народних обрядових практиках (зберігаючи елементи дохристиянського язичництва). Водночас вони сформували характеристики закритого соціального об’єднання, гільдії професійних музик і розважальників. У цій ролі їх знали як при дворах аристократії, так і на площахміст. Епоха Середньовіччя знала декілька всеєвропейських феноменів інтелектуального та артистичного спрямування, зокрема університетську субкультуру інтелектуалів Високого Середньовіччя, поетичну творчість ваґантів та трубадурів, лицарську куртуазну традицію та ін. Ці культурні явища відрізнялися переважно регіональною специфікою та місцевим забарвленням. Відповідно, жонґлери, шпільмани, менестрелі, куґлярі та скоморохи представляють регіональні версії єдиної артистичної мандрівної субкультури. Ця субкультура становила елемент народної сміхової традиції, проте разом з тим збагачувала лицарську куртуазну придворну культуру. На українських землях перші прояви скомороства згадані при княжих дворах від ХІ ст., проте основне функціонування скоморохів зафіксоване на міських площах, у сільській місцевості та в безперервних мандрах до XVII ст., при цьому на периферійних територіях це явище могло тривати й довше. Українські скоморохи фіксуються також за межами країни, від Литви та Польщі до німецьких земель і навіть Італії. Скомороша традиція знаходить своє продовження в культурі мандрівних музик епохи Бароко —кобзарів та бандуристів, а також у культурі мандрованих дяків. Певні аспекти театральності скомороства трансформувалися в народні театральні форми різдвяного вертепу та родинно-обрядової практики, а також у народнугумористичнутрадицію. У Московії існував власний відмінний варіант скомороства, який унаслідок деспотичного правління та замкнутого характеру суспільства деградував до контрольованого блазенства. Українське скомороство залишило сліди як у топонімії, так і в антропонімах.; Abstract.The article examines the Ukrainian version of the pan-European culture of minstrels (in French: jongleurs) —itinerant musicians and actors —skomorokhy. Skomorokhy (also: hlumtsi, hudtsi, ihrtsi etc) played an important role in folk rituals (preserving the features of pagan pre-Christian culture). In addition, they acquired the features of a closed group, a corporation of professional musicians and entertainers. In this capacity, they were known both in aristocratic houses and on city squares. There were several medieval pan-European phenomena of an intellectual and artistic nature, such as the university subculture of intellectuals of the High Middle Ages, the poetry of goliards and troubadours, chivalrous courtly culture, etc. These phenomena could differ only in local color and local traditions. Thus, jongleurs, spielmann, minstrels, kuglarze and skomorokhy are local versions of one traveling artistic subculture. It was part of the folk laughing culture, but at the same time it contributed its share to the courtly and chivalric culture. In Ukraine, the first germs of skomorokhy were recorded precisely at the princely court from the 11th century, however, the main existence of skomorokhy is recorded in the squares of cities, in villages, and in constant wanderings until the 17th century, and on the periphery the phenomenon could have existed longer. Natives of Ukraine, skomorokhy are also recorded abroad, from Lithuania and Poland to Germany and Italy. The skomorokh tradition is interrupted by the culture of itinerant musicians of the Baroque era —the kobzars and bandurists, as well as by the culture of itinerant deacons. Certain elements of the theatricality of skomorokhy were transformed into folk performances of the Christmas nativity scene and family rituals and in folk humorous culture. In Muscovy, there was a distinct version of skomorokhi, which, due to despotic rule and closed society, degenerated into controlled clowning. Ukrainian skomorokhy left its mark both in toponymy and in anthroponymy.

2026-01-01T00:00:00Z Древніцький, Юрій Романович Прийдун, Степан Васильович http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40645 2026-04-28T10:40:16Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Українсько-турецькі відносини у сучасній турецькій історіографії Автори: Древніцький, Юрій Романович; Прийдун, Степан Васильович Короткий огляд (реферат): Анотація. У статті здійснено комплексний аналіз особливостей інтерпретації українсько-турецьких відносин у сучасній турецькій історіографії. Дослідження спрямоване на виявлення ключових концептуальних підходів, тематичних акцентів і методологічних рамок, у межах яких турецькі науковці осмислюють еволюцію двостороннього діалогу від початку 1990-х років до сучасності. Простежено, як у науковому дискурсі Туреччини трансформувалося бачення України – від новопосталої пострадянської держави до важливого геополітичного партнера у Чорноморському регіоні та одного з чинників забезпечення регіональної безпеки. Особливу увагу приділено характеристиці основних історіографічних наративів щодо інституціоналізації відносин, розвитку безпекового та економічного співробітництва, ролі кримськотатарського чинника, а також впливу подій після 2014 року на переоцінку стратегічних орієнтирів. Проаналізовано трактування турецькими дослідниками політики балансування між підтримкою територіальної цілісності України та прагматичним збереженням взаємин із Росією, що пояснюється концепціями «стратегічної автономії», «активного нейтралітету» та «хеджування». Висвітлено місце гуманітарного виміру, діаспорних процесів і культурних контактів у формуванні позитивного порядку денного двосторонніх зв’язків.; Abstract.The article provides a comprehensive analysis of the specific features of interpreting Ukrainian–Turkish relations in contemporary Turkish historiography. The study aims to identify key conceptual approaches, thematic emphases, and methodological frameworks through which Turkish scholars conceptualize the evolution of bilateral dialogue from the early 1990s to the present. It traces how the perception of Ukraine within Turkey’s academic discourse has transformed –from a newly emerged post-Soviet state to an important geopolitical partner in the Black Sea region and a factor in ensuring regional security.Particular attention is paid to the characterization of major historiographical narratives concerning the institutionalization of relations, the development of security and economic cooperation, the role of the Crimean Tatar factor, and the impact of post-2014 developments on the reassessment of strategic orientations. The article analyzes Turkish scholars’ interpretations of Ankara’s policy of balancing support for Ukraine’s territorial integrity with the pragmatic maintenance ofrelations with Russia, explained through the concepts of “strategic autonomy,” “active neutrality,” and “hedging.” It also highlights the role of the humanitarian dimension, diaspora processes, and cultural contacts in shaping a constructive bilateral agenda.

2026-01-01T00:00:00Z