http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/8603 2026-06-22T15:00:21Z 2026-06-22T15:00:21Z Марків, Віктор Степанович Markiv V. S. http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41254 2026-06-17T10:56:00Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Особливості ліпідного складу та стану антиоксидантної системи прісноводних риб за дії іонів кобальту Автори: Марків, Віктор Степанович; Markiv V. S. Короткий огляд (реферат): За умов сучасної ескалації антропогенних стресових чинників у водному середовищі біоакумуляція важких металів стала критичною екологічною та токсикологічною проблемою, яка зумовлює необхідність комплексного дослідження адаптивно-компенсаторних реакцій гідробіонтів. Надходження іонів кобальту у гідроекосистеми значною мірою зумовлене промисловими стічними водами, що утворюються внаслідок гірничодобувних робіт, металургії, виробництва акумуляторів, пігментів, каталітичних агентів та магнітних компонентів. Сукупний вплив цих індустріальних джерел регулярно спричиняє локальне перевищення прогнозованих безпечних концентрацій іонів кобальту. Кобальт є необхідним мікроелементом, тоді як дія його супрафізіологічних концентрацій виявляє виражений токсичний ефект на гідробіонтів, спричиняючи дестабілізацію ліпідного профілю та порушення функціонування антиоксидантної системи. Тому мета дисертаційної роботи полягала у визначенні окремих фракцій ліпідного складу та стану антиоксидантної системи карася та щуки за впливу підвищених концентрацій іонів кобальту у воді. У модельних умовах досліджено та проаналізовано показники ліпідного складу, стану антиоксидантної системи та пероксидного окиснення ліпідів у тканинах зябер, печінки та м’язів карася сріблястого (Carassius gibelio (Bloch, 1782)) та щуки звичайної (Esox lucius Linnaeus, 1758) за дії іонів кобальту у концентраціях 0,1 мг/дм³ та 0,25 мг/дм³ протягом 14 діб. Експериментальні дослідження були проведені на базі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка впродовж 2022–2026 рр.; Given the current escalation of anthropogenic stressors in the aquatic environment, the bioaccumulation of heavy metals has become a critical environmental and toxicological problem, necessitating a comprehensive study of the adaptive and compensatory responses of aquatic organisms. The influx of cobalt ions into aquatic ecosystems is largely due to industrial effluents generated by mining, metallurgy, and the production of batteries, pigments, catalytic agents and magnetic components. The cumulative impact of these industrial sources regularly leads to local exceedances of predicted safe concentrations of cobalt ions. Cobalt is an essential trace element, whereas exposure to supraphysiological concentrations has a pronounced toxic effect on aquatic organisms, causing destabilisation of the lipid profile and disruption of the antioxidant system. Therefore, the aim of this thesis was to determine the individual fractions of the lipid composition and the state of the antioxidant system in crucian carp and pike under the influence of elevated concentrations of cobalt ions in water. Under model conditions, the lipid composition, the state of the antioxidant system and lipid peroxidation in the gill, liver and muscle tissues of the silver crucian carp (Carassius gibelio (Bloch, 1782)) and the common pike (Esox lucius Linnaeus, 1758) under the influence of cobalt ions at concentrations of 0.1 mg/dm3 and 0.25 mg/dm3 over a period of 14 days. The experimental studies were conducted at the Volodymyr Hnatiuk Ternopil National Pedagogical University between 2022 and 2026. Опис: Захист відбувся : 12 червня 2026 р. об 11:00 год, 24 аудиторія (головний корпус). Онлайн-трансляція захисту на офіційному ютуб каналі університету.

2026-01-01T00:00:00Z Царик, Володимир Любомирович Tsaryk, V. L. http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41178 2026-06-12T11:33:38Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Моделювання геоекологічного стану і функціонування басейнової системи річки Гнізни для оптимізації природокористування Автори: Царик, Володимир Любомирович; Tsaryk, V. L. Короткий огляд (реферат): Дослідження за темою дисертації проводилось впродовж 2022-2026 рр. відповідно до планів науково-дослідницьких робіт кафедри географії та методики її навчання і науково-дослідної лабораторії «Моделювання еколого-географічних систем». Матеріалами для дисертаційної роботи служили відкриті дані регіонального офісу водних ресурсів Тернопільської області, паспорту річки Гнізни та зібрані в процесі експедиційних досліджень і опрацьовані автором дані про річково- басейнову систему, її екологічний стан, чинники антропогенного впливу та їх наслідки. Основу науково-методологічного блоку склав аналіз концепцій та підходів опублікованих у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, а також нормативно-правових документів: водного кодексу України, Водної стратегії України на період до 2050 року та міжнародної водної конвенції 1992 р. Оцінку геоекологічних функцій річково-басейнової системи було проведено на основі сучасних наукових методик: концептуальних положень басейнового підходу, оцінки антропогенної трансформованості ландшафтів річково-басейнової системи (за П.Г. Шищенком); оцінка ландшафтно-екологічної організації території (за М.Д. Гродзинським); оцінка оптимізації землекористування (за О.Ф. Балацьким); Research on the dissertation topic was conducted during 2022-2026 in accordance with the research plans of the Department of Geography and Methods of Teaching Geography and the Research Laboratory “Modeling of Ecological and Geographical Systems.” The materials for the dissertation were open data from the Regional Office of Water Resources in the Ternopil Region, the passport of the Gnizna River, and data collected during expeditionary research and processed by the author on the river basin system, its ecological state, anthropogenic factors, and their consequences. The scientific and methodological block was based on an analysis of concepts and approaches published in the works of domestic and foreign authors, as well as regulatory and legal documents: the Water Code of Ukraine, the Water Strategy of Ukraine for the period up to 2050, and the 1992 International Water Convention. The assessment of the geoecological functions of the river basin system was carried out on the basis of modern scientific methods: conceptual provisions of the basin approach, assessment of the anthropogenic transformability of the landscapes of the river basin system (according to P. G. Shishchenko); assessment of the landscape-ecological organization of the territory (according to M. D. Grodzinsky); assessment of land use optimization (according to O. F. Balatsky), and assessment of the impact of climate change on the hydrological processes of the river basin. Опис: Захист відбувся : 10 червня 2026 р. об 11:00 год, 24 аудиторія (головний корпус). Онлайн-трансляція захисту на офіційному ютуб каналі університету

2026-01-01T00:00:00Z Бицюра, Леонід Олексійович Bytsyura, L. O. http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41169 2026-06-12T11:13:50Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Геоекологічна оцінка антропогенного впливу урбанізованих територій Кременця та Дубно на забруднення річки Іква Автори: Бицюра, Леонід Олексійович; Bytsyura, L. O. Короткий огляд (реферат): Поверхневі води в Україні зазнають значного антропогенного впливу. На фоні суттєвих кліматичних змін, зміни динаміки та інтенсивності опадів, незадовільними залишаються характер загального водокористування, об’єми втрат та забруднень води у різних секторах, зокрема промисловому та сільськогосподарському. До негативних факторів також додалися чинники, спровоковані військовими діями. Поряд з цим, незважаючи на складну суспільну та безпекову обстановку, в Україні триває активний процес імплементації законодавства ЄС, у тому числі стосовно моніторингу, стандартів якості вод різного призначення, впровадження ефективних методів очистки стічних вод, доступності централізованого водопостачання та водовідведення. Здійснення об’єктивного геоекологічного оцінювання вимагає підвищення якості накопичення та дослідження даних про забруднення, у першу чергу поверхневих вод, оскільки саме вони є основним джерелом водопостачання для більшості регіонів України. Недостатнє охоплення моніторинговою мережею водних масивів, невпорядкованість у взаємодії служб, відповідальних за стан вод, невизначеність інституційних трансформацій на національному рівні стають ризиками для прогнозованого функціонування як водного сектору загалом, так і аналітичної інфраструктури, пов’язаної із моніторингом, екологічною оцінкою та контролем.; Surface waters in Ukraine are subject to significant anthropogenic impact. Against the backdrop of significant climate change and shifts in precipitation dynamics and intensity, the nature of overall water use, as well as the volume of water losses and pollution across various sectors—particularly industrial and agricultural—remain unsatisfactory. Factors triggered by military actions have also compounded these negative trends. At the same time, despite the complex social and security situation, Ukraine continues to actively implement EU legislation, including provisions on monitoring, water quality standards for various uses, the introduction of effective wastewater treatment methods, and the availability of centralized water supply and wastewater management. Conducting an objective geo-ecological assessment requires improving the quality of data collection and analysis on pollution, primarily of surface waters, as they are the main source of water supply for most regions of Ukraine. Insufficient coverage of water bodies by the monitoring network, disorganized coordination among services, responsible for water quality, and the uncertainty of institutional transformations at the national level pose risks to the predictable functioning of both the water sector as a whole and the analytical infrastructure related to monitoring, environmental assessment, and control. Опис: Захист відбувся : 11 червня 2026 р. об 11:00 год, 24 аудиторія (головний корпус). Онлайн-трансляція захисту на офіційному ютуб каналі університету

2026-01-01T00:00:00Z Віцентович, Марія Володимирівна Vicentovich, M. V. http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/40411 2026-04-17T09:04:08Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Фізіологічне обґрунтування ефективності реабілітації у дітей грудного віку з затримкою рухового розвитку Автори: Віцентович, Марія Володимирівна; Vicentovich, M. V. Короткий огляд (реферат): Актуальність дослідження зумовлена комплексом медичних, соціальних та наукових факторів. Затримка рухового розвитку є одним із найбільш поширених наслідків перинатальних уражень центральної нервової системи та чинників ризику розвитку дитячого церебрального паралічу. Значний відсоток новонароджених, особливо недоношених, потребує раннього реабілітаційного втручання. Грудному віку притаманна найвища пластичність нервової системи, включно мозку, що створює так зване «вікно можливостей». Своєчасне та адекватне втручання саме в цей період має вирішальне значення для формування нормальних рухових патернів та мінімізації довгострокових наслідків. Доведено, що вклад у ранню реабілітацію зменшує потребу в дорогих та тривалих корекційних заходах у пізньому віці, знижуючи соціальне та фінансове навантаження на сім’ю та систему охорони здоров’я. Варто зазначити, що сучасна реабілітація потребує переходу від виключно клінічної (суб’єктивної) оцінки ефективності до використання об’єктивних фізіологічних та біохімічних критеріїв. Існує гостра необхідність наукового підтвердження того, що фізичні втручання викликають позитивні зміни на фізіологічному та нейробіологічному рівні. Тому важливою є розробка диференційованих програм реабілітації з урахуванням етіологічних чинників та індивідуального нейробіологічного профілю, а не лише встановлення клінічного діагнозу. Отже, пріоритетним завданням сучасної фізичної та реабілітаційної медицини є наукове обґрунтування ранніх втручань, які пов’язані з активізацією рухової діяльності, що потребує тісної інтеграції клінічного досвіду і практики з даними нейробіології розвитку для досягнення максимально позитивного ефекту. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше: – показаний взаємозв’язок у дітей грудного віку із затримкою рухового розвитку між вихідною концентрацією нейротрофічного фактора мозку (Brain-Derived Neurotrophic Factor (BDNF)) у сироватці крові та потенціалом до відновлення рухових навичок; – доведена можливість використання показників BDNF як об’єктивного нейробіологічного біомаркера для раннього прогнозування ефективності реабілітаційних втручань для пацієнтів, що дозволить індивідуалізувати реабілітаційні програми; – обґрунтовано фізіологічний механізм дії комплексної програми раннього втручання, довівши, що її застосування призводить до достовірного підвищення концентрації BDNF у сироватці крові, який відображає активацію процесів нейропластичності та морфо-функціонального дозрівання ЦНС; – доповнено сучасні уявлення про роль BDNF як критерію оцінки біологічної відповіді на реабілітаційну терапію у дітей грудного віку; – аргументовано до застосування фізичної терапії диференційовані підходи залежно від вихідного нейробіологічного профілю дитини; – підтверджено проведення програми раннього фізичного втручання у дітей до одного року з затримкою рухового розвитку для покращення рухових вмінь та навичок; – вдосконалено застосування сімейно-орієнтованих практик в реабілітації дітей із затримкою рухового розвитку. Практичне значення дисертаціїної роботи полягає у тому, що результати дослідження дозволяють вперше включити визначення рівня нейротрофічного фактора мозку у сироватці крові в алгоритм ранньої діагностики та прогнозування. Власне, такий підхід дасть змогу лікарю фізичної та реабілітаційної медицини та фізичному терапевту об’єктивно оцінити потенціал нейропластичності дитини ще до початку інтенсивної реабілітації. Окрім цього, визначення низьких початкових рівнів BDNF може стати критерієм для відбору дітей до групи високого ризику, яким необхідна особливо інтенсивна та тривала програма раннього втручання. На основі отриманих даних про динаміку BDNF, було розроблено диференційований підхід до призначення та дозування фізичних втручань. Це, у свою чергу, дозволяє оптимізувати частоту, тривалість та інтенсивність занять, уникаючи як недостатнього, так і надмірного навантаження. Більше того, динамічний контроль рівня BDNF під час курсу реабілітації може використовуватися як об’єктивний критерій для оперативної корекції програми (посилення стимуляційних методик у разі відсутності позитивної динаміки біомаркера). З огляду на зазначене, результати дослідження є науковою основою для розробки клінічних протоколів та методичних рекомендацій для фізичних терапевтів, які працюють з дітьми грудного віку. Водночас, матеріали дослідження можуть бути включені до навчальних програм для підготовки фахівців з фізичної та реабілітаційної медицини, що суттєво підвищить якість та нейробіологічну обґрунтованість їхніх втручань. У дослідженні взяли участь 122 дітей віком 7–8 місяців із затримкою рухового розвитку, які проходили курс реабілітації в «Центрі комплексної медичної реабілітації дітей з ураженням нервової системи та психіки». З них відібрано 28 доношених дітей із затримкою рухового розвитку та 28 недоношених дітей із затримкою рухового розвитку для дослідження нейротрофічного фактору мозку (BDNF) і його вплив на рухові порушення. Проведене дослідження показало, що у дітей із затримкою рухового розвитку, особливо у недоношених, спостерігається суттєве відставання у формуванні моторних навичок та зниження рівня BDNF, що відображає обмежений нейропластичний потенціал. Застосування програми раннього втручання протягом одного місяця сприяло статистично достовірному покращенню рухових функцій та підвищенню рівня BDNF у дітей з руховими порушеннями, хоча показники недоношених дітей залишалися нижчими порівняно з доношеними. Виявлений взаємозв’язок між рівнем BDNF і станом моторного розвитку підтверджує його значення як перспективного біомаркера для ранньої діагностики, оцінки нейропластичності та моніторингу ефективності реабілітаційних програм. Отримані результати підкреслюють важливість своєчасного та інтенсивного втручання у критичні періоди розвитку, що дозволяє оптимізувати прогноз та підвищити ефективність реабілітації дітей із руховими порушеннями.; Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in speciality 091 Biology. – Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, 2026. The relevance of the study is determined by a complex of medical, social, and scientific factors. Motor development delay is one of the most common consequences of perinatal damage to the central nervous system and risk factors for the development of cerebral palsy. A significant percentage of newborns, especially premature babies, require early rehabilitation intervention. Infancy is characterized by the highest plasticity of the nervous system, including the brain, which creates a so-called “window of opportunity.” Timely and adequate intervention during this period is crucial for the formation of normal motor patterns and minimization of long-term consequences. It has been proven that investment in early rehabilitation reduces the need for expensive and lengthy corrective measures later in life, reducing the social and financial burden on families and the healthcare system. It should be noted that modern rehabilitation requires a transition from exclusively clinical (subjective) assessment of effectiveness to the use of objective physiological and biochemical criteria. There is an urgent need for scientific confirmation that physical interventions cause positive changes at the physiological and neurobiological levels. Therefore, it is important to develop differentiated rehabilitation programs that take into account etiological factors and individual neurobiological profiles, rather than just establishing a clinical diagnosis. Therefore, the priority task of modern physical and rehabilitation medicine is to scientifically substantiate early interventions related to the activation of motor activity, which requires close integration of clinical experience and practice with data from developmental neurobiology in order to achieve the most positive effect. The scientific novelty and theoretical significance of the study lie in the fact that for the first time: – the relationship between infants with delayed motor development and the initial concentration of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) in blood serum and the potential for motor skill recovery has been demonstrated; – the possibility of using BDNF indicators as an objective neurobiological biomarker for early prediction of the effectiveness of rehabilitation interventions for patients has been proven, which will allow for the individualization of rehabilitation programs; – substantiated the physiological mechanism of action of a comprehensive early intervention program, proving that its application leads to a significant increase in BDNF concentration in blood serum, which reflects the activation of neuroplasticity processes and morpho-functional maturation of the central nervous system; – supplemented modern ideas about the role of BDNF as a criterion for assessing the biological response to rehabilitation therapy in infants; – differentiated approaches to the use of physical therapy depending on the child's initial neurobiological profile have been substantiated; – the implementation of an early physical intervention program for children under one year of age with motor development delays to improve motor skills and abilities has been confirmed; – improved the application of family-oriented practices in the rehabilitation of children with motor development delays. The practical significance of the dissertation lies in the fact that the results of the study allow for the first time to include the determination of the level of brain neurotrophic factor in blood serum in the algorithm for early diagnosis and prognosis. In fact, this approach will enable the pediatric neurologist and physical therapist to objectively assess the child's neuroplasticity potential even before the start of intensive rehabilitation. In addition, the determination of low initial BDNF levels may become a criterion for selecting children for the high-risk group who need a particularly intensive and long-term early intervention program. Based on the data obtained on BDNF dynamics, a differentiated approach to the prescription and dosage of physical interventions was developed. This, in turn, allows optimizing the frequency, duration, and intensity of classes, avoiding both insufficient and excessive loads. Moreover, dynamic monitoring of BDNF levels during the rehabilitation course can be used as an objective criterion for prompt program correction (intensification of stimulation techniques in the absence of positive biomarker dynamics). Given the above, the results of the study provide a scientific basis for the development of clinical protocols and methodological recommendations for physical therapists working with infants. At the same time, the research materials can be included in training programs for specialists in physical and rehabilitation medicine, which will significantly improve the quality and neurobiological validity of their interventions. The study involved 122 children aged 7–8 months with motor development delays who underwent rehabilitation at the Center for Comprehensive Medical Rehabilitation of Children with Nervous System and Mental Disorders. Of these, 28 full-term children with motor development delays and 28 premature children with motor development delays were selected for the study of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) and its effect on motor disorders. The study showed that children with motor development delays, especially premature babies, lag significantly behind in the formation of motor skills and have lower BDNF levels, reflecting limited neuroplastic potential. The use of an early intervention program for one month contributed to a statistically significant improvement in motor functions and an increase in BDNF levels in children with motor disorders, although the indicators for premature babies remained lower than those for full-term babies. The identified correlation between BDNF levels and motor development confirms its significance as a promising biomarker for early diagnosis, assessment of neuroplasticity, and monitoring the effectiveness of rehabilitation programs. The results obtained emphasize the importance of timely and intensive intervention during critical periods of development, which allows optimizing the prognosis and increasing the effectiveness of rehabilitation of children with motor disorders. Subsequently, 42 children with motor development delays were selected for long-term observation. This stage lasted six months. At the beginning of the study and after 6 months, the children's self-care, mobility, and social functioning skills were assessed using a childhood disability questionnaire, and the family's quality of life was assessed using the SF-36 questionnaire. Опис: Захист відбувся : 16 квітня 2026 р. об 11:00 год, 24 аудиторія (головний корпус).

2026-01-01T00:00:00Z