http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41084 Mon, 29 Jun 2026 21:58:34 GMT 2026-06-29T21:58:34Z http://dspace.tnpu.edu.ua:80/jspui/retrieve/578b00a3-a97c-46cd-99cc-687aabd583f9/NTSh_tut_14.jpg http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41084 http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41085 Назва: Збірник праць. Том 14 : Українська Греко-Католицька Церква: виміри богословʼя, історії та культури Короткий огляд (реферат): Збірник приурочено на вшанування 160-ї річниці від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Наукові праці дослідження поділено на тематичні розділи, які розкривають діяльність Української Греко-Католицької Церкви у різні періоди, зокрема під керівництвом Митрополита Андрея, у часи переслідувань, а також у період виходу з підпілля та подальшого розвитку. Для висвітлення й дослідження цих тем запрошено науковців, котрі здобули наукові ступені як в Україні, так і за кордоном. Видання адресовано науковцям, богословам, працівникам освіти й культури, студентській молоді, а також усім, хто зацікавлений історією та життям Церкви. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41085 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41037 Назва: Музична стилістика західноукраїнських паралітургійних пісень, присвячених святому Димитрію, Архистратигу Михаїлу та Миколаю Чудотворцю Автори: Яценко, Галина Володимирівна Короткий огляд (реферат): У статті простежено історико-релігійний екскурс, що стосується зародження та розвитку свят, приурочених святому Димитрію, Архистратигу Михаїлу та Миколаю Чудотворцю в контексті їхньої адаптації в український духовний простір. Проаналізовано найпоширеніші паралітургійні пісні, які виконуються під час цих свят у церквах перед та після Богослужби, на рівні поетичного тексту, строфіки, ритміки, мелодики, музичної форми, ладозвукорядної будови, способів виконання. Звернено увагу на впливи середньовічної барокової пісенної творчості та української традиційної народнопісенної культури на формування паралітургійних пісень.; The article traces a historical and religious overview concerning the origin and development of feast days dedicated to Saint Demetrius of Thessaloniki, Michael the Archangel, and Saint Nicholas, focusing on their adaptation within the Ukrainian spiritual context. The most common paraliturgical songs performed during these feasts in churches before and after the Divine Liturgy are analyzed at the level of poetic text, strophic structure, rhythm, melody, musical form, modal and pitch organization, and performance practice. Special attention is drawn to the influence of both medieval Baroque song traditions and Ukrainian traditional folk song culture on the formation of paraliturgical repertoire. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41037 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41036 Назва: Церковні коляди у духовно-музичній спадщині українських священників Автори: Смоляк, Олег Степанович; Проців, Лілія Йосипівна Короткий огляд (реферат): У дослідженні висвітлено розвиток жанру церковних коляд у творчості українських священників, як складової духовнопісенної культури XVII–XIX століття. У процесі дослідження з’ясовано, що першими джерелами, в яких засвідчено використання церковних коляд були: шкільна драма, живий та ляльковий вертепи. Авторами перших різдвяних драм, які дійшли до наших днів, були Памво Беринда, Дмитро Туптало (Ростовський), Єпифаній Довгалевський та ряд невідомих сучасній науці авторів. Ймовірно, вони й були авторами церковних коляд, використаних у драмах. Підсумком творення церковних коляд став перший друкований збірник українських духовних пісень «Богогласник», виданий в Почаєві у 1773 році. Процес творення церковних коляд активізувався у ХIХ столітті. Їхніми авторами стали греко-католицькі священники Віктор Матюк, Максим Копко, Остап Нижанківський, Йосип Кишакевич та інші. В результаті дослідження здійснено періодизацію розвитку жанру церковних коляд у духовно-музичній творчості українських священників XVII–XIX століття. Перший період — «рукописний» (кінець XVI – 1773 рік), пов’язаний з першою фіксацією пісень на Різдво Христове без конкретизації назв пісень та їхніх авторів. Другий період — «едиційний» (1773 – початок ХIХ століття), пов’язаний з появою першого збірника українських духовних пісень, виданого в Почаєві у 1773 році, започаткуванням традиції друкування збірників духовних пісень, у тому числі коляд, із зазначеними назвами та частково іменами авторів. Третій період — «авторський» (середина ХIХ – кінець ХIХ століття), започаткований та розвинутий композиторами і священниками Іваном Біликовським, Віктором Матюком, Максимом Копко, Остапом Нижанківським, Йосипом Кишакевичем. У цей період церковна коляда зазнає стилістичних змін. Вона втрачає риси церковної гимнографії (урочистий, протяжний характер, літературну строфічну будову, урочисту мелодику, вишуканий та урочистий стиль виконання). Натомість набуває рис народнопісенної творчості, як у строфічній, так і в мелодичній будовах.; The study highlights the development of the genre of church carols in the works of Ukrainian priests as part of the spiritual song culture of the 17th–19th centuries. The research identifies that the original sources documenting the use of church carols were school dramas, as well as live and puppet nativity plays. Pamvo Berinda, Dmytro Tuptalo (Rostovsky), Epiphanius Dovhalevsky and a number of authors unknown to modern science were the authors of the first Christmas dramas that have survived till nowadays. They were probably also the authors of the church carols used in the dramas. The culmination of this creative period was the publication of “Bohohlasnyk” in Pochayiv in 1773, the first printed collection of Ukrainian spiritual songs. The process of composing church carols intensified in the 19th century, led by Greek Catholic priests such as Viktor Matiuk, Maksym Kopko, Ostap Nyzhankivsky, Yosyp Kyshakevych and others. As a result of this research, a periodization of the development of the church carol in the musical-spiritual works of Ukrainian priests o the 17th– 19th centuries has been established. The first period — «Manuscript» (late 16th – 1773) — is defined by the initial documentation of Christmas songs without specific titles or identified authors. The second period — «Editional» (1773 – early 19th century) – is marked by the publication of “Bohohlasnyk” in Pochaiv in 1773, which established the tradition of printing spiritual song collections and carols with designated titles and partially authors’ names. The third period, the ‘Authorial’ (mid-19th century — late 19th century), was initiated and developed by composers and priests Ivan Bilykovsky, Viktor Matyuk, Maksym Kopko, Ostap Nyzhankivsky, and Yosyp Kyshakevych. During this period, church carol underwent stylistic changes. It moved away from the characteristics of church hymnography (solemn, elongated phrasing, literary strophic structure, solemn melody, refined and solemn style of performance). Instead, it adopted the features of folk song creativity, both in its strophic and melodic structures. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41036 2026-01-01T00:00:00Z http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41035 Назва: Проблема зіткнення національних світоглядів у процесі інтерпретації Біблійних текстів Автори: Лановик, Зоряна Богданівна; Лановик, Мар'яна Богданівна Короткий огляд (реферат): У статті порушується проблема складності перекладу біблійних текстів з огляду на віддаленість мов та світоглядних домінант оригіналу і цільового тексту. Ґрунтуючись на герменевтичній методології, автори окреслюють основні площини, в яких може вини- кати конфлікт інтерпретацій: протистояння орієнтального і окцидентального типів мислення, синкретичної та аналітичної систем мови; світоглядні відмінності, породжені географічним середовищем, історичним розвитком народів, відмінностями типів культур і т.д. Текст Святого Письма розглядається як багатокультурний, який формувався в різні історичні епохи, фіксуючи різноетнічні впливи з нашаруванням культурно-історичних практик, що найбільше втілилося у двоскладовій структурі — Старого і Нового Заповітів. Понад двотисячолітня історія перекладу Біблії національними мовами розширює і ускладнює її внутрішній діалогізм, що вступає у взаємодію з різномовними, різнокультурними різнорелігійними світоглядними система- ми, на які здійснюється переклад, і які стають новими координатами сприймання і розуміння сакральних текстів. Найбільше це виявляється у несумісності з дуже віддаленими від біблійного національними світоглядами. Аспекти конфлікту інтерпретацій підтверджуються конкретними прикладами часткової або повної неперекладності окремих фрагментів біблійних текстів. Утверджується думка про важливість сприймання мови Святого Письма як складної семіотичної системи, де духовні сенси домінують над буквальним значенням слів і фраз. Тому пріоритетом подальшого дослідження в гуманітарному дискурсі бачиться вивчення семіосфери Біблії в її проєкції на національні світоглядні картини світу.; The article raises the problem of the complexity of translating biblical texts due to the distance between the languages and worldview dominants of the original and target texts. Based on hermeneutic methodology, the authors outline the main areas in which a conflict of interpretations may arise: the opposition of oriental and occidental types of thinking, syncretic and analytical systems of language; worldview differences generated by the geographical environment, historical development of peoples, differences in types of cultures, etc. The text of the Holy Scripture is considered multicultural, formed in different historical eras, recording multi-ethnic influences with a layering of cultural and historical practices, which is most embodied in the two-part structure of the Old and New Testaments. The more than two thousand-year history of translating the Bible into national languages expands and complicates its internal dialogism, which interacts with multilingual, multi-cultural, and multi-religious worldview systems into which the translation is made, and which become new coordinates for perceiving and understanding sacred texts. This is most evident in the incompatibility with national worldviews that are very distant from the biblical one. Aspects of the conflict of interpretations are confirmed by specific examples of partial or complete untranslatability of separate fragments of biblical texts. There is confirmed the idea of the importance of perceiving the language of the Holy Scriptures as a complex semiotic system, where spiritual meanings dominate over the literal meaning of words and phrases. Therefore, the priority of further research in the humanitarian discourse is the study of the semiosphere of the Bible in its projection onto national worldviews. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/41035 2026-01-01T00:00:00Z