Метафоризація антропологічних ризиків культури

Abstract

У статті пропонується епістемологічний аналіз антропологічного дискурсу культурґенези як результату гріхопадіння людини і її есхатологічних наслідків. Еленктичний альманах типологізації концептуальних метафор культури на стадіях її циклічного розвитку (у сакральному просторі, просторі сакрального мистецтва, просторі мистецтва та арт-практиці виробництва-споживання) подається за принципом Екклезіястового кола на основі метатеорій: концептуальної інтеграції первинних метафор, коґерентної моделі метафори, коннективної реляції метафоричної інтерпретації. Досліджуються закономірності цілісного культурового процесу, що метафорично виражені у стратегіях культуротворчости (ритуалу космічної кореляції як точного повторення архетипної моделі; теозису як іконічного уподібнення заданому канону; революційного руйнування традиції і створення нової моделі). На підставі ментального діалогу розкрито семасіологічну модель осягнення культурової метафори, що передбачає пробудження в особи «сьомого чуття» задля здійснення «совісної» пайдейї.