Становище сільського населення Тернопільської області (кінець 1980-х – початок 1990-х рр.)

Abstract

Мета статті – проаналізувати соціально-економічне становище сільського населення Тернопільської області в період кінця 1980-х – початку 1990-х рр., встановити основні причини та чинники, що сприяли зростанню бідності в регіоні. Дослідити вплив аграрної кризи, занепаду колективних господарств та початкових етапів ринкових реформ на добробут сільських жителів, а також простежити зміни в соціальній структурі та рівень життя селян за вказаний період. Методологія дослідження. Авто-ром використано міждисциплінарний підхід, що поєднує історичні, економічні та соціологічні методи аналізу. Основними методами дослідження є: історико-генетичний – для вивчення еволюції соціально-економічних процесів у сільській місцевості Тернопільської області на тлі суспільних змін в СРСР та Україні в кінці 1980-х – початку 1990-х рр.; порівняльного аналізу – для зіставлення економічних показників різних регіонів України та визначення специфіки розвитку сільських районів Тернопільської області; статистичний аналіз з метою обробки та інтерпретації даних про рівень доходів, зайнятості та житлових умов сільського населення; соціологічний – для вивчення думок та настроїв селян через опитування, інтерв’ю та аналіз письмових свідчень очевидців тогочасних подій; документальний – для аналізу документальних матеріалів, місцевих рішень та преси, які відображають державну політику щодо сільських районів та її наслідки. Наукова новизна. Здійснено спробу комплексного аналізу соціально-економічного становища сільського населення Тернопільської області кінця 1980-х – початку 1990-х рр., що дало можливість глибше розкрити особливості регіональних процесів бідності в умовах переходу від планової економіки – до ринкової. Визначено специфічні чинники бідності сільського населення Тернопільщини, такі, як-от: занепад колективного сільського господарства, відсутність державної підтримки в перехідний період. Введено до наукового вжитку документи місцевих органів влади та статистичні дані, що дозволило цілісно й системно проаналізувати задекларовану проблематику. Оцінено вплив аграрної кризи на рівень життя сільського населення, а також аналіз конкретних наслідків економічних реформ для селян в умовах загострення економічної нестабільності. Висновки.Зростання бідності сільського населення Тернопільської області у кінці 1980-х – початку 1990-х рр. обумовлено сукупністю соціально-економічних і політичних чинників. Основними причинами цього явища стали крах колективної системи господарювання, дефіцит інвестицій у сільське господарство та недостатня підтримка з боку держави під час переходу до ринкової економіки. Аграрна криза стала каталізатором економічного занепаду в сільських районах, що сприяло значному скороченню зайнятості в сільськогосподарському секторі. Колективні господарства не могли забезпечити достатній рівень доходів для селян. Недостатня державна підтримка в умовах трансформаційних процесів посилила кризові явища в сільській місцевості. Програми реформування аграрного сек-тору не враховували регіональні особливості та потреби сільського населення, що сприяло соціальному занепаду та посиленню економічної нерівності між містом і селом.

The purpose of the article is to analyze the socio-economic situation of the rural population of the Ternopil region in the period of the late 1980s – early 1990s, to determine the main reasons and factors that contributed to the growth of poverty in the region. To investigate the impact of the agrarian crisis, the decline of collective farms and the initial stages of market reforms on the well-being of rural residents, as well as to trace changes in the social structure and standard of living of villagers during the specified period. Research methodology. The author used an interdisciplinary approach combining historical, economic and sociological methods of analysis. The main methods of research are the following: historical and genetic - to study the evolution of socio-economic processes in the rural areas of Ternopil region against the background of social changes in the USSR and Ukraine in the late 1980s - early 1990s; comparative analysis – to compare the economic indicators of different regions of Ukraine and determine the specifics of the development of rural areas of Ternopil region; statistical analysis for the purpose of processing and interpreting data on the level of income, employment and living conditions of the rural population; sociological – to study the opinions and attitudes of villagers through surveys, interviews and analysis of written testimonies of eyewitnesses of the events of that time; documentary – for the analysis of documentary materials, local decisions and the press, which reflect the state policy on rural areas and its consequences. Scientific novelty. An attempt was made to comprehensively analyze the socio-economic situation of the rural population of the Ternopil region in the late 1980s and early 1990s, which made it possible to reveal more deeply the peculiarities of regional poverty processes in the conditions of the transition from a planned economy to a market economy. The specific fac-tors of poverty of the rural population of Ternopil Oblast have been determined, such as: decline of collective agriculture, lack of state support in the transition period. The documents of local authorities and statistical data were brought into scientific use, which made it possible to comprehensively and systematically analyze the declared problems. The impact of the agrarian crisis on the standard of living of the rural population was assessed, as well as the analysis of the specific consequences of economic reforms for the peasants in the con-ditions of worsening economic instability. Conclusions. The increase in poverty of the rural population of the Ternopil region in the late 1980s and early 1990s is caused by a combination of socio-economic and political factors. The main reasons for this phenomenon were the collapse of the collective economic system, the lack of investment in agriculture, and insufficient support from the state during the transition to a market economy. The agrarian crisis catalyzed economic decline in rural areas, which contributed to a significant reduction in employment in the agricultural sector. Collective farms could not provide a sufficient level of income for the peasants. Insufficient state support in the conditions of transformational processes intensified crisis phe-nomena in rural areas. Programs for reforming the agrarian sector did not take into account regional char-acteristics and the needs of the rural population, which contributed to social decline and increased economic inequality between the city and the countryside.