Особливості підвищення кваліфікації вчителів в Тернопільському інституті удосконалення кваліфікації вчителів (1949–1950 рр.)

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати напрямки роботи Тернопільського інституту удосконалення кваліфікації вчителів у системі функціонування освіти області в означений період. Визначити основні форми роботи з освітянами щодо їх професійного навчання. Виокремити основні тенденції становлення курсів підвищення кваліфікації педагогів, підкреслити їх підпорядкованість та підконтрольність радянській владі. Виокремлено роботу методистів та оцінено їх діяльність. Підкреслено важливість та значення серпневих та січневих нарад та їх детальний аналіз. Наведено якісні та кількісні показники зростання педагогічних працівників. Окреслено реальний стан освіти в області. Методологія дослідження. Використано комплекс методів наукового аналізу, що дозволяють здійснити всебічний і систематичний розгляд процесу функціонування Тернопільському інституті удосконалення кваліфікації вчителів. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі роботи учительських нарад на рівні області. Всебічно розглянуто питання невідвідуваності навчальних закладів. Використано документи, пов’язані з роботою методистів. Наведено приклади та факти з повсякденної роботи ТІУКВ. Висновки. Проаналізовано інформацію про становлення ТІУКВ, складність процесу підвищення кваліфікації учителів області у формі очно-заочної системи, що свідчило про її хаотичність. Зокрема, списки слухачів подавалися не вчасно, навчання на місцях у районних педагогічних кабінетах, кущові методичні об’єднання подекуди носили формальний характер. Основною функцією Інституту було здійснення професійного навчання учителів області та ліквідація потреби в освітянських кадрах.

The purpose of the research is to analyze the areas of work of the Ternopil Institute for the Improvement of Teacher Qualifications in the education functioning system of the region in the specified period. To determine the main forms of work with educators regarding their professional training. To single out the main trends in the development of teacher training courses, to emphasize their subordination and control to the Soviet authorities. The work of methodologists is singled out and their activity is evaluated. The importance and significance of the August and January meetings and their detailed analysis are emphasized. Qualitative and quantitative indicators of the growth of teaching staff are presented. The real state of education in the field of research methodology is outlined. A set of methods of scientific analysis was used, which allow to carry out a comprehensive and systematic review of the process of functioning of the Ternopil Institute for the Improvement of Teacher Qualifications. The scientific novelty of the study consists in the analysis of the work of teachers’ meetings at the regional level. The issue of non-attendance at educational institutions was comprehensively considered. Documents related to the work of methodologists were used. Examples and facts from the daily work of TIUKV are given. Conclusions. The information on the formation of TIUKV, the complexity of the process of improving the qualifications of teachers of the region in the form of a part-time system, which testified to its chaotic nature, was analyzed. In particular, lists of trainees were not submitted on time, on-the-ground training in district pedagogical offices, bush methodical associations in some places were of a formal nature. The main function of the Institute was to carry out professional training of teachers in the region and eliminate the need for educational personnel.