Траєкторія мовної поведінки українців у Туреччині (на основі методу мовної біографії)

Abstract

Стаття присвячена аналізу методу мовної біографії як інструменту дослідження мовних практик українців у Турецькій Республіці в умовах багатомовності та міжкультурної взаємодії. Дослідження ґрунтується на дефініції мовної біографії як форми інтерв’ю, що описує аспекти життя людини, пов’язані з мовою, мовним навчанням, трансформацією мовної поведінки та ставленням до мови, тобто є реконструкцією мовного життя індивіда або групи осіб за соціальними ознаками, мовною поведінкою та компетентністю. Розглядаються теоретичні засади методу та його практичне застосування для вивчення українських діаспорних спільнот у Туреччині. Представлено результати аналізу дванадцяти мовних біографій українців, зібраних шляхом глибинних наративних інтерв’ю. Дослідження засвідчило трансформацію функцій української мови в діаспорному контексті, де вона набуває додаткових символічних значень, виступаючи маркером національної ідентичності та засобом «відмежування від агресора». Виявлено специфічні виклики застосування методу в роботі з діаспорними спільнотами, зокрема варіативність інтерпретації ключових соціолінгвістичних понять. Встановлено, що війна стала каталізатором мовних змін у свідомості українців діаспори. Виявлено три основні типи мовних траєкторій: стабільну (послідовне збереження української мови протягом життя), динамічну (свідомий перехід з російської на українську під впливом геополітичних подій) та еволюційну (поступовий перехід від змішаних мовних практик до української мови). Обґрунтовано ефективність методу мовної біографії для комплексного вивчення мовних ситуацій у міграційному контексті та можливості його застосування для дослідження інших діаспорних спільнот.

The article analyzes the language biography method as a tool for studying language practices of Ukrainians in the Turkish Republic under conditions of multilingualism and intercultural interaction. The research is based on the definition of language biography as a form of interview that describes aspects of a person's life related to language, language learning, transformation of language behavior and attitudes toward language, i.e., it is a reconstruction of the linguistic life of an individual or group of people according to social characteristics, language behavior and competence. The theoretical foundations of the method and its practical application for studying Ukrainian diaspora communities in Turkey are examined. The results of analyzing twelve Ukrainian language biographies collected through in-depth narrative interviews are presented. The study demonstrates the transformation of Ukrainian language functions in the diaspora context, where it acquires additional symbolic meanings, serving as a marker of national identity and a means of "distancing from the aggressor". Specific challenges of applying the method in working with diaspora communities are identified, particularly the variability in interpreting key sociolinguistic concepts. It is established that the war became a catalyst for language changes in the consciousness of Ukrainians in the diaspora. Three main types of language trajectories are identified: stable (consistent preservation of Ukrainian language throughout life), dynamic (conscious transition from Russian to Ukrainian under the influence of geopolitical events), and evolutionary (gradual transition from mixed language practices to Ukrainian language). The effectiveness of the language biography method for comprehensive study of language situations in migration contexts and its potential application for researching other diaspora communities is substantiated.