CHARACTERISTICS OF COMPONENTS, CRITERIA AND INDICATORS OF THE FORMATION OF PROFESSIONAL ORIENTATION OF FUTURE SPECIALISTS OF SOCIONOMIC PROFILE

Abstract

The relevance of the study is due to the transformation of socionomic relations and the increasing importance of human capital, which puts forward new requirements for the training of future specialists of a socionomic profile. In modern conditions, the formation of students’ professional orientation becomes one of the key tasks of pedagogical science, because it determines the stability of professional intentions, readiness for activity in the “person – person” system and the formation of professional identity. At the same time, there is a scientific discussion about the structure of this phenomenon, which determines the need to create a holistic model capable of integrating motivational, cognitive, emotional-volitional and activity-practical aspects. The purpose of the article is to substantiate and analyze the components, criteria and indicators of the formation of the professional orientation of future specialists of socionomic profile, as well as to determine the range of diagnostic methods that allow for a comprehensive assessment of the readiness of socionomic students for professional activity. The research methods include theoretical analysis and synthesis of domestic and foreign scientific sources, comparative analysis of various concepts of professional orientation, a structural-functional approach to determining components, systematization of criteria and indicators, generalization of empirical materials, in particular data on volunteer activity, participation in project activities, results of testing and supervisory assessments. The article identifies four key components: motivational-value, cognitive-knowledge, emotional-volitional (reflective) and activity-practical. For each of them, criteria and indicators are proposed that allow for quantitative and qualitative diagnostics. The importance of combining theoretical training with practical experience, as well as the systematic use of reflective practices, volunteering, and learning based on socially significant activities, is emphasized. The scientific novelty lies in the formulation of a matrix model of diagnostics of professional orientation, which integrates modern domestic and international approaches and opens up opportunities for further interuniversity and longitudinal research. The practical significance lies in the application of the obtained results to improve educational programs, train future specialists of socionomic profile and develop methods of professional support for students.

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією соціально-економічних відносин і зростанням ролі людської цінності, що висуває нові вимоги до підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю. У сучасних умовах формування професійної спрямованості здобувачів вищої освіти стає одним із ключових завдань педагогічної науки, адже саме вона визначає стійкість професійних намірів, готовність до діяльності в системі «людина – людина» та формування професійної ідентичності. При цьому спостерігається наукова дискусія щодо структури цього феномену, що зумовлює потребу у створенні цілісної моделі, здатної інтегрувати мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові та діяльнісно-практичні аспекти. Метою статті є обґрунтування та аналіз компонентів, критеріїв і показників сформованості професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю, а також визначення спектра діагностичних методів, які дозволяють комплексно оцінювати готовність здобувачів вищої освіти соціономічного профілю до професійної діяльності. Методи дослідження охоплюють теоретичний аналіз та синтез вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, порівняльний аналіз різних концепцій професійної спрямованості, структурно-функціональний підхід до визначення компонентів, систематизацію критеріїв та показників, узагальнення емпіричних матеріалів, зокрема даних про волонтерську активність, участь у проєктній діяльності, результати тестувань і супервізійних оцінок. У статті визначено чотири ключові компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-знаннєвий, емоційно-вольовий (рефлексивний) та діяльнісно-практичний. Для кожного з них запропоновано критерії та показники, що дозволяють здійснювати кількісну і якісну діагностику. Підкреслено важливість поєднання теоретичної підготовки з практичним досвідом, а також систематичного використання рефлексивних практик, волонтерства і навчання на основі суспільно значущої діяльності. Результати дослідження вказують, що для організації якісної діагностики професійної спрямованості майбутніх фахівців соціономічного профілю вагому роль посідає розроблення матричної моделі, яка інтегрує сучасні вітчизняні й міжнародні підходи і відкриває можливості для подальших міжуніверситетських і лонгітюдних досліджень. Як результат, чітко визначені та валідні компоненти, критерії й показники будуть покладені в основу практичної діяльності з удосконалення освітніх програм підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю та допоможуть розробити ефективні технології та практичні методи вдосконалення професійної спрямованості здобувачів вищої освіти, які працюватимуть у соціальній сфері.