Особливості англо-українського перекладу термінологічної лексики текстів юридичних договорів

Abstract

У статті визначено та проаналізовано домінантні лексичні аспекти відтворення текстів юридичних договорів. Представлене дослідження ґрунтується на твердженні, що якісний юридичний переклад є запорукою успіху, розвитку та поліпшення міжнародних взаємин. Основну увагу приділено тлумаченню ключових ознак поняття «юридичний дискурс», визначенню мовних параметрів договорів, а також аналізу специфіки юридичного перекладу загалом та договорів зокрема. Зауважено, що науковці в галузі теорії і практики юридичного перекладу передусім вивчають лінгвальні та екстралінгвальні аспекти правничих текстів, у результаті чого юридичний дискурс тлумачать як певний текст, що функціонує у правничому мовному контексті та опертий на інтенцію мовця. Відповідно текстам юридичного договору притаманна універсальна жорстка структура, правила, стандарти та регламентовані мовні засоби. Наголошено, що саме від правильності відтворення цих параметрів у перекладі залежить ступінь досягнення комунікативно-прагматичної мети. Переклад лексичного складника текстів договорів передбачає володіння понятійно-термінологічним апаратом, що спрямоване на здійснення адекватної міжмовної та міжкультурної комунікації. Використання в дослідженні спостереження та аналізу мовних явищ дало змогу виявити, що найбільш поширеними лексичними складниками проаналізованих текстів є термінологічна та професійна лексика, французькі та латинські запозичення, абревіатури, що є мовним підґрунтям для договорів. З опертям на твердження про необхідність суворого дотримання єдності термінології й адаптування тексту перекладу до особливостей конкретної правової системи та одночасно до норм мови перекладу визначено й проаналізовано основні прийоми відтворення лексичних аспектів англомовних текстів договорів, а саме підбір відповідника, калькування, додавання, вилучення, транскрибування та запозичення.

The article defines and analyzes the dominant lexical aspects of rendering texts of legal agreements. The presented study is based on the statement that high-quality legal translation is the key to the success of development and improvement of international relations. The main attention is paid to the interpretation of the key features of the concept of “legal discourse”, the definition of the language parameters of agreements, as well as the analysis of the legal translation peculiarities, agreements in particular. Scientists in the field of theory and practice of legal translation base their research on the analysis and study of linguistic and extralinguistic aspects of legal texts. As a result of the analysis of various scientific sources in this direction, legal discourse is interpreted as a certain text that functions in a legal language context and is based on the speaker’s intention. Accordingly, texts of legal agreements are characterized by a universal rigid structure, rules, standards and regulated language means. The degree of achieving the communicative and pragmatic intention depends on the correct rendering of these parameters in the translation. Translation of the lexical component of such kinds of texts presupposes mastery of the conceptual and terminological apparatus, which is aimed at achieving adequate interlingual and intercultural communication. Having used the observation and analysis of linguistic phenomena in the research, it was found that the most common lexical components of the analyzed texts are terminological and professional vocabulary, French and Latin borrowings, abbreviations, which are the linguistic basis for contracts. Guided by the statement about the need to strictly observe the unity of terminology and adapt the translated text to the peculiarities of a specific legal system and at the same time to the norms of the target language, the prevailing methods of rendering certain lexical aspects of English-language agreements are defined and analyzed, namely, finding an equivalent, calque, addition, omission, transcribing and loan.