Культурологічно-антропологічний аспект дослідження ягеллонства

Abstract

Мета статті — обґрунтувати доцільність культурологічно-антропологічного підходу до дослідження феномену ягеллонства, який у сучасній Польщі набув статусу офіційної політичної доктрини та водночас функціонує як програмний образ у творчості композиторів Новітньої доби — безпосередньо (А. Пануфнік, С. Морито) чи опосередковано, в алюзивній формі (слов’янська тематика творчості у Б. Лятошинського). Такий ракурс зумовлює осмислення ягеллонства як цілісного культурного феномену з притаманною йому сукупністю ідейних, релігійно-філософських і художніх атрибутів. Результати дослідження засвідчили продуктивність герменевтичного підходу в межах культурологічного міждисциплінарного аналізу, репрезентованого у працях українських дослідників, зокрема Д. Андросової та О. Маркової. Встановлено, що ягеллонський комплекс формується як синтетичне утворення, в якому історичні, релігійні та психологічні чинники зумовлюють специфічну модель творчого мислення й історичної саморефлексії. Особливу роль у цьому процесі відіграє релігійно-філософське підґрунтя, що визначає ідеальні параметри історичної та творчої психології відповідної епохи. Наукова новизна полягає в оригінальному культурологічному осмисленні ягеллонського комплексу в традиціях різних слов’янських народів. Запропонований підхід дає змогу інтегрувати філософсько- естетичні, соціально-психологічні, релігійно-політичні, мистецтвознавчо-аналітичні ракурси в єдину модель розуміння цілей і смислових домінант ягеллонської культурної спадщини. Висновки. Культурологічно-антропологічний підхід до феномену ягеллонства історично зумовлений умовами боротьби слов’янських націй за виживання у ХІІІ–ХIV ст. та концепцією расової культурної єдності, яка виходила за межі суто етнічного розуміння. Встановлено, що релігійно-політична доктрина офіційної двоконфесійності (фактично багатоконфесійності) державного орієнтування імперії Ягеллонів спричинила формування оригінальної версії філософсько-естетичного переосмислення ренесансного гуманізму як світоглядного «двоєсвіту», зорієнтованого на барокову ієрархізацію католицьких цінностей. Це, відповідно, призвело до трансформації ідеї расової та культурної єдності ягеллонського союзотворення на користь творчо-мистецького сарматизму й поставило його в опозицію до православної конфесійної гнучкості могилянства в Україні. Культурологічно- антропологічний підхід має переваги ієрархічно-комплексного осмислення ягеллонства як культурного феномену, в якому системоутворювальним чинником постає усвідомлення міжкультурного та цивілізаційного протистояння епохи.

The aim of the article is to ground the feasibility of a cultural and anthropological approach to studying the phenomenon of Jagiellonianism, which in modern Poland has acquired a status of an official political doctrine, at the same time functioning as a programmatic image in the works of composers of the Modern Age directly (A. Panufnik, S. Morito) or indirectly, in an allusive form (Slavic issues in B. Liatoshynskyi’s works). Such a perspective leads to the understanding of Jagiellonianism as a holistic cultural phenomenon with its inherent set of ideological, religious, philosophical and artistic attributes. The results of this article demonstrate the productivity of the hermeneutic approach within the framework of cultural interdisciplinary analysis, represented in the works of Ukrainian researchers, in particular D. Androsova and O. Markova. While conducting this research, it is established that the Jagiellonian complex is formed as a synthetic entity in which historical, religious and psychological factors determine a specific model of creative thinking and historical self-reflection. A significant role in this process is played by the religious and philosophical background, which determines the ideal parameters of historical and creative psychology of the respective epoch. The scientific novelty grounds on the original cultural understanding of the Jagiellonian complex in traditions of Slavic peoples. The offered approach makes it possible to integrate philosophical and aesthetic, social and psychological, religious and political, art historical and analytical ppospects into a single model of understanding the goals and semantic dominants of the Jagiellonian cultural heritage. Conclusions. The cultural and anthropological approach to the Jagiellonianism phenomenon is historically conditioned by events of the Slavic nations’ struggle for survival in the 13th and 14th centuries and the concept of racial cultural unity, which went beyond a purely ethnic understanding. The authors establish that the religious and political doctrine of official bi-confessionalism (in fact, multi-confessionalism) of the state orientation of the Jagiellonian Empire led to the elaboration of the original version of philosophical and aesthetic rethinking of Renaissance humanism as a worldview ‘two worlds’ oriented towards the Baroque hierarchy of Catholic values. Accordingly, this led to the transformation of the idea of racial and cultural unity of the Jagiellonian union in favour of creative and artistic sarmatism; put it in opposition to the Orthodox confessional flexibility of Mohylaism in Ukraine. The cultural and anthropological approach has the advantages of a hierarchical and complex viewing of Jagiellonianism as a cultural phenomenon, in which the awareness of the intercultural and civilisational confrontation of the epoch becomes a systemic factor.