Community Social Work Practices in Mitigating Natural Disasters in Bangladesh: Identifying Interventions, Working Organizations and Challenges

Abstract

This study explores the role of Community Social Work (CSW) in disaster mitigation across coastal Bangladesh. Given the increasing frequency of climate-induced disasters, the research highlights the significance of integrating CSW approaches to enhance community resilience. The study aims to identify key actors, interventions, and the effectiveness of CSW practices in disaster settings. A qualitative approach was employed, utilizing case studies, key informant interviews, and focus group discussions with NGOs, government officials, and volunteers to gather in-depth insights on local responses and social work engagement in disaster preparedness and recovery. The study reveals that diverse actors including NGOs, INGOs, government bodies, universities, and CBOs are applying community social work (CSW) approaches for disaster mitigation in Bangladesh. Interventions include climate-resilient livelihoods, psychosocial support, awareness training, and volunteer mobilization. Community organization practices such as local taskforces, women’s groups, and youth-led mapping have strengthened disaster response. Community development strategies like asset mapping, savings schemes, and participatory needs assessments enhance resilience. However, the role of professional social workers remains informally recognized, and institutional gaps persist in capacity, coordination, and integration with national disaster management frameworks. This study proposes evidence-based recommendations to formalize Community Social Work CSW in disaster response by recognizing Social Service Officers as a professional cadre, integrating disaster modules into social work education, strengthening NGO-government coordination, arranging training for para-professionals and engaging trained and skilled youth and women in community-based disaster preparedness and recovery efforts.

У статті висвітлено результатаи дослідження ролі соціальної роботи у громаді у пом’якшенні наслідків стихійних лих на узбережжі Бангладеш. З огляду на зростання частоти катастроф, спричинених кліматом, дослідження підкреслює важливість інтеграції підходів соціальної роботи у громаді для підвищення стійкості громад. Мета дослідження полягає у визначенні ключових учасників, заходів та ефективності практики соціальної роботи у громаді в умовах стихійних лих. Застосовано якісний підхід, що передбачає проведення тематичних досліджень, інтерв'ю з ключовими респондентами та фокус-групові дискусії з предстаниками неурядових організацій, представниками уряду та волонтерами для отримання глибоких знань про місцеві заходи реагування та долучення соціальної роботи до підготовки до стихійних лих та відновлення. Дослідження показує, що різноманітні учасники, включаючи представників неурядових організацій, міжнародних неурядових організацій, уряду, університетів застосовують підходи до провадження соціальної роботи у громаді для пом'якшення наслідків стихійних лих у Бангладеш. Заходи включають надання кліматично стійких засобів до існування, психосоціальну підтримку, навчання з підвищення обізнаності та мобілізацію волонтерів. Практика роботи локальних спільнот, таких як локальні цільові групи, жіночі групи та групи молоді, зорієнтована на посилення реагування на стихійні лиха. Стратегії розвитку громад, такі як картування активів, схеми заощаджень та оцінка потреб за участю громадськості, підвищують стійкість. Однак, роль професійних соціальних працівників залишається офіційно невизнаною, залишаються інституційні прогалини в використанні їх потенціалу, їх координації та інтеграції з національними системами управління стихійними лихами. За результатами цього дослідження пропонуються рекомендації, засновані на доказах, щодо формалізації роботи соціальних працівників у громадах у реагуванні на стихійні лиха шляхом визнання працівників соціальних служб професійними кадрами, інтеграції модулів щодо ліквідації наслідків стихійних лих в змість освітніх програм з соціальної роботи, посилення координації між неурядовими організаціями та урядом, організації навчання для парапрофесіоналів та залучення навченої та кваліфікованої молоді та жінок до підготовки громади для реагування на стихійні лиха та відновлення після них.