Церковні коляди у духовно-музичній спадщині українських священників

Abstract

У дослідженні висвітлено розвиток жанру церковних коляд у творчості українських священників, як складової духовнопісенної культури XVII–XIX століття. У процесі дослідження з’ясовано, що першими джерелами, в яких засвідчено використання церковних коляд були: шкільна драма, живий та ляльковий вертепи. Авторами перших різдвяних драм, які дійшли до наших днів, були Памво Беринда, Дмитро Туптало (Ростовський), Єпифаній Довгалевський та ряд невідомих сучасній науці авторів. Ймовірно, вони й були авторами церковних коляд, використаних у драмах. Підсумком творення церковних коляд став перший друкований збірник українських духовних пісень «Богогласник», виданий в Почаєві у 1773 році. Процес творення церковних коляд активізувався у ХIХ столітті. Їхніми авторами стали греко-католицькі священники Віктор Матюк, Максим Копко, Остап Нижанківський, Йосип Кишакевич та інші. В результаті дослідження здійснено періодизацію розвитку жанру церковних коляд у духовно-музичній творчості українських священників XVII–XIX століття. Перший період — «рукописний» (кінець XVI – 1773 рік), пов’язаний з першою фіксацією пісень на Різдво Христове без конкретизації назв пісень та їхніх авторів. Другий період — «едиційний» (1773 – початок ХIХ століття), пов’язаний з появою першого збірника українських духовних пісень, виданого в Почаєві у 1773 році, започаткуванням традиції друкування збірників духовних пісень, у тому числі коляд, із зазначеними назвами та частково іменами авторів. Третій період — «авторський» (середина ХIХ – кінець ХIХ століття), започаткований та розвинутий композиторами і священниками Іваном Біликовським, Віктором Матюком, Максимом Копко, Остапом Нижанківським, Йосипом Кишакевичем. У цей період церковна коляда зазнає стилістичних змін. Вона втрачає риси церковної гимнографії (урочистий, протяжний характер, літературну строфічну будову, урочисту мелодику, вишуканий та урочистий стиль виконання). Натомість набуває рис народнопісенної творчості, як у строфічній, так і в мелодичній будовах.

The study highlights the development of the genre of church carols in the works of Ukrainian priests as part of the spiritual song culture of the 17th–19th centuries. The research identifies that the original sources documenting the use of church carols were school dramas, as well as live and puppet nativity plays. Pamvo Berinda, Dmytro Tuptalo (Rostovsky), Epiphanius Dovhalevsky and a number of authors unknown to modern science were the authors of the first Christmas dramas that have survived till nowadays. They were probably also the authors of the church carols used in the dramas. The culmination of this creative period was the publication of “Bohohlasnyk” in Pochayiv in 1773, the first printed collection of Ukrainian spiritual songs. The process of composing church carols intensified in the 19th century, led by Greek Catholic priests such as Viktor Matiuk, Maksym Kopko, Ostap Nyzhankivsky, Yosyp Kyshakevych and others. As a result of this research, a periodization of the development of the church carol in the musical-spiritual works of Ukrainian priests o the 17th– 19th centuries has been established. The first period — «Manuscript» (late 16th – 1773) — is defined by the initial documentation of Christmas songs without specific titles or identified authors. The second period — «Editional» (1773 – early 19th century) – is marked by the publication of “Bohohlasnyk” in Pochaiv in 1773, which established the tradition of printing spiritual song collections and carols with designated titles and partially authors’ names. The third period, the ‘Authorial’ (mid-19th century — late 19th century), was initiated and developed by composers and priests Ivan Bilykovsky, Viktor Matyuk, Maksym Kopko, Ostap Nyzhankivsky, and Yosyp Kyshakevych. During this period, church carol underwent stylistic changes. It moved away from the characteristics of church hymnography (solemn, elongated phrasing, literary strophic structure, solemn melody, refined and solemn style of performance). Instead, it adopted the features of folk song creativity, both in its strophic and melodic structures.