Наративні моделі та мультимедійні інструменти історій про російсько-українську війну в онлайн-медіа

Abstract

У статті проаналізовано трансформацію сучасного українського медіапростору в умовах повномасштабної війни та обґрунтовано доцільність розгляду воєнного сторителінгу як інструменту формування колективної пам’яті та інформаційної стійкості держави. Особливу увагу приділено функціонуванню онлайн-медіа у контексті гуманоцентричного висвітлення подій, де статистичні дані про бойові дії трансформуються у персоналізовані наративи, що дозволяють зберігати залученість аудиторії та мінімізувати «втому від новин». Метою статті є теоретичне осмислення та структурно-функціональна класифікація моделей воєнного сторителінгу в сучасному цифровому середовищі на прикладі провідних медіаплатформ. Методологічну основу дослідження становить якісний контент-аналіз та дискурс-аналіз медіатекстів із використанням інтерпретативного підходу, що дозволяє розглядати журналістські матеріали не лише як інформаційні продукти, а як форми соціальної взаємодії, етичного посередництва та психосоціальної підтримки. У роботі застосовано порівняльний метод для виявлення відмінностей між емпатійною, мобілізаційною та архівною стратегіями репрезентації воєнного досвіду. Емпіричну базу дослідження становить репрезентативна вибірка з 289 матеріалів онлайн-медіа «Hromadske», «Українська правда» та «Суспільне» за період 2022–2025 років. Аналіз охоплює відеорепортажі, інтерактивні лонгріди та мультимедійні проєкти, що документують досвід військових і цивільних осіб. Наукові засади дослідження доповнюють концепції «журналістики травми» та міжнародні стандарти репортування в гарячих точках, що дозволяє зіставити практики вітчизняних медіа з глобальними тенденціями цифрової журналістики. Наукова новизна статті полягає у виокремленні типологічних моделей воєнного наративу: «медіа як свідок», «інформаційно-аналітичний хаб» та «національний архіваріус», а також у доведенні ефективності кросплатформової адаптації контенту для утримання уваги аудиторії. Обґрунтовано, що залучення декількох медіаплатформ із різними редакційними підходами забезпечує валідацію статистичних даних та дозволяє сформувати цілісну картину медіатизації війни. Доведено, що інтеграція мультимедійних інструментів залучення (інфографіки, відеосвідчень, аудіоцитат) посилює соціальний вплив медіа та сприяє формуванню національної ідентичності через спільне проживання травми. У висновках наголошено, що робота онлайн-медіа з воєнними історіями є зразком переходу від оперативного інформування до стратегічної комунікації, спрямованої на зміцнення суспільної солідарності. Констатовано, що модель «чистої» прямої мови без надмірної інтерпретації журналістом є найбільш автентичним засобом фіксації воєнної реальності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом еволюції жанрових моделей у довгостроковій перспективі та вивченням впливу мультимедійного сторителінгу на міжнародну підтримку України.

The article analyzes the transformation of the modern Ukrainian media space under the conditions of full-scale war and substantiates the expediency of considering war storytelling as a tool for forming collective memory and the state's information resilience. Particular attention is paid to the functioning of online media in the context of human-centered event coverage, where statistical data on combat operations are transformed into personalized narratives that allow for maintaining audience engagement and minimizing “news fatigue.”The goal of the article is the theoretical understanding and structural-functional classification of war storytelling models in the modern digital environment, using leading media platforms as examples. The methodological basis of the study is qualitative content analysis and discourse analysis of media texts using an interpretative approach, which allows considering journalistic materials not only as information products but as forms of social interaction, ethical mediation, and psychosocial support. The comparative method is applied in the work to identify differences between empathic, mobilization, and archival strategies for representing the war experience. The empirical base of the research consists of a representative sample of 289 materials from the online media “Hromadske,” “Ukrainska Pravda,” and “Suspilne” for the period 2022–2025. The analysis covers video reports, interactive long-reads, and multimedia projects documenting the experiences of military personnel and civilians. The scientific framework of the study is complemented by the concepts of “trauma-informed journalism” and international standards for reporting in hot spots, which allows for comparing the practices of domestic media with global trends in digital journalism. The scientific novelty of the article lies in the identification of typological models of the war narrative: “media as a witness,” “information-analytical hub,” and “national archivist,” as well as in proving the effectiveness of cross-platform content adaptation for retaining audience attention. It is substantiated that involving several media platforms with different editorial approaches ensures the validation of statistical data and allows for forming a holistic picture of the mediatization of war. It is proven that the integration of multimedia engagement tools (infographics, video testimonies, audio quotes) strengthens the social impact of the media and contributes to the formation of national identity through the shared experience of trauma. The conclusions emphasize that the work of online media with war stories is an example of the transition from rapid reporting to strategic communication aimed at strengthening social solidarity. It is stated that the model of “pure” direct speech without excessive journalistic interpretation is the most authentic means of recording the reality of war. Prospects for further research are related to the analysis of the evolution of genre models in the long term and the study of the impact of multimedia storytelling on international support for Ukraine.