Проблема традиції в українській есеїстиці

Abstract

У статті йдеться про проблеми генези есеїстичного жанру в українській гуманітаристиці. Узагальнюються наявні дослідженння про умови зародження, становлення і розповсюдження есе в українській літературі. Розглядаються причини актуалізації есе. Підтримуючи думку про наявність української есеїстичної традиції, запропоновано нові аргументи для накреслення безперервної лінії традиції з кінця XIX до початку XXI століття. Наголошено, що перший етап утвердження есе як жанру в українській літературі тісно пов'язаний з теоретичною платформою українського модернізму, київським журналом «Українська хата», з його найактивнішими і найяскравішими теоретиками Миколою Євшаном, М. Сріблянським (Микитою Шаповалом) і Андрієм Товкачевським, ідеї яких знайшли своє продовження на сторінках «Літературно-Наукового Вісника», яким пов'язують розквіт есеїстичної творчості. Підкреслено, що саме вісниківська есеїстика вперше в історії української гуманітаристики має відчуття жанрової самодостатності і виступає як продуктивний і органічний для української літератури жанр, а вирішальним чинником утвердження есе як жанру стала «межова ситуація». Вісниківська есеїстка яскраво демонструє свою синтетичну природу і класичне місцезнаходження на помежів’ї різних дискурсів: художнього, літературно-критичного, філософського, публіцистичного, культурологічного. Д.Донцов, Є.Маланюк, Ю.Липа, Л.Мосендз, О.Ольжич про політичні, ідеологічні, культурологічні, етно-психологічні проблеми говорять крізь призму літератури і навпаки – літературу осмислюють, використовуючи різноманітні, і не лише міжкультурні стратегії.

The article deals with the problems of the genesis of the essay genre in Ukrainian humanities.The existing research on the conditions for the birth, formation and dissemination of essays in Ukrainian literature is generalized. The reasons for updating the essay are considered. Maintaining the idea of the presence of the Ukrainian essayist tradition, new arguments were proposed for drawing a continuum of tradition from the end of the XIX to the beginning of the XXI century. It was emphasized that the first stage of the establishment of an essay as a genre in Ukrainian literature is closely linked with the theoretical platform of Ukrainian modernism, the Kyivan magazine Ukrainian Hut, with its most active and brightest theorists, Mykola Yevshanom, M. Sriblyansky (Nikita Shapoval) and Andriy Tovkachevsky, the idea which found their continuation on the pages of "Literary and Scientific Herald, which are associated with the flourishing of essay creativity. It is underlined that it is the Bulletin Essays for the first time in the history of Ukrainian humanitarianism that has a sense of genre self-sufficiency and acts as a productive and organic genre for Ukrainian literature, and the decisive factor in establishing an essay as a genre was the "border situation". Visnyk's essayist clearly demonstrates its synthetic nature and classical location on the doorstep of various discourses: artistic, literary-critical, philosophical, journalistic, culturological. D.Dontsov, Y.Malanyuk, Y.Lipa, L.Mosendz, O.Olizhich about political, ideological, cultural, ethno-psychological problems speak through the prism of literature and vice versa - literature is comprehended, using diverse, and not only intercultural strategies.