Поняття літературної спільноти у практиці українського літературознавстві

Abstract

Article focuses attention on the concept`s functioning of the literature group in the research practice of Ukrainian literary critics, dedicated to Ukrainian literary process of xx century, actualized by the historical and literary material itself. The theoretical inadequacy in the definition of the community and its types, caused by the long colonial status of Ukraine and its humanitarian sphere is observed. The aim is to single out the communities with which Ukrainian science works («Moloda Muza», «Prague School», «Vistnyk group»), and to use their example to find out the semantic components of working definitions, which are associated with the identification of the phenomenon within the type range, as well as to update those methodological approaches that allow scientists to fully reconstruct the social group. As a result, the actualized national proposals can become the basis for further theoretical and methodological developments, a model for the study of those social groups that are part of the discourse of literary criticism. The principle of historicism, the postcolonial, national-existential approach, the elements of the structural-generational approach quell the explorations devoted to the communities of the first third of the twentieth century, the socio-economic one is partially actualized, which is directly related to the industrial characteristics of the «Shot Renaissance2 literature. In general, when comprehending the community in the literature, it is necessary to involve non-artistic factors that reveal it in all its historical and literary completeness as a social structure at a certain historical stage.

У статті зосереджена увага на функціонуванні поняття літературної групи у дослідницькій практиці українських літературознавців, присвяченій українському літературному процесу ХХ століття, актуалізованому самим історико-літературним матеріалом. Констатовано теоретичну недостатність у дефініції спільноти і її видів, зумовлену тривалим колоніальним статусом України і її гуманітарної сфери. На меті – виокремити ті спільноти, із якими працює українська наука («Молода Муза», «Празька школа», група «Вістника»), і на їхньому прикладі з’ясувати змістові складові робочих визначень, із якими пов’язане ідентифікування явища в межах видового ряду, а також актуалізувати ті методологічні підходи, які дозволяють науковцям повноцінно реконструювати соціальну групу. У підсумку зактуалізовані національні пропозиції можуть стати підгрунтям для подальших теоретико-методологічних напрацювань, зразком для дослідження тих соціальних груп, що входять у дискурс літературознавства. Принцип історизму, постколоніальний, національно-екзистенціальний підхід, елементи структурно-генераційного підходу ціхують розвідки, присвячені спільнотам першої третини ХХ століття, частково актуалізується соціально-економічний, що пов’язано безпосередньо із індустріальними характеристиками літератури періоду «Розстріляного відродження». Загалом під час осмислення спільноти в літературі необхідно залучати немистецькі чинники, які розкривають її в усій історико-літературній повноті як соціальну структуру на певному історичному етапі.

Artykuł skupia się na funkcjonowaniu pojęcia grupy literackiej w badaniach ukraińskiego procesu literackiego XX wieku, zaktualizowanego bezpośrednio przez materiał historyczno-literacki. Zauważone zostały teoretyczne braki w definicji wspólnoty i jej rodzajów spowodowane przez długotrwały status kolonialny Ukrainy i jej sfery humanistycznej. Celem jest wyróżnienie wspólnot, z którymi pracuje ukraińska nauka («Mołoda Muza», «praska szkoła», grupa czasopisma «Wistnyk») i określenie na ich przykładzie merytorycznych elementów roboczych definicji, z którymi związana jest identyfikacja zjawiska w obrębie szeregu gatunkowego, a także zaktualizowanie podejść metodologicznych, które pozwalają naukowcom na pełne zrekonstruowanie grupy społecznej. Zaktualizowane w taki sposób propozycje narodowe mogą stać się podstawą do dalszych badań teoretyczno-metodologicznych, modelem badania grup społecznych, które są częścią dyskursu literaturoznawczego. Zasada historyzmu, podejście postkolonialne, narodowo-egzystencjalne, elementy podejścia strukturalno-pokoleniowego cechują badania poświęcone wspólnotom pierwszej tercji dwudziestego wieku, częściowo zaktualizowane zostaje podejście społeczno-ekonomiczne, co w sposób bezpośredni związane jest z cechami industrialnymi literatury «Rozstrzelanego odrodzenia». Przy rozważaniu kwestii wspólnoty w literaturze konieczne jest wykorzystanie czynników nieartystycznych, które ujawniają ją w całej jej historyczno-literackiej różnorodności jako strukturę społeczną na określonym etapie historycznym.