Метанаратив хеві-метал музики 1968–2018: історико-культурологічний вимір

Abstract

У дисертаційній роботі на основі партитур композицій проаналізовано хід розвитку хеві-металу від його становлення наприкінці 1960-х до 2018 року. Поруч з цим, задля глибшого висвітлення елементів відповідного розвитку в дисертації окреслено послідовні музичні впливи, які також відіграли значну роль у еволюції відповідного жанру. Систематизовано ключові схожості між субжанрами важкої музики, які у своїй сумі демонструють системність та цілісність хеві-металу як окремого напрямку. Проаналізовано розвиток хеві-металу як контркультурного феномену не тільки у музичній індустрії, а також соціокультурне відображення частини тогочасного суспільства, його несприйняття мейнстрімності та бажання до нового творіння, неподібного до попередніх, усталеніших зразків, наприклад культури Гіппі в США, розвиток якої припав на середину 1960 рр. Разом з цим, описано процес трансформації важкої музики до мейнстріму в декількох етапах, на кожному з яких всередині хеві-металу один із субжанрів здобував широкої популярності, що відстежується на прикладах трансляцій композицій в радіоефірах та на телебаченні, зокрема американському каналу MTV. Відповідно, на кожному з цих етапів з’являвся новий, екстремальніший субжанр, який прагнув шокувати слухачів, або повернути важку музику назад до андеграунду, вважаючи цей стан своєрідним «Золотим Часом» жанру. Важливе місце посідає розгляд кожного окремого субжанру водночас як елементу в системі хеві-метал музики (його зв’язки з попередніми субжанрами, культурницькі запозичення з інших сфер музики чи загальної культури) і як окремого яскравого аспекту зі своїми особливостями та відмінностями. Такий розгляд складає ціліснішу картину розвитку важкої музики і особливо чітко викристалізовує унікальність кожного з субжанрів всередині системи хевіметалу. Значну увагу надано питанню виникнення хеві-металу, яке містить декілька вимірів, зокрема: - Музичний, який пояснює композиційні запозичення та впливи, на основі яких формувався новий жанр. - Контркультурний, який окреслює феномен темної чи химерної тематики у текстах композицій та окремих музичних елементах. - «Вимір випадковості», який, завдяки тогочасній музичній журналістиці зіграв роль найменування відповідного жанру і без якого музичний феномен, котрого називають «хеві-метал», або не відбувся під відповідною назвою, або не відбувся взагалі. У дослідженні, окрім контркультурного виміру, проаналізовано загальну культурну сферу, що є важливим під час опису розвитку важкої музики в європейських державах, особливо екстремальних субжанрів, наприклад блекметалу (Black Metal) в Норвегії та Швеції, які справедливо вважаються крайніми проявами екстремальної музики через заклики у текстах і відповідних діях, наприклад підпаленні церков у 1990 рр. Без розуміння загального культурного виміру відповідних держав у той чи інший історичний час, відповідні феномени не можуть бути вичерпно пояснені. Разом з цим, своє місце посідають інші чинники, зокрема географічно-кліматичні особливості, економічний стан, розвиток технологій комунікації, тощо. Розвиток хеві-металу для зручності дослідження диференційовано на два етапи: - доекстремальний, у якому описано становлення нового жанру наприкінці 1960 рр. як відмінного від вже, відносно, популярної рок-музики та її культури, формування головних відмінностей від відповідної культури в час розквіту субжанрів рок-музики в 1970 рр., вихід на передній план у музичній контркультурі хеві-металу як окремого незалежного жанру в перших двох третинах 1980 рр. У цьому періоді описано хеві-метал першочергово як феномен британської музичної тривалої традиції, яка досягнула свого апогею на початку 1980 рр., створивши своєрідну «школу», яка увійшла в історіографію як «Нова Хвиля Британського Хеві-Металу» («New Wave of British Heavy Metal»). Вплив британської сцени доволі швидко поширився у США, де в середині 1980 рр. виник новий субжанр – треш-метал (Thrash Metal), у рамках якого творили найвідоміші виконавці важкої музики, такі як Metallica, Megadeth, Slayer, Anthrax та інші. Конкуруючи з іншим популярним на той час субжанром в США глем-металом (Glam Metal), відбувся перший феномен конфлікту всередині важкої музики, де один із субжанрів здобув час ефірів на радіо та телебаченні, а інший намагався повернути жанр в андеграунд, з чого розпочався перехід до наступного етапу. - Екстремальний, у якому на основі кризи метал-музики проаналізовано її атомізацію та розпорошення на багато нових субжанрів, кожен з яких намагався у той чи інший спосіб шокувати слухачів, головним чином це були започаткований на хвилі занепаду треш-металу — американський дез-метал (Death Metal) і норвезький блек-метал. Хронологічно, це кінець 1980 — початок 1990 рр. Окрім екстремальності, яка проявлялась у тематиці творів, композиційних елементах, новій техніці брутального вокалу, крайність сягнула позиції невиходу з андеграунду, однак з розвитком відповідних субжанрів за сприяння музичних журналів, які висвітлювали важку сцену, відповідне питання втратило свою актуальність. Подібно до попередніх субжанрів, екстремальні течії також розділили долю своїх попередників, зокрема вийшовши з андеграунду в мейнстрім та втративши ідеї, закладені у своїй сутності, що найпомітніше у блек-металі, про що детально описано в дисертації. Поруч з цим, розвивалась експериментальна й авангардна сцена, яка, головним чином, добивалась використання нових форм та інструментів у творах, відході від стандартної композиційної структури до моменту знищення її цілісності, що стало характерним для авангардних музикантів, де поруч з ними формувались прогресивні гурти, які навпаки повертались до витоків хевіметалу чи сцени розвинутої рок-музики 1960 рр., ускладнюючи саму композиційну структуру та використовуючи складніші техніки гри на інструментах чи підвищуючи технічні уміння для музикантів задля виконання творів. Розвиток експериментальної сцени також утворив окремий феномен серед гітаристів — неокласичний-метал (Neoclassical Metal), у якому, використовуючи елементи, характерні для академічної музики, гітаристи змагались у техніці гри та спромоглись виступати у складі оркестрів, яскравим прикладом є шведський віртуоз Інгві Мальмстін та його концерт 2002 р. з японським філармонічним оркестром, офіційна назва якого Yngwie Johann Malmsteen – Concerto Suite for Electric Guitar and Orchestra in E Flat Minor Live with The New Japan Philharmonic. Успіх Інгві Мальмстіна та частини інших музикантів-віртуозів відкрив у середині 1980 рр. у хеві-металі незвідану раніше компоненту, яка розкрила коріння відповідного жанру в академічній музиці, використовуючи які утворились гурти, що використовували оркестрове аранжування для своїх творів. Відповідна ідея «розвернула правила гри» у хеві-металі, який основним чином черпав коріння з блюзу та рок-музики, продовжуючи традиції саме цих жанрів, що помітно навіть зі складу інструментів гуртів. Разом з цим, наприкінці ХХ ст. розвивались інші контркультурні течії, наприклад «Готік культура», яка утворила своєрідний мікс з хеві-металом. Пізніше у ХХІ ст. подібна річ відбудеться з електронною музикою, що створить додаткову диференціацію у важкій музиці. Ба більше, з’являться жанри електронної музики, які свою основу сформують на хеві-металі. Відповідні аспекти розвитку хеві-металу проаналізовано у дисертаційному дослідженні, що склало цілісний метанаратив розвитку хеві-метал музики 1968 — 2018 рр.

Dissertation based on the scores of the compositions, the dissertation analyzed the course of development of Heavy Metal from its formation in the late 1960s to 2018. Along with this, in order to better highlighting the elements of the corresponding development, the dissertation outlined successive musical influences that also played a significant role in the evolution of the respective genre. The key similarities between the subgenres of heavy music are systematized, which in their sum demonstrate the system and integrity of Heavy Metal as a separate direction. The development of Heavy Metal as a countercultural phenomenon not only in the music industry is analyzed, but also the sociocultural reflection of a part of society at that time, its rejection of the mainstream and the desire for a new creation, unlike the previous, more established models, for example, the hippie culture in the USA, the development of which occurred in the mid-1960s. Along with this, the process of transformation of heavy music to the mainstream is described in several stages, at each of which one of the subgenres within Heavy Metal gained wide popularity, which is tracked by examples of broadcasts of compositions on radio and on television, in particular, the American channel MTV. Accordingly, at each of these stages, a new, more extreme subgenre appeared, which sought to shock listeners, or return heavy music back to the underground, considering this state as a kind of "Golden Time" of the genre. An important place is the consideration of each separate subgenre at the same time as an element in the system of Heavy Metal music (its connections with previous subgenres, cultural borrowings from other areas of music or general culture) and as a separate bright aspect with its own characteristics and differences. Such consideration makes a more complete picture of the development of heavy music and especially clearly crystallizes the uniqueness of each of the subgenres within the Heavy Metal system. Considerable attention is paid to the issue of the emergence of Heavy Metal, which contains several dimensions, in particular: - Musical, which explains the compositional borrowings and influences on the basis of which the new genre was formed. - Countercultural, which outlines the phenomenon of dark or whimsical themes in the lyrics and individual musical elements. - The "dimension of chance", which, thanks to the music journalism of the time, played the role of naming the corresponding genre and without which the musical phenomenon called "Heavy Metal" either did not take place under the appropriate name, or did not take place at all. The study, in addition to the countercultural dimension, analyzed the general cultural sphere, which is important when describing the development of heavy music in European countries, especially extreme subgenres, such as Black Metal in Norway and Sweden, which are rightly considered extreme manifestations of extreme music due to appeals in lyrics and corresponding actions, for example, the burning of churches in 1990s. Without understanding the general cultural dimension of the respective states at one or another historical time, the corresponding phenomena cannot be comprehensively explained. Along with this, other factors take their place, in particular geographical and climatic features, economic condition, development of communication technologies, etc. For the convenience of research, the development of Heavy Metal is differentiated into two stages: - pre-extreme, which describes the formation of a new genre at the end of 1960s as different from the already relatively popular rock music and its culture, the formation of the main differences from the corresponding culture during the heyday of rock music subgenres in 1970s, coming to the fore in the musical counterculture of Heavy Metal as a separate independent genre in the first two thirds of the 1980s. In this period, Heavy Metal is described primarily as a phenomenon of a long British musical tradition that reached its apogee in the early 1980s, creating a kind of "school" that entered historiography as the "New Wave British Heavy Metal". The influence of the British scene quickly spread to the USA, where in the mid-1980s a new subgenre emerged ‒ Thrash Metal, within which the most famous performers of heavy music such as Metallica, Megadeth, Slayer, Anthrax and others created. Competing with another popular subgenre in the US at the time, Glam Metal, the first phenomenon of conflict within heavy music took place, where one of the subgenres gained airtime on radio and television, while the other tried to return the genre to the underground, which began the transition to the next stage in the dissertation. - Extreme, in which, on the basis of the crisis of metal music, its atomization and dispersal into many new subgenres, each of which tried in one way or another to shock the listeners, was analyzed mainly in the wake of the decline of Thrash Metal — American Death Metal and Norwegian Black Metal. Chronologically, this is the end of 1980s — the beginning of 1990s. In addition to the extremity that manifested itself in the themes of the works, compositional elements, the new technique of brutal vocals, the extreme reached the position of not leaving the underground, but with the development of the corresponding subgenres with the support of music magazines that covered the heavy scene, the corresponding the question has lost its relevance. Like the previous subgenres, extreme currents also shared the fate of their predecessors, in particular, going from the underground to the mainstream and losing the ideas embedded in their essence, which is most noticeable in Black Metal, which is described in detail in the dissertation. Along with these two stages, an experimental and avant-garde scene developed, which mainly sought the use of new forms and tools in their works, a departure from the standard compositional structure to the point of destroying its integrity, which became characteristic of avant-garde musicians, where progressive musicians developed next to them, bands that, on the contrary, returned to the origins of Heavy Metal or the scene of advanced rock music of the 1960s, complicating the very compositional structure and using more complex techniques of playing instruments or increasing the technical skills of musicians to perform works. The development of the experimental scene also created a separate phenomenon among guitarists — Neoclassical Metal, in which, using elements characteristic of academic music, guitarists competed in the technique of playing and managed to perform in orchestras, a vivid example is the Swedish virtuoso Yngwie Malmsteen and his concert in 2002 with the Japanese Philharmonic Orchestra, whose official name is Yngwie Johann Malmsteen – Concerto Suite for Electric Guitar and Orchestra in E Flat Minor Live with The New Japan Philharmonic. The success of Yngwie Malmsteen and some other virtuoso musicians opened in the mid-1980s in Heavy Metal a previously unexplored component that revealed the roots of the respective genre in academic music, using which bands were formed that used orchestral arrangements for their works. The corresponding idea "turned the rules of the game" in Heavy Metal, which mainly drew its roots from blues and rock music, continuing the traditions of these genres, which is noticeable even from the composition of the bands' instruments. At the same time, at the end of the 20th century other countercultural currents were developing, such as "Gothic culture", which formed a kind of mix with Heavy Metal. Later in the 21th century a similar thing will happen with electronic music, creating further differentiation in heavy music. Moreover, genres of electronic music will appear, which will form their basis on Heavy Metal. Relevant aspects of the development of Heavy Metal were analyzed in the dissertation research, which made up a complete metanarrative of the development of Heavy Metal Music 1968 — 2018.