Безперервний професійний розвиток педагогів закладів спеціальної та інклюзивної освіти в умовах формальної, неформальної та інформальної освіти

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена швидким розвитком інклюзивної освіти в Україні, деінституалізацією інтернатних закладів та зростанням ролі спеціальних загальноосвітніх закладів у забезпеченні умов для здобуття освіти дітей з особливими освітніми потребами. Необхідність надання якісних освітніх, психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг даній категорії дітей актуалізує потребу у безперервному професійному розвитку педагогів закладів спеціальної та інклюзивної освіти не лише у системі формальної освіти, але й в умовах неформальної та інформальної її різновидів. Метою статті є вивчення та аналіз організації безперервного професійного розвитку педагогічних працівників, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. У статті проаналізовано поняття безперервного професійного розвитку та безперервної освіти, сутність та особливості реалізації формальної, неформальної та інформальної освіти, їх переваги та недоліки у контексті підготовки педагогів закладів спеціальної та інклюзивної освіти до роботи з учнями з особливими освітніми потребами. З’ясовано, що формальна освіта, яка реалізується через освітні програми у закладах вищої освіти, дає можливість отримати структуровані знання та отримати диплом державного зразка, проте не завжди відображає реальні виклики професії та не достатньо зорієнтована на здобуття практичних навичок. Неформальна та інформальна освіта є більш гнучкими та орієнтованими на здобуття актуальних знань, однак їх обмеженість у часі може становити виклик для опанування ґрунтовними знаннями. Результати дослідження вказують на необхідність не лише створення у закладах освіти умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами, але й забезпечення можливостей для професійного розвитку педагогів через поєднання усіх видів освіти.

The relevance of the research is driven by the rapid development of inclusive education in Ukraine, the deinstitutionalization of boarding facilities, and the increasing role of special educational institutions in providing conditions for the education of children with special educational needs. The necessity to provide quality educational, psychological-pedagogical, and correctional-developmental services to this category of children emphasizes the need for continuous professional development of educators in special and inclusive education, not only within the formal education system but also in the realms of informal and non-formal education. The article aims to explore and analyze the organization of continuous professional development of pedagogical staff working with children with special educational needs. It delves into the concepts of continuous professional development and lifelong learning, the essence, and peculiarities of implementing formal, non-formal, and informal education, highlighting their advantages and disadvantages in the context of preparing educators in special and inclusive institutions to work with students with special educational needs. It is established that formal education, implemented through educational programs in higher education institutions, provides structured knowledge and the attainment of a state-issued diploma, yet it may not always reflect the real challenges of the profession and lacks orientation towards acquiring practical skills. On the other hand, non-formal and informal education are more flexible and geared towards obtaining relevant knowledge, but their time limitations can pose challenges for in-depth knowledge acquisition. The research results indicate the necessity not only to create conditions for the education of children with special educational needs but also to ensure opportunities for the professional development of educators through the integration of all forms of education.