VERBALIZATION OF MANIPULATIVE STRATEGIES IN SOCIAL NETWORKS FACEBOOK AND TWITTER

Abstract

The article deals with the specificity of verbalizing manipulative strategies and tactics, used in the networks Facebook and Twitter. The relevance of the present paper is determined both by the modern research paradigm of linguistics, in the center of which mass communication as a linguistic and psychological phenomenon appears, and by the insufficient degree of investigation of the peculiarities of realizing the manipulative potential in the discourse of social networks. The purpose of our study is to identify, systematize and analyze the leading strategies and tactics of language manipulation and the means of their implementation in the social networks Twitter and Facebook, which over the past decades have been leading communication platforms in the world. The object of the study is the process of functioning of strategies and tactics of linguistic influence used in the discourses of the studied networks, and the subject constitutes the linguistic means of implementing these strategies and tactics. For the investigation, 365 text fragments of various content (such as entries in user chronicles, comments, replies, reposts, retweets, information on hashtags and keywords, and posts from communities) were taken from the texts of Twitter and Facebook social networks by means of a continuous sample. The results of the conducted linguistic research prove that in the social networks Twitter and Facebook, the authors of messages use different types of manipulative strategies in their posts, among which the following can be singled out as the dominant ones: strategies of persuasion, positivity, distortion of data, encouragement, self-presentation, identification and discrediting. In order to implement these strategies, addressees use numerous tactics, namely: the tactics of increasing the interlocutor’s importance, praise, exemplification, self-promotion, solidarity with the interlocutor, veiling, changing the subject, glittering generalities, stereotyping, appeal to authority, positive reinforcement, hyperbolization, appeal to emotions, plain folks, criticism, blaming, insulting comments, threatening, “friend or foe” opposition, appeals and promises.

У статті розглянуто особливості вербалізації маніпулятивних стратегій і тактик, які використовуються у мережах Facebook і Twitter. Актуальність започаткованої наукової розвідки визначається, перш за все, сучасною дослідницькою парадигмою лінгвістики, яка акцентує особливу увагу на витлумаченні масової комунікації як лінгвістичного, так і як психологічного явища. Основним викликом у цьому контексті є недостатнє вивчення специфічних особливостей виявлення маніпулятивного потенціалу в дискурсі соціальних мереж. Мета статті полягає у виявленні, систематизуванні та аналізі провідних стратегій і тактик мовного маніпулювання та засобів їх реалізації у соціальних мережах Twitter і Facebook, які впродовж останніх десятиліть займають провідні позиції серед комунікативних платформ у світі. Об’єктом дослідження є процес функціонування стратегій і тактик мовного впливу, які використовуються у дискурсах досліджуваних мереж, а предметом – лінгвістичні засоби реалізації цих стратегій і тактик. Матеріалом дослідження слугувало 365 текстових фрагментів різного змісту, таких як записи в хроніках користувачів, коментарі, відповіді, репости, ретвіти, інформація за хештегами та ключовими словами, публікації зі спільнот, вилучених з текстів мереж Twitter і Facebook засобами суцільної вибірки. Як показали результати проведеного лінгвістичного аналізу, у соціальних мережах Twitter і Facebook автори повідомлень використовують у своїх дописах маніпулятивні стратегії різного типу, серед яких, як домінанті, виокремлюємо стратегії переконання, позитиву, викривлення/спотворення інформації, агітації, самопрезентації, ідентифікації та дискредитації. Для реалізації цих стратегій мовної сугестії адресанти послуговуються численними тактиками, а саме: підвищення значущості співрозмовника, вихваляння, екземпліфікація, самопросування, солідаризація із співрозмовником, вуалізація, переакцентування, «сяючі узагальнення», навішування ярликів, посилання на авторитет, опис позитивної перспективи, гіперболізація, апеляція до почуттів, гра в простонародність, критика, звинувачення, образа, погроза, створення опозиції «свій-чужий», заклик та обіцянка.