Усний наратив: міждисциплінарність характеру досліджень та проблема дефініції

Abstract

У статті розглянуто основні вектори дослідження наративу. Зазначено, що завдяки своїй універсальності усна оповідь стала об’єктом дослідження низки соціально-гуманітарних дисциплін, як то історія, психологія, лінгвістика, фольклористика та ін. Кожна із цих дисциплін виробила чи формує свою методологічну базу дослідження сюжетних текстів, які оприявнюють не лише індивідуальний досвід людини, а й, що є важливим, відтворюють колективний досвід, у якому синтезувалися загальнокультурна та комунікативна інтенції оповідача. Метою статті є аналіз досліджень у сфері сучасних гуманітарних наук, для яких плідним матеріалом щодо вирішення широкого спектру проблемних питань став наратив, а також з’ясування сутності його дефініції. Окреслено універсальність самої розповіді, або ж наративу, та простежено, як це підтверджується студіями відомих вітчизняних та зарубіжних учених, які провадять свої дослідження не тільки у сфері філології, а й є актуальним серед представників інших дисциплін. Зазначено, що міждисциплінарність наратології та об’єкта її дослідження – наративу – підтверджується філософською наукою, за якою наративи розглядаються як механізми організації людського досвіду, вони є локальними в силу історичних шляхів їх сприймання та володіють соціальною інструментальністю і прагматичним потенціалом. Удалося з’ясувати, що в психоаналітичній терапії усні оповіді дають змогу вивчати комунікативно важливі індивідуальні випадки з життя людини для конструювання певних типових моделей психічних структур. Як свідчать результати, важливим у дослідженні наративів стає лінгвістичний потенціал, адже з мовознавчої перспективи вони розглядаються як спосіб репрезентації минулого досвіду та є еквівалентами поодиноких мовних актів. У такий же спосіб знаходить свій вияв усна історія та фольклористика, проте слід наголосити, що об’єкт їхніх пошуків – історії про пережите – інтерпретуються з різних ракурсів: для істориків важливим є з’ясувати за допомогою джерел інформацію про певні події минулого, а фольклористи, працюючи у сфері антропології культури, простежують прояви світогляду та певні пити культур.

The article is dedicated to the investigation of the principal vectors of narrative. Being universal fenomenon, the oral narrative has become the object of research in a number of social and humanitarian disciplines such as history, psychology, linguistics, folkloristics, etc. Moreover each of these disciplines has already developed or it is forming its own methodological base for the narrative text studying which reveals not only the individual experience of a person, but, what is more, it reproduces the collective experience in which the general cultural and communicative intentions of the narrator were synthesized. The aim of this article is to anylise the peculiarities of the narrative as the important thing for solving a wide range of problematic issues and to establish the essence of its definition. The universality of the story itself or the narrative is defined in this work. The author outlines and confirms his summarising based on the studies of famous Ukrainian and foreign scholars who conduct their investigations eithor in the field of philology or the reseaches of other scientific disciplines. The interdisciplinary nature of narratology and the object of its research – narrative – is confirmed by philosophical science according to which narratives are considered as human experience organizing mechanisms. They are local due to the historical ways of their reception as they are characterized by social instrumentality and pragmatic potential. The research shows that as a means of psychoanalytic therapy, oral narratives can be treated as a part for studying communicatively important individual cases of a person’s life with further constructing typical mental structure models. The linguistic potential is highlighted as the important thing in the narrative studies. The results show that from a linguistic perspective the linguistic abilities are considered as a way of representing past experience and are equivalents to individual speech acts. In the same way, oral history and folklore studies find their expression, but it should be emphasized that the object of their research – stories about experiences – are interpreted from different perspectives: for historians it is important to find out information about certain events of the past with the help of sources, and folklorists , working in the field of cultural anthropology, trace the manifestations of worldview and certain types of cultures. Furthermore, oral story and folklore study are represented in the same way of their expression. It should be emphasized that the object of their researches – stories about life experiences – are interpreted from different perspectives. Historians focus on finding out the information about certain events of the past based on the factual knowledge. Folklorists, working in the field of cultural anthropology, draw their attention to the manifestations of worldview and certain types of cultures.