Інтертекстуальне прочитання поезії Степана Сапеляка

Abstract

Інтертекстуальний дискурс художньої творчості Степана Сапеляка структуро- ваний на перетині різнорідних за своєю природою та сутністю прецедентних тек- стів: біблійних, фольклорних, літературних, історичних, мемуарних. Ці тексти по-різному виявляють себе і в окремому його вірші, і в доробку загалом. Рецеп- ція та трансформація «чужого» тексту як атрибутивна ознака творчого самовира- ження поета передбачає інтерпретацію в методологічній парадигмі інтертексту- альності. Означена оптика аналізу його лірики поки перебуває на початковому етапі, що й зумовлює її актуальність. Метою статті передбачено обґрунтування ідейно-естетичної та стилістичної доцільності використання поетом інтертексту- альних компонентів на різних структурних рівнях авторського тексту. З ураху- ванням теоретичних напрацювань в означеній царині українських і зарубіжних літературознавців з’ясовуємо найпримітніші способи комунікації поета з іншими текстами, виявляємо в його ліричному наративі ключові моделі інтертекстуаль- ності, досліджуємо їхню контекстуальну семантику. У результаті здійсненого аналізу репрезентативної вибірки віршів підтверджено вихідне припущення щодо інтертекстуальності як іманентної ознаки ідіостилю С. Сапеляка. З-поміж інтертекстуальних маркерів його поезії як найбільш функціональні виокремлено такі форми паратексту: епіграф, заголовок, присвяту. У їх доборі поет послуго- вується літературними (Г. Сковорода, Т. Шевченко, Є. Плужник, Є. Маланюк, О. Довженко, І. Світличний, В. Стус) та мемуарними (щоденники, листи) джере- лами. Він наділяє їх додатковими можливостями проникнення у сферу авторської суб’єктивності, збагачує уявлення про синергію художнього світу. Доведено, що інтертекстуальні «включення» розмикають характерну для тюремного жанру герметичність, виводять реципієнта й інтерпретатора на явні/приховані смисли тексту, конденсують грані світоглядно-естетичної концепції поета, долучають фактологічні штрихи до його біографії та психологічного портрета. Взаємодія з іншими текстами в поезії С. Сапеляка багатовимірна та свідомо акцентована. Вона сприяє декодуванню творчого задуму автора та глибшому прочитанню його доробку, отже, відкриває перед сучасними дослідниками широкі інтерпретаційні можливості.

The intertextual discourse of Stepan Sapelyak’s artistic work is structured at the intersection of various precedent texts in their nature and essence: biblical, folklore, literary, historical, and memoir texts. These texts manifest themselves in different ways, both in individual poems and in his overall body of work. Thus, the reception and transformation of an “external” text as an attributive feature of the poet’s creative self-expression implies its interpretation within the methodological paradigm of intertextuality. The specified optics of the analysis of his lyrics is still in its early stages, which determines its actuality. The aim of this article is to substantiate the ideological-aesthetic and stylistic appropriateness of the poet’s use of intertextual components at various structural levels of the author’s text. Considering theoretical developments in specified field by Ukrainian and foreign literary scholars, we find out the most notable ways of the poet’s communication with other texts, we identify key models of intertextuality in his lyrical narrative, and we explore their contextual semantics. As a result of the analysis of a representative poem selection, the initial hypothesis regarding intertextuality as an immanent feature of Sapelyak’s idiostyle has been confirmed. Among the intertextual markers in his poetry, the most functional forms of paratext have been distinguished: epigraph, title, and dedication. In selecting these elements, the poet draws upon literary sources (H. Skovoroda, T. Shevchenko, Ye. Pluzhnyk, Ye. Malaniuk, O. Dovzhenko, I. Svitlychnyi, V. Stus) as well as memoir sources (diaries, letters). He imbues them with additional potential for penetrating the sphere of the author’s subjectivity, enriching the perception of artistic world synergy. It has been proven that intertextual “inclusions” break the hermetic nature characteristic of the prison genre, leading the recipient and interpreter to explicit/implicit meanings of the text, condensing the boundaries of the poet’s worldview and aesthetic concepts while incorporating factual details of his biography and psychological portrait. The interaction with other texts in Sapelyak’s poetry is multidimensional and consciously emphasized. This interaction facilitates the decoding of the author’s creative intent and enables a deeper reading of his work, thus offering contemporary scholars broader interpretative possibilities.