Сучасні уявлення про резил’єнтність громади: уроки для підготовки соціальних працівників

Abstract

У статті розглядається інтеграція чинників стійкості громади в систему підготовки соціальних працівників через системний підхід, що охоплює адаптивні відносини, навчання та розвиток у соціально-екологічних системах. Досліджується необхідність оновлення освітніх програм, зокрема через міждисциплінарність, розвиток практичних навичок і формування компетентностей для ефективного реагування на кризові ситуації. Стаття – на основі аналізу літератури – визначає стійкість громади через чотири ключові елементи: ресурси громади, здатність адаптуватися, поглинати наслідки кризи та відновлення. Розглядаються впливи соціального капіталу, лідерства, інституційної взаємодії та економічної диверсифікації. Окремо аналізуються визначені науковцями фактори, що сприяють стійкості громади, такі як самоорганізація, адаптивні механізми, розвиток інфраструктури та управління ризиками. Особливу увагу приділено розробці та обґрунтуванню переліку ключових компетентностей соціальних працівників, необхідних для забезпечення стійкості громади. Наголошується на необхідності включення в освітні програми підготовки соціальних працівників компонентів, що сприяють розвитку умінь та навичок оцінювання локальних ресурсів, здійснення кризового менеджменту та формування соціальної згуртованості місцевої територіальної громади. Стаття підкреслює роль соціальних працівників у підвищенні безпеки та добробуту громади через розвиток економічної спроможності, управління ресурсами та підтримку місцевого населення. Висновки акцентують на необхідності адаптації освітніх програм до сучасних викликів, зокрема через інтеграцію модулів з кризового реагування, громадського лідерства та стратегічного планування.

This article examines the integration of community resilience factors into the training system for social workers through a systemic approach encompassing adaptive relationships, learning, and development within socio-ecological systems. It explores the necessity of updating educational programs, mainly through interdisciplinarity, the development of practical skills, and the formation of competencies for effective crisis response. Based on literature analysis, the article defines community resilience through four key elements: community resources, the ability to adapt, absorb crisis impacts, and recover. It discusses the influences of social capital, leadership, institutional interaction, and economic diversification. Specifically, it analyzes factors identified by scholars that contribute to community resilience, such as self-organization, adaptive mechanisms, infrastructure development, and risk management. Special attention is given to the development and substantiation of a list of key competencies for social workers necessary to ensure community resilience. The importance of including components in social work educational programs that promote the development of skills and abilities to assess local resources, implement crisis management, and foster social cohesion within the local territorial community is emphasised. The article underscores the role of social workers in enhancing community safety and well-being through the development of economic capacity, resource management, and support for the local population. The conclusions highlight the need to adapt educational programs to contemporary challenges, particularly through the integration of modules on crisis response, community leadership, and strategic planning.