Умови впровадження медіації як відновної практики в закладах загальної середньої освіти

Abstract

В умовах війни емоційний стан учнів закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) погіршується: загострюються конфлікти, поширюються різні прояви деструктивної поведінки. Ефективним засобом запобігання та подолання конфліктів в учнівському середовищі є відновні практики (комплекс методів, які спрямовані на відновлення стану особистості та взаємовідносин, порушених внаслідок конфлікту або небезпечного вчинку, шляхом безпосереднього залучення до взаємодії їх учасників, соціального оточення і громади). Шкільна медіація – одна із найпоширеніших відновних практик. Метою статті є обґрунтування умов, необхідних ЗЗСО для успішного впровадження медіації як засобу профілактики та подолання конфлікту між учасниками освітнього процесу. Завдання: аналіз змісту і форм впровадження медіації в умовах ЗЗСО, визначення умов, які створюють можливості для успішного її застосування для запобігання та подолання конфліктів між учасниками освітнього процесу, розкриття шляхів застосування обґрунтованих умов задля оцінки можливостей закладу щодо впровадження медіації, вибору програм медіації та підготовки закладів до їх успішного застосування. Визначено, що особливість шкільної медіації – виконання нею соціально-педагогічних функцій та широке залучення до її проведення медіаторів із числа здобувачів освіти за принципом «рівний-рівному». Умовами успішного впровадження програм шкільної медіації в ЗЗСО є: організаційні, нормативні, методичні, соціально-психологічні. Це готовність інфраструктури закладу до функціонування шкільної медіації та шкільної служби порозуміння, облаштування необхідних приміщень; управлінська готовність закладу до впровадження програми, прийняття відповідних нормативних документів; наявність фахівців-медіаторів, координаторів та супервізорів; зацікавленість суб’єктів освітнього процесу у навчанні новим способам розв’язання конфліктів, умотивованість частини учнів щодо виконання ролі медіаторів «рівний-рівному», відсутність в учасників освітнього процесу певних негативних установок, які впливатимуть на процес впровадження програми. Наявність кожної з таких умов може бути критерієм готовності закладу до впровадження програм медіації.

Under wartime conditions, students in secondary education institutions experience increased emotional distress, leading to escalated conflicts and the spread of destructive behaviors. Restorative practices—methods aimed at restoring relationships and individuals affected by conflicts or harmful actions through active involvement of all parties, the social environment, and the community—are an effective tool for conflict prevention and resolution in student communities. One of the most widely used restorative practices is school mediation. This article aims to substantiate the necessary conditions for the successful implementation of mediation in secondary education institutions as a means of preventing and resolving conflicts among participants in the educational process. The study's objectives include analyzing the content and forms of mediation in schools, identifying key factors that enable its effective application, assessing institutions' readiness for mediation programs, selecting appropriate mediation models, and preparing schools for their successful adoption. A distinctive feature of school mediation is its socio-pedagogical function, which involves extensive engagement of students as peer mediators under the “peer-to-peer” principle. The successful implementation of mediation programs in secondary education institutions depends on several conditions: organizational, regulatory, methodological, and socio-psychological. These include the institution’s infrastructure readiness, designated spaces for mediation activities, managerial support and relevant regulatory frameworks, availability of trained mediators, coordinators, and supervisors, as well as the motivation of students to take on the role of peer mediators. Additionally, the absence of resistance or skepticism towards mediation among students and staff is crucial for the program's success. Each of these factors serves as a criterion for assessing an institution's preparedness for mediation implementation.