Місце та роль відомчого призріння у соціальній роботі в Україні

Abstract

Актуальність публікації полягає в тому, що комплексний аналіз сучасного стану державного сектора вітчизняної соціальної роботи не можливий без дослідження попередніх етапів його розвитку. Теоретичний її вимір визначений можливістю виявлення причинно-наслідкових зв’язків між минулим та сучасним соціальної роботи України, а практичний – доречністю інставрації історичного досвіду. Мета статті полягає у дослідженні сутності та складових відомчого призріння, а також визначення місця і ролі його в соціальній роботі України. Методологічною основою статті став комплексний підхід, принципи об’єктивності, неупередженості, багатофакторності, історизму, а також методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, наративного, ретроспективного, логічного та класифікації. В публікації доведено, що формування системи відомчого призріння відбулося протягом 1797 – 1917 рр., як складової державного сектору соціальної роботи. Особливу увагу в ній звернено на діяльність Маріїнського відомства, Людинолюбного, Піклувального про тюрми товариств, а також Тетянинського комітету. Останні охарактеризовані авторами, як елементи патримоніальної моделі соціальної роботи та як приклади обов’язкової благодійності та соціально орієнтованої відповідальності правлячого класу перед нужденними верствами населення. Підкреслено, що заклади відомчого призріння мали в системі тогочасної соціальної роботи України специфічний публічний статус. Саме він, на думку авторів, обумовив особливу патронажно-клієнтельну увагу до досліджуваних закладів з боку місцевого ліберального дворянства та чиновництва. Доведено, що відомче призріння охопило своєю діяльністю ті категорії нужденних, які залишилися без допомоги від приказних, синодальних та земських установ. Автори також зазначили, що окремі релікти відомчого призріння довели свою життєздатність та функціонують і в наш час.

The relevance of the publication lies in the fact that a comprehensive analysis of the current state of the state sector of domestic social work is not possible without studying the previous stages of its development. Its theoretical dimension is determined by the possibility of identifying cause-and-effect relationships between the past and present of social work in Ukraine, and its practical dimension is determined by the relevance of the installation of historical experience. The purpose of the article is to study the essence and components of departmental guardianship, as well as to determine its place and role in social work in Ukraine. The methodological basis of the article was a comprehensive approach, the principles of objectivity, impartiality, multifactoriality, historicism, as well as methods of analysis, synthesis, induction, deduction, narrative, retrospective, logical and classification. The publication proves that the formation of the system of departmental perception took place during 1797 - 1917, as a component of the state sector of social work. Particular attention is paid to the activities of the Mariinsky Department, the Humane and Caring for Prison Societies, and the Tatyana Department. The latter are characterized by the authors as elements of the patrimonial model of social work and as examples of mandatory charity and socially oriented responsibility of the ruling class to the needy segments of the population. It is proven that the departmental guardianship covered with its activities those categories of the needy who were left without help from the prefectural, synodal and zemstvo institutions. The authors also noted that some relics of the departmental guardianship have proven their viability and are still functioning in our time.