ACTIVITIES OF ANATOL VAHNYANIN IN THE VIENNA PARLIAMENT AT THE END OF THE 19TH CENTURY

Abstract

The article examines the parliamentary activities of Anatoly Vakhnianin, a prominent Ukrainian public figure, composer, writer, and deputy in the Vienna Parliament. It focuses on his pivotal role in advocating for the rights of Ukrainians within the diverse Austro-Hungarian monarchy, particularly against the backdrop of the socio-economic, cultural, and political challenges of the late 19th century. Key elements of Vakhnianin's legislative and political work are analyzed, including his speeches, legislative proposals, and rhetorical strategies. Vakhnianin emerged as a staunch defender of the Ukrainian population in Halychyna, particularly peasants, who constituted the most socially vulnerable group. His fervent critiques of usury, which he denounced as "the scourge" of the Galician countryside, exemplify his dedication to social justice. Additionally, the article emphasizes his efforts to address the economic disparities faced by the Greek Catholic clergy, who often endured discriminatory treatment compared to clergy in other crown lands. Vakhnianin's commitment to national equality is a central theme. He underscored that the linguistic, cultural, and religious rights of all peoples in the empire were fundamental to its stability and prosperity. His advocacy for legislative resolutions on language rights, equitable access to education, and fair representation of Ukrainians in administrative roles aimed to establish a framework for peaceful coexistence within the multiethnic Austria-Hungary. The article situates Vakhnianin's efforts within the political context of the late 19th century, a period when the Vienna Parliament was dominated by factions prioritizing the interests of dominant national groups, such as Germans and Poles, often at the expense of minorities. Despite these adversities, Vakhnianin's parliamentary actions marked a significant advancement in the Ukrainians’ quest for political representation and inclusion in the imperial system. The study highlights the enduring influence of Vakhnianin’s work on the broader Ukrainian national movement. His example of sustained and principled parliamentary activity served as a model for subsequent generations of Ukrainian politicians, who sought to utilize legitimate institutional mechanisms to advocate for their national interests. Vakhnianin's contributions are framed as part of the larger process of cultivating a political culture among Ukrainians and advancing their national rights during a transformative era. The article concludes that Vakhnianin's endeavors in the Vienna Parliament exemplified a commitment to achieving not only socio-economic equity but also cultural autonomy for Ukrainians. This work represents a crucial phase in the evolution of Ukrainian national consciousness and identity, providing a foundation for the ongoing struggle for self-determination and political agency.

У статті проаналізовано діяльність Анатоля Вахнянина — українського громадсько-політичного діяча, композитора, письменника та депутата Віденського парламенту. Основна увага приділяється його ролі у відстоюванні прав українців у багатонаціональній Австро-Угорській монархії, зокрема в контексті соціально-економічних, культурних і політичних викликів кінця ХІХ ст. Досліджуються ключові аспекти парламентської роботи Вахнянина, включаючи його промови, законодавчі ініціативи та політичну риторику. Вахнянин виступав як активний захисник інтересів українського населення Галичини, зокрема селян, які становили найбільш вразливу соціальну групу. Його промови проти лихварства, яке він називав "язвою" галицького села, стали прикладом боротьби за соціальну справедливість. Особливу увагу приділено аналізу ініціатив, спрямованих на покращення матеріаль- ного становища греко-католицького духовенства, яке часто зазнавало дискримінації у порівнянні з духовенством інших коронних країв. Стаття також висвітлює роль Вахнянина у просуванні ідеї національ- ної рівноправності. Він наголошував, що повага до мовних, культурних і релігійних прав усіх народів імперії є запорукою стабільності та розвитку держави. Його заклики до законодавчого врегулювання мовного питання, рівного доступу до освіти й адміністративних посад для українців були спрямовані на створення умов для гармонійного співіснування в межах багатонаціональної Австро-Угорщини. Дослідження окреслює політичний контекст кінця ХІХ століття, коли у Віденському парламенті домінували угруповання, що захищали інтереси великих національних груп (німців, поляків), нехтуючи правами меншин. У цих умовах діяльність Вахнянина стала важливим кроком у боротьбі за політичну суб’єктність українців та їх інтеграцію у політичну систему імперії. Стаття підкреслює довготривалий вплив діяльності Вахнянина на розвиток українського національного руху. Його приклад послідовної парламентської роботи надихнув наступні покоління політиків, які вико- ристовували легітимні інституційні механізми для захисту національних інтересів. Таким чином, праця Вахнянина стала частиною ширшого процесу формування політичної культури українців і їхньої боротьби за національні права наприкінці ХІХ ст. У дослідженні зроблено висновок, що діяльність Вахнянина у Віденському парламенті відображала прагнення досягти не лише соціальної та економічної рівності, але й забезпечити культурну автономію українського народу, що стало важливим етапом у розвитку національної свідомості та ідентичності.