Архикатедральний собор УГКЦ, як культурно-духовний осередок Тернополя

Abstract

Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) відіграє значну роль у формуванні духовно-культурного простору України, особливо в умовах війни та суспільних криз. У цьому контексті Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі виступає не лише як релігійний центр, а й як культурно-духовний осередок, що впливає на формування світогляду мешканців міста та збереження національної ідентичності. Вивчення історичної ролі собору, його архітектурних особливостей та функціонування в умовах сучасних викликів є необхідним для розуміння механізмів впливу духовних центрів на суспільство. Дослідження важливе також у контексті відновлення історичної пам’яті та збереження національної спадщини. Багато церковних пам’яток, зокрема Архикатедральний собор УГКЦ у Тернополі, зазнали руйнувань у період радянського панування та були відроджені лише після здобуття Україною незалежності. Водночас у сучасних умовах війни собор виконує ще одну важливу функцію — місце духовного прихистку для всіх, хто шукає підтримки, миру та єдності в складні часи. Метою роботи є аналіз історичної, архітектурної та культурно-духовної ролі Архикатедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці як осередку духовності та культурної ідентичності мешканців Тернополя. Об’єктом дослідження є Архикатедральний собор УГКЦ у Тернополі як релігійний та культурний центр міста. Предметом дослідження є історичні аспекти становлення та розвитку собору, його архітектурні особливості, культурно-духовний вплив на тернополян, а також його роль у сучасному соціокультурному контексті. Автор ставить перед собою завдання дослідити основні етапи історичного розвитку храму, його архітектурні особливості, роль у житті міста та значення в умовах сучасних викликів, зокрема війни.