Assessing non-linguistic faculty students’ intercultural competence in the context of foreign language learning

Abstract

This article explores the theoretical foundations and practical approaches to assessing intercultural competence among students from non-linguistic faculties in the context of foreign language learning. In an era shaped by globalization, digitalization, and academic mobility, intercultural competence has become a critical component of professional development and inclusive education. The study proposes a staged diagnostic model, comprising diagnostic, formative, and summative phases, that integrates cognitive, affective, behavioural, and reflective dimensions of competence. Based on established frameworks, intercultural competence is conceptualized as a dynamic combination of cultural knowledge, empathy, adaptability, and critical cultural awareness. To validate the model, a mixed-methods study was conducted with 68 undergraduate students from three faculties of the Ternopil National Pedagogical University. The findings revealed significant variation in intercultural competence levels, with Geography students demonstrating the highest competence due to greater exposure to intercultural contexts. Arts students showed strong affective engagement, while Engineering students exhibited lower behavioural adaptability. The study also introduced an assessment matrix aligning specific tools, such as surveys, self-assessment scales, portfolios, observations, and case studies, with the four competence dimensions. The results underscore the importance of integrating intercultural content into language instruction, especially for students whose academic focus lies outside linguistic disciplines. The proposed model and tools offer educators a practical framework for designing inclusive, reflective, and competence-oriented language education that prepares students for effective communication and collaboration in multicultural environments.

У цій статті досліджуються теоретичні основи та практичні підходи до оцінювання міжкультурної компетентності (МКК) студентів нелінгвістичних факультетів у контексті вивчення іноземних мов. В епоху, що формується глобалізацією, цифровізацією та академічною мобільністю, МКК стала критичним компонентом професійного розвитку та інклюзивної освіти. У дослідженні пропонується поетапна діагностична модель, що включає діагностичну, формувальну та підсумкову фази, яка інтегрує когнітивні, афективні, поведінкові та рефлексивні виміри компетентності. На основі встановлених рамок МКК концептуалізується як динамічне поєднання культурних знань, емпатії, адаптивності та критичної культурної обізнаності. З метою перевірки валідності моделі було проведено дослідження з використанням змішаних методів за участю 68 студентів бакалаврату з трьох факультетів Тернопільського національного педагогічного університету. Результати виявили значну варіацію в рівнях МКК, причому студенти-географи продемонстрували найвищу компетентність завдяки більшому впливу міжкультурного контексту. Студенти-гуманітарії продемонстрували сильну афективну залученість, тоді як студенти-інженери продемонстрували нижчу поведінкову адаптивність. У дослідженні також було запроваджено матрицю оцінювання, яка узгоджує конкретні інструменти, такі як опитування, шкали самооцінки, портфоліо, спостереження та тематичні дослідження, з чотирма вимірами компетентності. Отримані результати підкреслюють важливість інтеграції міжкультурного контенту у викладання мови, особливо для студентів, чий академічний фокус лежить поза межами лінгвістичних дисциплін. Запропонована модель та інструменти пропонують викладачам практичну основу для розробки інклюзивної, рефлексивної та орієнтованої на компетенції мовної освіти, яка готує студентів до ефективного спілкування та співпраці в мультикультурному середовищі.