Референційний статус буттєвого речення: перекладознавчий аспект

Abstract

У пропонованому досліджені стверджується думка, що референційний статус речення визначає його граматичне оформлення та лексичне наповнення, оскільки, вибираючи тип референції свого повідомлення, мовець одночасно вибирає граматичні та лексичні засоби, які можуть якнайповніше передати його інтенції. Для відтворення референційного статусу джерельного повідомлення у перекладі тлумач використовує різні граматичні трансформації та семантичні видозміни. Мета статті полягає у дослідженні та аналізі граматичних трансформацій, що зумовлені передачею референційного статусу вихідного повідомлення. Матеріалом дослідження слугували англійські буттєві речення, вилучені методом наскрізної вибірки з англомовних художніх прозових творів, та їх переклади українською мовою. У розвідці зазначено, що пропозицію буттєвого англійського та українського речень складають три структурно та семантично необхідні компоненти: логічний суб’єкт (який позначає буттєвий об’єкт/об’єкти або клас об’єктів, що існує чи не існує), логічний предикат (який вказує на власне факт існування певного об’єкта/об’єктів) та темпоральний чи локативний актант (локалізатори). У статті досліджено, що граматичні трансформації, а саме зміна числової оформи однини вихідного іменника на позначення буттєвого об’єкту на множину відбувається у випадку набуття цим іменником неозначеного рефенційного статусу у повідомленнях генералізованої референції. У таких висловлюваннях мовець прагне повідомити про відсутність/існування в об’єктивній або уявній реальності певного класу предметів, незалежно від кількості референтів. Оскільки в українській мові форма множини іменника є також засобом вираження значення узагальнення, невизначеної кількості, саме тому у цільовому тексті перевага надається формі множини іменника на позначення буттєвого предмета. Автор звертає увагу, що англійські екзистенційні речення, що набувають генералізованого референційного статусу, можуть відтворюватися у цільовому тексті за допомогою неозначено-особових чи безособових речень, оскільки неозначено-особові та безособові речення, акцентуючи увагу на лише на дії чи її результаті без називання особи виконавця, здатні відтворювати загальні судження у цільовому тексті.

The proposed paper claims that the referential status of a sentence determines its grammatical structure and lexemes to be used in a sentence, since choosing the type of reference of the message, the speaker simultaneously chooses grammatical and lexical means that can convey his intentions the best. Translators use various grammatical transformations and semantic modifications to reproduce the referential status of a source sentence in translation. The aim of the article is to study and analyse grammatical transformations caused by rendering the referential status of a source sentence. The article analyses English existential sentences and their translations into Ukrainian. The research is based on the data collected from original and translated texts of English literary works. The research points out that the proposition of existential English and Ukrainian sentences consist of three structurally and semantically necessary components: a logical subject (which denotes an existential object/objects or a class of objects that exists or does not exist), a logical predicate (which indicates the fact of the existence of a certain object or objects) and a temporal or locative actant (locatives). The article proves that grammatical transformation, viz., the change of the singular form of the sourse noun that denotes an existential object into the plural is observed when this noun acquires the indefinite referential status in a statement of generalised reference. In such statements, the speaker aims to inform about the absence or existence of a certain class of objects in the actual or imaginary reality, regardless of the number of referents. Since the plural form of a noun in the Ukrainian language is also used as a means of expressing the meaning of generalisation, the plural form of a noun that denotes an existential object is preferred in the target text. The author pays attention to the fact that English existential sentences that acquire generalised referential status can be rendered into Ukrainian by means of indefinite or impersonal sentences, since indefinite and impersonal sentences focusing on the action or its result without naming the performer are able to reproduce general judgements in the target text.