Вірші-портрети у творчості Володимира Самійленка: генологічний і типологічний аспекти

Abstract

У статті досліджено генезу та ключові ідейно-художні особливості віршів-портретів у творчості В. Самійленка (1864–1925). Проаналізовано поетику різновидів цього жанру (вірша-портрета, риторичного портрета) в громадянській та філософській ліриці письменника в контексті української літератури другої половини XIX ст. (творчість І. Манжури, Я. Щоголева, М. Старицького, П. Грабовського, Б. Грінченка та ін.) з акцентом на новаторському характері їхньої інтерпретації. Вірші-портрети В. Самійленка («Грішниця», «Прожиті сили» та ін.) демонструють зменшення описовості й художньої деталізації й поглиблення психологічної складової та філософських узагальнень. Завдяки такому творчому методу письменник зумів повніше зобразити психотипи людей з народу, висвітлити соціально-економічне тло, що мало значний вплив на їхнє формування. Встановлено, що вірші-портрети та риторичні портрети в ліричних творах автора відображають ідейно-естетичну еволюцію української поезії та свідчать про помітний внесок письменника у її перебіг. У контексті гумористичної й сатиричної поезії В. Самійленка розглянуто сатиричні портрети урядовців («Пісня про віщого Василя», «Собаки», «Сон» («В північній столиці…») та ін.), російських шовіністів («Російська серенада», «Істинно руські заслуги»), агентури та учасників москвофільського руху («Разґавори», «Твердий русин», «Мандрували, мандрували» та ін.), псевдопатріотів («Патріота Іван», «На печі») та інших представників українського суспільства, яке під владою російської імперії зазнавало негативних змін. Показано, що письменник, розвинувши напрацювання свого попередника в українській літературі С. Руданського, доповнив інструментарій гумористично-сатиричної поезії в аспекті створення влучних і відтворюваних сатиричних типів, зумівши вивести своїх персонажів за рамки конкретних постатей та своєї епохи, що зумовлює їхню позачасову актуальність.

The article examines the genesis and key ideological and artistic features of portrait poems in the works of Volodymyr Samiilenko (1864–1925). It analyses the poetics of various types of this genre (portrait poems, rhetorical portraits) in the writer’s civic and philosophical lyrics in the context of Ukrainian literature of the second half of the 19th century (the works of Ivan Manzhura, Yakiv Shchogoliv, Mykhailo Starytskyi, Pavlo Hrabovsky, Borys Hrinchenko, etc.) with an emphasis on the innovative nature of their interpretation. Volodymyr Samiilenko’s portrait poems (The Sinner, Lived Forces, etc.) demonstrate a reduction in descriptiveness and artistic detail and a deepening of the psychological component and philosophical generalisations. Through this creative method, the writer was able to more fully depict the psychotypes of ordinary people and highlight the socio-economic background that significantly influenced their formation. The author establishes that the portrait poems and rhetorical portraits in Volodymyr Samiilenko’s lyrical works reflect the ideological and aesthetic evolution of Ukrainian poetry and testify to the writer’s significant contribution to its development, satirical portraits of government officials (Song about the Prophetic Vasyl, The Dogs, The Dream (In the Northern Capital...), etc.), Russian chauvinists (Russian Serenade, Truly Russian Merits), agents and participants in the Moscophilia movement (Talks, The Hard-Core Rusyn, They Wandered and Wandered, etc.), pseudo-patriots (Ivat The Patriot, On the Stove), and other representatives of Ukrainian society, which underwent negative changes under the rule of the Russian Empire, were estimated in the context of Volodymyr Samiilenko’s humorous and satirical poetry. The author shows that the writer, developing the achievements of his predecessor in Ukrainian literature, Stepan Rudanskyi, supplemented the tools of humorous and satirical poetry in terms of creating accurate and reproducible satirical types, managing to take his characters beyond the boundaries of specific figures and his era, which determines their timeless relevance.