Компетентнісний вимір освіти для сталого розвитку у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи: огляд літератури

Abstract

У статті здійснено всебічний аналіз ключових компетентностей освіти для сталого розвитку, узагальнено сучасні наукові підходи до їх формування в процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Акцентовано, що освіта для сталого розвитку є провідним чинником трансформації освітніх систем, оскільки передбачає не лише оволодіння когнітивними знаннями, а й інтеграцію ціннісних орієнтацій, розвиток критичного мислення та рефлексії, формування практичних умінь, необхідних для ефективної життєдіяльності в умовах глобальної невизначеності та сучасних цивілізаційних викликів. Розкрито сутність та зміст системного мислення, прогностичної, нормативної та стратегічної компетентностей, а також компетентностей співпраці, критичного мислення, самосвідомості та інтегрованого розв’язання проблем. Підкреслено, що зазначені компетентності мають інтегративний характер і становлять взаємопов’язаний комплекс професійно-особистісної готовності педагога до реалізації принципів сталого розвитку в освітньому середовищі початкової школи. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні комплексу теоретичних методів (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння), що забезпечили можливість здійснити міждисциплінарний огляд зарубіжних і вітчизняних концепцій, визначити наукові підходи до формування компетентностей сталого розвитку у педагогічній освіті. Зроблено висновок, що впровадження компетентнісного підходу у професійну підготовку майбутніх учителів початкової школи є необхідною умовою інтеграції знань, умінь і ціннісних установок сталого розвитку в педагогічну практику. Реалізація такого підходу забезпечує формування педагогів нової генерації, здатних до системного мислення, стратегічного планування, прийняття аргументованих рішень та виховання молодшого покоління у дусі відповідальності, екологічної свідомості й соціальної справедливості. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їх використання для модернізації освітніх програм, розробленні методичного забезпечення та впровадженні інноваційних освітніх технологій у систему професійної підготовки педагогів.