Соціально-психологічні чинники стресостійкості працівників медичної сфери

Abstract

У статті проаналізовано соціально-психологічні особливості стресостійкості працівників медичної сфери. Розглянуто специфіку поглядів на сутність стресу, як фруструючу невідповідність між вимогами швидко адаптуватися до нової складної ситуації, конструктивно та ефективно діяти відповідно до бажаного результату та можливостями самої людини з цими стресовими подіями впоратись. Висвітлено ключові групи симптомів, характерних для стресу у медичних працівників, а саме фізичні, емоційні, поведінкові, соціальні симптоми та інтелектуальний стан. Охарактеризовано особливості, що визначають цю специфіку для виявлення соціально-психологічних чинників стресостійкості медичних працівників як комплексної системи адаптивних особистісних якостей, що є складною інтегральною характеристикою особистості. Підібрано комплекс діагностичних методик для розкриття проявів стресостійкості серед медичних працівників. Виявлено, що найбільшому відсотку досліджуваних притаманний середній рівень стресостійкості. Медичні працівники показали переважаючий низький рівень за шкалою тривожності та фрустрації. Найнижчі показники отримали досліджувані за шкалою прийняття ризику. За результатами кореляційного аналізу показник «стресостійкість» негативно корелює із показниками «толерантність до невизначеності» та «ригідність». Позитивна кореляція спостерігається між показниками «стресостійкість» і показниками «пристрасність», «оптимізм», «адаптивність» та «життєстійкість». Доведено, що стресостійкість є ключовою для забезпечення медичним працівникам надійної та безпечної працездатності під час здійснення їхньої професійної діяльності. Чим вищий рівень стресостійкості, тим менш вразливою до негативних впливів стресу стає людина. Стресостійкість забезпечує медичним працівникам ефективну взаємодію у їхньому робочому середовищі, допомагаючи їм справлятися зі складними умовами праці та загалом є важливою індивідуальною якістю професійного життя особистості.

This article explores the social and psychological determinants of stress resilience among medical professionals. It examines the conceptual understanding of stress as a frustrating discrepancy between the demands to rapidly adapt to complex, unfamiliar situations and the individual’s capacity to respond constructively and effectively to achieve desired outcomes. The study identifies key symptom groups associated with stress in healthcare professionals, including physical, emotional, behavioral, social, and cognitive symptoms. The article further outlines the specific features that influence stress resilience, conceptualized as a multidimensional system of adaptive personality traits and an integral personal characteristic. A comprehensive set of diagnostic tools was employed to assess manifestations of stress resilience among medical personnel. Findings indicate that a majority of respondents demonstrated a moderate level of stress resilience. Medical workers predominantly scored low on anxiety and frustration scales, with the lowest scores observed on the risk acceptance scale. Correlational analysis revealed a negative relationship between stress resilience and both tolerance for uncertainty and rigidity, while positive correlations were found with passion, optimism, adaptability, and psychological hardiness. The study affirms that stress resilience is critical to ensuring the safe and effective functioning of medical professionals in their work environments. Higher levels of stress resilience are associated with reduced vulnerability to the negative impacts of stress and greater capacity for productive engagement in demanding professional contexts.