ONLINE PLATFORMS AS AN INSTRUMENT OF IMPLEMENTING THE EDUCATIONAL PROCESS DURING THE WAR TIME

Abstract

The article is devoted to the problems of online platforms as tools for implementing the educational process in wartime. It is proved that distance learning as a modern educational technology is an insufficiently researched phenomenon. Therefore, the widespread practice of distance learning in higher education institutions, its methodological, didactic, socio-psychological aspects and social consequences in different time perspectives require scientific rethinking. It is indicated that distance learning is a system of educational services implemented using synchronous and asynchronous data transmission, the use of various information resources, algorithms for interaction between teachers and students, hardware, software and organizational and methodological support designed to fully meet the educational needs of users. It is concluded that the task of distance learning operators, namely educational institutions and teachers, is to organize the educational process in such a way that the latest forms of learning give the same qualitative result as traditional forms of pedagogical work. The use of information and telecommunication technologies allows distance learning participants to interact regardless of their location, using e-mail and dialogical forms of interaction (chats, forums, webinars, video conferences). The methodological feature of distance learning is that the acquisition of knowledge, skills and abilities provided for by curricula is carried out not in traditional forms of learning (lectures, seminars, etc.), but through independent work of students using various technical means and information carriers. The information and educational environment of distance learning is a systematically organized set of data transmission means, information resources, interaction protocols, hardware, software and organizational and methodological support, focused on meeting the educational needs of users. At the same time, the characteristic features of distance learning are flexibility; modularity; cost-effectiveness; specific role of the teacher as a mentor; specialized quality control of education.

Стаття присвячена проблемам онлайн-платформ як інструментам реалізації освітнього процесу у військовий час. Доведено, що дистанційне навчання як сучасна освітня технологія є недостатньо дослідженим явищем. Тому широке поширення практики дистанційного навчання у вищих навчальних закладах, його методологічні, дидактичні, соціально-психологічні аспекти та соціальні наслідки в різних часових перспективах потребують наукового переосмислення. Вказано, що дистанційне навчання – це система освітніх послуг, що реалізуються з використанням синхронної та асинхронної передачі даних, використання різноманітних інформаційних ресурсів, алгоритмів взаємодії між викладачами та студентами, апаратного, програмного та організаційно-методичного забезпечення, призначених для повного задоволення освітніх потреб користувачів. Зроблено висновок, що завдання операторів дистанційного навчання, а саме навчальних закладів та викладачів, полягає в організації освітнього процесу таким чином, щоб новітні форми навчання давали такий самий якісний результат, як і традиційні форми педагогічної роботи. Використання інформаційно-телекомунікаційних технологій дозволяє учасникам дистанційного навчання взаємодіяти незалежно від їхнього місцезнаходження, використовуючи електронну пошту та діалогічні форми взаємодії (чати, форуми, вебінари, відеоконференції). Методологічною особливістю дистанційного навчання є те, що набуття знань, умінь та навичок, передбачених навчальними планами, здійснюється не в традиційних формах навчання (лекції, семінари тощо), а шляхом самостійної роботи студентів з використанням різних технічних засобів та носіїв інформації. Інформаційно- освітнє середовище дистанційного навчання – це системно організована сукуп- ність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратного, програмного та організаційно-методичного забезпечення, орієнто- ваних на задоволення освітніх потреб користувачів. Водночас характерними рисами дистанційного навчання є гнучкість; модульність; економічна ефектив- ність; специфічна роль викладача як наставника; спеціалізований контроль якості освіти.