Українські паралелі до ягеллонства у відображенні культурно-централізуючих тенденцій буття Європи XIX–XX століть

Abstract

Мета роботи – прослідковувати явища та ідей ягеллонства в польській та українській музичній сфері. Методологія дослідження дослідження зумовлене основним напрямком на систематизацію й логіко-аналітичне осмислення історіографічної та дослідницько-монографічної літератури. Відповідно аналітичний метод, системний підхід склали найбільш сутнісне в історично-описових поданнях тексту дослідження. Наукова новизна виділено паралелізми у розвитку від XV до XVІ століття ягеллонських засад Литовсько- Польського королівства і культурних початків «золотої доби» українського козацтва із православним лицарством Запорізької Січі як осередка аристократичної ренесансної культури в Україні. Висновки. У cтатті розглянуто міжвоєнний період «Яґеллонської ідеї», котра закладалась політичним табором Ю. Пілсудського в основу «концепції міжмор’я», що передбачала утворення союзу народів на просторах між Балтійським та Чорним морями. Висвітлено відносини всередині Другої Речі Посполитої, в якій значний відсоток населення становили національні меншини, концепція передбачала встановлення курсу на міжнаціональну співпрацю і формування єдиної політичної нації, правда, з проведенням державою заходів щодо полонізації цих меншин. У статті висвітлено «Ягеллонську ідею», яка завжди мала різне сприйняття в окремих країнах, які створюють специфічний «Ягеллонський простір» від Балтійського моря до Чорного. Проте варто пам’ятати, що цей простір було «завойовано» не стільки мечем, а передовсім дискурсом інтересів, більшою чи меншою мірою відчутним почуттям спільності, у вимірі різноманіття форм їхнього життя, вважаючи його різновидом людської реалізації, вираження і багатства. З’ясовано, що справжня «Ягеллонська ідея», не пропагуючи насильства, не відступаючи від дороговказів до любові і злагоди, передбачала прогрес до зближення та об’єднання народів, однак у тодішніх реаліях суспільного розвитку не могла бути здійснена у своєму позитивному вимірі.

The purpose of the work is to trace the phenomena and ideas of Jagiellonianism in the Polish and Ukrainian musical sphere. The research methodology of the study is determined by the main direction of systematization and logicalanalytical understanding of historiographical and research-monographic literature. Accordingly, the analytical method and the systematic approach were the most essential in the historical and descriptive presentation of the research text. Scientific novelty is highlighted by the parallels in the development from the 15th to the 16th century of the Jagiellonian foundations of the Lithuanian-Polish kingdom and the cultural beginnings of the «golden age» of the Ukrainian Cossacks with the Orthodox knighthood of Zaporizhzhya Sich as a center of aristocratic Renaissance culture in Ukraine. Conclusions. The article examines the interwar period of the «Jagiellonian idea», which was laid by the political camp of Y. Pilsudski as the basis of the «intersea concept», which envisaged the formation of a union of peoples in the spaces between the Baltic and Black seas. The relationship within the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, in which a significant percentage of the population was made up of national minorities, was highlighted, the concept envisaged setting a course for international cooperation and the formation of a single political nation, however, with the state carrying out measures to polonize these minorities. The article highlights the «Jagiellonian idea», which has always had a different perception in individual countries, which create a specific «Jagiellonian space» from the Baltic Sea to the Black Sea. However, it is worth remembering that this space was «conquered» not so much by the sword, but primarily by the discourse of interests, to a greater or lesser extent by a tangible sense of community, in the measure of the diversity of forms of their life, considering it a variety of human realization, expression and wealth. It was found that the real «Jagiellonian idea», without promoting violence, without deviating from the guidelines for love and harmony, envisaged progress towards the rapprochement and unification of peoples, but in the then realities of social development, it could not be implemented in its positive dimension.