Міжнародні аспекти становлення Карпатської України 1938–1939 рр. в українській історіографії

Abstract

У статті аналізується процес наукового вивчення міжна-родних аспектів державного становлення Карпатської України 1939–1939 років в українській історіографії другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Головна дослідницька увага звертається на еволюцію концептуальних оцінок цього образу в працях різних напрямів українського історіогра-фічного процесу. Основою джерельної бази статті стали історіографічні першоджерела, насамперед синтетично-узагальнюючі монографії, статті, дисертації та рецензії, присвячені аналізу державотворчих процесів на Закарпатті. Простежено зміну оціночних парадигм істориків у ставленні до місця й ролі Карпатської України у міжнародних відносинах кінця 1930-х років. Здійснено порівняльний аналіз радянських, діаспорних та сучасних українських науково-дослідницьких інтерпретацій тематики міжнародних аспектів Карпатської України. Доведено, що загалом історіографічний образ Карпатської України упродовж досліджуваного періоду істотно змінювався. У радянський час він ці події оцінювалися крізь призму ідеологеми «прислужництва українського буржуазного націоналізму». Українські історики діаспори і, деякою мірою, незалежної України утверджували ідеалізований та романтизований образ карпато-українського державо-творення як яскравого прояву національно-визвольних змагань. Агресивними планами сусідніх держав вчені намагалися поінтерпре-тувати причини короткочасного існування та падіння цього державного утворення. Такий підхід не передбачав аналізу усіх складностей та суперечностей згаданих процесів й не спонукав до глибоких рефлексій над дискусійними питаннями. Більшість сучасних українських вчених, що спеціалізуються на студіюванні теми Карпатської України, зуміли подолати цю ідеалізацію; для них характерний доволі критичний та виважений підхід до оцінок дискусійних і суперечливих питань.

The article examines the scholarly study of the international aspects of the state formation of Carpatho-Ukraine in 1938–1939 within Ukrainian historiography of the second half of the twentieth and the early twenty-first centuries. Particular attention is devoted to the evolution of conceptual assessments of this phenomenon in the works representing different currents of the Ukrainian historiographical process. The source base of the article consists of historiographical primary materials, primarily synthetic monographs, scholarly articles, dissertations, and reviews devoted to the analysis of state-building processes in Transcarpathia. The study traces the shifts in historians’ evaluative paradigms regarding the place and role of Carpatho-Ukraine in international relations at the end of the 1930s. A comparative analysis is conducted of Soviet, émigré, and contemporary Ukrainian scholarly interpretations of the international aspects of Carpatho-Ukraine. It is demonstrated that the historiographical image of Carpatho-Ukraine underwent significant transformations during the period under consideration. In Soviet historiography, these events were interpreted through the ideological lens of “servitude to Ukrainian bourgeois nationalism.” Ukrainian émigré historians and, to some extent, scholars of independent Ukraine advanced an idealized and romanticized image of Carpatho-Ukraine’s state-building as a vivid manifestation of the national liberation struggle. The aggressive plans of neighboring states were often invoked to explain the short-lived existence and downfall of this political entity. Such an approach did not account for the full complexity and contradictions of the processes in question and did not encourage deeper reflection on contentious issues. Most Ukrainian scholars specializing in the study of Carpatho-Ukraine have managed to overcome this idealization; their work is characterized by a more critical and balanced approach to the evaluation of controversial and disputed questions.