Сучасна історіографія українсько-турецьких культурно-освітніх відносин: основні підходи, напрями та дослідницькі перспективи

Abstract

Анотація: У статті здійснено комплексний аналіз сучасної історіографії українсько-турецьких культурно-освітніх відносин кінця ХХ –початку ХХІ століття. Метою дослідження є виявлення основних наукових підходів, тематичних напрямів та перспектив подальшого вивчення гуманітарного співробітництва між Україною та Турецькою Республікою. Методологічну основу роботи становлять принципи історизму, наукової об’єктивності та системності, а також методи історіографічного аналізу, проблемно-хронологічний і порівняльний підходи.У статті проаналізовано доробок українських дослідників, присвячений нормативно-правовим засадам співпраці, діяльності освітніх і культурних інституцій, ролі української діаспори в Туреччині та функціонуванню механізмів культурної дипломатії і «м’якої сили». Наукова новизна полягає у систематизації сучасних історіографічних тенденцій із урахуванням трансформацій, зумовлених російською агресією проти України, а також у виокремленні малодосліджених аспектів проблеми, зокрема турецької історіографії гуманітарних відносин і регіонального виміру співпраці. У висновках обґрунтовано, що культурно-освітні зв’язки поступово утверджуються як самостійний і стратегічно важливий напрям українсько-турецького партнерства, а їх історіографічне осмислення потребує міждисциплінарного та порівняльного підходів.

Abstract: The article provides a comprehensive analysis of the modern historiography of Ukrainian–Turkish cultural and educational relations from the late twentieth to the early twenty-first century. The aim of the study is to identify the main scholarly approaches, thematic directions, and prospects for further research into humanitarian cooperation between Ukraine and the Republic of Turkey. The methodological framework is based on the principles of historicism, scholarly objectivity, and systematic analysis, as well as methods of historiographical analysis, problem-chronological, and comparative approaches. The article examines the works of Ukrainian scholars devoted to the legal and regulatory foundations of cooperation, the activities of educational and cultural institutions, the role of the Ukrainian diaspora in Turkey, and the functioning of cultural diplomacy and “soft power” mechanisms. The scientific novelty of the study lies in the systematization of current historiographical trends with consideration of the transformations caused by Russia’s aggression against Ukraine, as well as in the identification of insufficiently studied aspects of the problem, including Turkish historiography of humanitarian relations and the regional dimension of cooperation. The conclusions substantiate that cultural and educational ties are gradually becoming an independent and strategically significant component of Ukrainian–Turkish partnership, and that their historiographical interpretation requires interdisciplinary and comparative approaches.