Sustainable Development of Green Tourism as a Tool for Economic Sustainability of Territorial Communities of Ukraine under Martial Law

Abstract

The article is devoted to the theoretical substantiation of strategic directions for the development of green tourism as an alternative source of ensuring the economic resilience of territorial communities of Ukraine under martial law conditions. The full-scale war has led to a significant financial and administrative burden on municipalities, budget deficits, destruction of infrastructure, and migration shifts. Green tourism is a sector with a low entry threshold. It does not require large-scale capital investments, utilizes available resources, and stimulates the development of related industries (such as farming and craft production). The methodological basis of the study includes systemic, synergetic, and institutional approaches, as well as a statistical analysis of the dynamics of tourist tax revenues for the period 2021–2025. The research proves that the recreational sector has strong potential for post-war recovery: in 2025, compared to 2022, financial revenues from the tourist tax increased significantly (by UAH 115 million or 47.2%), particularly due to the growing share of income from micro-entrepreneurship (individual entrepreneurs). A pronounced asymmetry in the development of green tourism across territorial communities has been identified, manifested in differences between rural and de-occupied regions. With the support of state and grant programs for microbusinesses, these regions use tourism as a tool for rapid socio-economic recovery. The importance of green tourism for the moral and psychological rehabilitation of military personnel and civilians is substantiated. The main directions of strategic development of ecological tourism under current wartime challenges and with a perspective for the post-war period are outlined. Key measures to motivate territorial communities are argued, including: the reasonable use of the experience of developed countries; the unification of communities into a single tourism structure with the support of local authorities; auditing all green zone resources; searching for investment resources; and the rational use of international and domestic grants. It is proven that green tourism has all the prerequisites to help communities overcome the prolonged crisis caused by military aggression.

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню стратегічних напрямів розвитку зеленого туризму як альтернативного джерела забезпечення економічної стійкості територіальних громад України в умовах воєнного стану. Повномасштабна війна призвела до суттєвого фінансового та адміністративного навантаження на муніципалітети, дефіциту бюджетів, руйнування інфраструктури, міграційних зрушень. Зелений туризм – сфера з низьким порогом входу. Він не потребує масштабних капіталовкладень, використовує наявні ресурси і стимулює розвиток суміжних галузей (фермерства, крафтового виробництва). Методологічною основою роботи є системний, синергетичний та інституційний підходи, а також статистичний аналіз динаміки туристичного збору за 2021–2025 роки. Дослідженням доведено, що рекреаційна сфера має всі шанси для післявоєнного відновлення: у 2025 р. порівняно з 2022 р. значно зросли фінансові надходження від туристичного збору (на 115 млн грн або на 47,2 %), зокрема за рахунок збільшення частки доходів від мікропідприємництва (ФОПів). Встановлено яскраво виражену асиметрію в розвитку зеленого туризму у територіальних громадах, що проявляється у відмінностях між тиловими та деокупованими регіонами, які за підтримки державних і грантових програм мікробізнесу використовують туризм як інструмент швидкого соціально-економічного відновлення. Обґрунтовано важливість зеленого туризму для морально-психологічної реабілітації військовослужбовців та цивільних осіб. Окреслено основні напрями стратегічного розвитку екологічного туризму в умовах сучасних воєнних викликів та з перспективою на післявоєнний період. Аргументовано основні заходи щодо мотивації територіальних громад: розумне використання досвіду розвинутих країн світу, об’єднання громад в єдину туристичну структуру за підтримки органів місцевої влади; аудит всіх ресурсів зеленої зони; пошук інвестиційних ресурсів; раціональне використання міжнародних та вітчизняних грантів. Доведено, що зелений туризм має всі передумови для виведення громад із затяжної кризи, спричиненої військовою агресією.